Пам'яті Віктора Івановича ТРОФИМОВА...

22 березня 2017 року легендарному рівненському гонщику, чотириразовому срібному призеру (1966, 1971, 1972, 1975 рр.), триразовому бронзовому призеру (1967, 1969, 1973 рр.) командних чемпіонатів світу, у яких стартував упродовж 10 сезонів (1965-1969 рр., 1971-1973 рр., 1975, 1976 рр.) та 9 разів виступав у фіналах, дворазовому фіналісту особистих чемпіонатів світу (1972, 1975 рр.), у яких стартував упродовж 15 сезонів поспіль (1962-1976 рр.), чемпіону СРСР 1967 року в особистому заліку та одночасно переможцю IV Спартакіади народів СРСР 1967 року в особистому заліку, дворазовому бронзовому призеру командних чемпіонатів СРСР у складі команди „РАДУГА” (Ровно) 1962, 1966 рр., дворазовому бронзовому призеру особистих чемпіонатів СРСР 1964, 1969 рр. та 5-разовому чемпіону України в особистому заліку (1961, 1964, 1965, 1966, 1969 рр.), майстру спорту СРСР міжнародного класу з мотоциклетного спорту, Віктору Івановичу ТРОФИМОВУ, могло б виповнитися 79 років...

Більше 3 років немає з нами Віктора Івановича...

Але пам'ять про видатного спортсмена, гонщика і прекрасну людину назавжди залишиться у всіх уболівальників спідвею...

Соьогодні хочу повідомити інформацію про ті змагання, у яких Віктор Іванович ТРОФИМОВ здобув перемоги та комплекти очок. На сьогодгішній день вдалося зібрати підтвердження про 27 таких гонок, насправді їх більше, і робота з їх пошуку триває...

19 комплектів здобуто у Ровно, 2 - у Чернівцях і по одному - у Даугавпілсі, Ризі, Кракові, Гожуві Вєлькопольські, Ростоку та Червонограді.

Комплекти Віктора Івановича ТРОФИМОВА:

1960 рік.

1. 25 вересня 1960 року. Ровно. Мототрек.

Товариська зустріч „Осінній приз” з участю гонщиків Ровно, Майкопа та Києва (особисто-командна). Другий день.

№ 2 Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

1961 рік.

2. 2 липня 1961 року. Ровно. Мототрек.

Фінал І особистого чемпіонату України. Другий день.

Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

1962 рік.

3. 11 квітня 1962 року. Ровно. Мототрек.

Особистий чемпіонат України. Перший день.

№ 9 Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

4. 15 квітня 1962 року. Ровно. Мототрек.

І етап І особисто-командного чемпіонату СРСР. Другий день.

Віктор Трофимов, „Радуга” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

1963 рік.

5. 20 липня 1963 року. Ровно. Мототрек.

IV етап ІІ особисто-командного чемпіонату СРСР. Перший день.

Віктор Трофимов, „Радуга” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

6. 27 липня 1963 року. Ровно. Мототрек.

V этап ІІ особисто-командного чемпіонату СРСР. Перший день.

Віктор Трофимов, „Радуга” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

7. 28 липня 1963 року. Ровно. Мототрек.

V этап ІІ особисто-командного чемпіонату СРСР. Другий день.

Віктор Трофимов, „Радуга” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

1964 рік.

8. 18 квітня 1964 року. Чернівці. Мототрек.

Фінал особистого чемпіонату України. Перший день.

Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

9. 19 квітня 1964 року. Чернівці. Мототрек.

Фінал особистого чемпіонату України. Другий день.

Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

10. 11 жовтня 1964 року. Гожув Вєлькопольські (Польща).

Міжнародна товариська зустріч Польща – СРСР 53:42.

№ 2 Віктор Трофимов (СРСР) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

11. 15 жовтня 1964 року. Краків (Польща).

Міжнародна товариська зустріч Польща – СРСР 55:41.

Віктор Трофимов (СРСР) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

1965 рік.

12. 20 травня 1965 року. Ровно. Мототрек.

Півфінал № 1 особистого чемпіонату України.

Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

13. 22 травня 1965 року. Ровно. Мототрек.

Фінал особистого чемпіонату України.

Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

14. 15 жовтня 1965 року. Ровно. Мототрек.

Міжнародна товариська зутріч (командна).

„Радуга” (Ровно, СРСР) – „Влукняж” (Ченстохова, Польща) 59:18.

Віктор Трофимов, „Радуга” (Ровно, СРСР) (3, 3, 3, 3) = 12.

1966 рік.

15. 30 жовтня 1966 року. Ровно. Мототрек.

Фінал особистого чемпіонату України.

Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

1969 рік.

16. 20 липня 1969 року. Ровно. Мототрек.

Фінал особистого чемпіонату України. Другий день.

Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

17. 5 вересня 1969 року. Ровно. Мототрек.

Товариська зустріч перед чвертьфіналом командного Кубку СРСР.

„Радуга” (Ровно) – „Центр” (Москва). Перемога господарів з великим рахунком.

Віктор Трофимов, „Радуга” (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

18. 12 жовтня 1969 року. Росток (НДР).

Міжнародна товариська зустріч СРСР – Данія – Швеція – НДР (командна).

1. СРСР – 41.

2. НДР – 27.

3. Швеція – 18.

4. Данія – 10.

Віктор Трофимов (СРСР) (3, 3, 3, 3) = 12.

1970 рік.

19. 23 квітня 1970 року. Ровно. Мототрек.

Особистий чемпіонат Ровенської області.

Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

20. 31 травня 1970 року. Ровно. Мототрек.

Тест-матч перед континентальним півфіналом особистого чемпіонату світу (особиста гонка).

Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

1971 рік.

21. 14 травня 1971 року. Ровно. Мототрек.

Командный чемпіонат СРСР, клас „А”.

„Радуга” (Ровно) – „Башкірія” (Уфа) 44:32.

№ 11 Віктор Трофимов, „Радуга” (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

22. 5 серпня 1971 року. Ровно. Мототрек.

Чвертьфінал особистого чемпіонату СРСР. Другий день.

Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

1973 рік.

23. 13 травня 1973 року. Ровно. Мототрек.

Командний чемпіонат СРСР, клас „Б”, 1-а зона.

„Радуга” (Ровно) – „Тайфун” (Еліста) 59:18.

Виктор Трофимов, „Радуга” (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

1976 рік.

24. 19 серпня 1976 року. Даугавпілс. Стадіон „Локомотив”.

Командний чемпіонат СРСР, перша ліга, 1-а зона.

„Дзінтарс” (Даугавпілс) – „Радуга” (Ровно) 36:42.

№ 9 Віктор Трофимов, „Радуга” (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

1977 рік.

25. До 6 травня 1977 року. Червоноград. Мототрек „Будівельник”.

Командний чемпіонат СССР, вища ліга.

„Радуга” (Ровно) – „Жигулі” (Тольятті) 55:53.

Віктор Трофимов, „Радуга” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

1986 рік.

26. 23 серпня 1986 року. Рига. Стадіон „Бікернієкі”.

Особистий турнір з участю гонщиків Риги, Талліна і Ровно.

№ 3 Віктор Трофимов (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

1992 рік.

27. 20 вересня 1992 року. Рівне. Новий мототрек.

„Великий Приз ветеранів спідвею” (особиста гонка).

№ 4 Віктор Трофимов (Рівне) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

ПАМ'ЯТАЄМО...

Ігорю ЗВЄРЄВУ - 53 роки!

14 березня 2017 року, переможцю „Кубка Дружби” соціалістичних країн у командному заліку (1982 р.) та першому переможцю „Кубка Дружби” соціалістичних країн в особистому заліку (1984 р.), чемпіону СРСР 1983 р. серед юніорів в особистому заліку, чотириразовому чемпіону СРСР у командному заліку [1985-1987 рр. - у складі команди „Сигнал” (Ровно), 1991 р. - у складі команди СКА-Конвейєр (Львів)], чемпіону СНД 1992 р. у складі команди „Фантастика” (Рівне), чемпіону України 1985 р. серед юніорів в особистому заліку, чемпіону України 1988 р. в особистому заліку, вихованцю октябрьського спідвею, майстру спорту СРСР міжнародного класу, Ігорю ЗВЄРЄВУ, виповнилося 53 роки!

Доповненням до попередніх інформацій про кумира багатьох сотень і тисяч уболівальників спідвею у нашому місті і не тільки, буде неповна інформація про комплекти, завойовані Ігорем Звєрєвим на гаревих доріжках. Неповна тому, що володію інформацією не про всі гонки, в яких стартував лідер нашого „Сигналу”. 

Поки що вдалося зібрати підтвердження про 27 таких гонок.

Відрадно те, що у сезоні 1987 року, коли наша команда втретє стала чемпіоном країни, Ігор Звєрєв здобув 7 комплектів пунктів: 5 - на домашньому треку в Ровно, 1 - в Черкеську на знаменитому „Домбаї” та 1 - у рідному місті Октябрьський.

Всього у Ровно Ігор Звєрєв здобув 14 комплектів, вдало він виступав і у Даугавпілсі, де 6 гонок фінішував максимально.

Дивіться самі:

Комплекти Ігоря ЗВЄРЄВА:

1982 рік.

1. 27 червня 1982 року. Октябрьський.

Півфінал особистого чемпіонату СРСР серед юніорів. Другий день.

Ігор Звєрєв (Октябрьський) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

1983 рік.

2. 5 червня 1983 року. Октябрьський.

Півфінал особистого чемпіонату СРСР серед юніорів.

Ігор Звєрєв (Октябрьський) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

1984 рік.

3. 18 вересня 1984 року. Ровно. Мототрек.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга, західна зона.

„Сигнал” (Ровно) – „Цементник” (Черкеськ) 61:45.

№ 3 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

4. 11 жовтня 1984 року. Ровно. Мототрек.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга. Західна зона.

„Сигнал” (Ровно) – „Локомотив” (Даугавпілс) 67:41.

№ 5 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

1985 рік.

5. 17 липня 1985 року. Даугавпілс. Стадіон „Локомотив”.

Особиста зустріч з участю гонщиків Даугавпілса і Ровно.

№ 11 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

6. 28 липня 1985 року. Ровно. Мототрек.

Особиста зустріч з участю гонщиків Донецька і Ровно (особиста гонка, що не відбулася у Донецьку).

№ 10 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

1986 рік.

7. 10 червня 1986 року. Ровно. Мототрек.

Особиста зустріч з участю гонщиків Ровно та Елісти.

№ 8 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

8. 11 червня 1986 року. Ровно. Мототрек.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга. Західна зона.

„Сигнал” (Ровно) – „Тайфун” (Еліста) 61:47.

№ 1 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

9. 20 липня 1986 року. Ровно. Мототрек.

Півфінал (особистий) ІХ літньої Спартакіади народів СРСР.

№ 10 Ігор Звєрєв (Українська РСР) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

10. 3 серпня 1986 року. Даугавпілс. Стадіон „Локомотив”.

Командна гонка на Кубок, присвячений Дню залізничника.

1. „Локомотив” (Даугавпілс) – 39.

2. „Сигнал” (Ровно) – 34.

3. „Тайфун” (Еліста) – 12.

4. „Целінієкс” (Рига) – 10.

№ 9 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

1987 рік.

11. 13 червня 1987 року. Ровно. Мототрек.

Особиста гонка з участю гонщиків Ровно та Октябрьського.

Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

12. 28 червня 1987 року. Черкеськ. Мотодром „Домбай”.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга.

„Цементник” (Черкеськ) – „Сигнал” (Ровно) 29:84.

№ 14 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

13. 4 липня 1987 року. Октябрьський.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга.

„Нафтовик” (Октябрьський) – „Сигнал” (Ровно) 40:66.

№ 14 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

14. 29 липня 1987 року. Ровно. Мототрек.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга.

„Сигнал” (Ровно) – „Цементник” (Черкеськ) 81:27.

№ 5 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

15. 5 серпня 1987 року. Ровно. Мототрек.

Особиста гонка з участю гонщиків Ровно і Кемерово.

Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

16. 5 вересня 1987 року. Ровно. Мототрек.

Особиста гонка з участю гонщиків Ровно і Владивостока.

Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

17. 20 вересня 1987 року. Ровно. Мототрек.

Другий день III-го Меморіалу імені Миколи Кузнєцова.

Особиста гонка.

№ 11 Ігор Звєрєв (СРСР, Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

1988 рік.

18. 15 травня 1988 року. Ровно. Мототрек.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга.

„Сигнал” (Ровно) – „Турбіна” (Балаково) 59:48.

№ 3 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

19. 18 травня 1988 року. Ровно. Мототрек.

Особиста гонка з участю гонщиків Ровно та Уфи.

Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

20. 12 червня 1988 року. Новосибірськ. Мотодром.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга.

„Сибір” (Новосибірськ) – „Сигнал” (Ровно) 51:57.

№ 9 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

1989 рік.

21. 29 червня 1989 року. Даугавпілс. Стадіон „Локомотив”.

Особиста гонка з участю гонщиків Даугавпілса і Ровно.

№ 8 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3) = 12.

22. 30 червня 1989 року. Даугавпілс. Стадіон „Локомотив”.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга.

„Локомотив” (Даугавпілс) – „Сигнал” (Ровно) 58:47.

№ 11 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

23. 15 серпня 1989 року. Ровно. Мототрек.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга.

„Сигнал” (Ровно) – „Локомотив” (Даугавпілс) 71:37.

№ 5 Ігор Звєрєв, „Сигнал” (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3, 3) = 18.

1990 рік.

24. 14 квітня 1990 року. Львів. Стадіон СКА.

Особиста гонка з участю гонщиків Львова та Уфи.

№ 15 Ігор Звєрєв, СКА (Львів) (4, 4, 4, 4, 4) = 20.

25. 8 червня 1990 року. Львів. Стадіон СКА.

Командний чемпіонат СРСР. Вища ліга.

СКА (Львів) – „Локомотив” (Даугавпілс) 90:56.

№ 13 Ігор Звєрєв, СКА (Львів) (4, 4, 4, 4, 4) = 20.

1992 рік.

26. 5 липня 1992 року. Даугавпілс. Стадіон „Локомотив”.

Меморіал Дмитра Дрібінцева.

№ 5 Ігор Звєрєв (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

27. 20 серпня 1992 року. Даугавпілс. Стадіон „Локомотив”.

Кубок Латгалії (другий день).

Ігор Звєрєв (Ровно) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

А в День народження хочу привітати Ігоря Кириловича та побажати йому міцного здоров'я, щастя, успіхів у всіх справах та нових досягнень у житті та спорті!

Особлива подяка рівненському фотомайстру Євгену Самусєнку, чиї світлини використані у даному матеріалі.

Віктору ПАСТУХОВУ - 48 років!

Сьогодні, 2 березня 2017 року, вихованцю ровенського спідвею, одному із найперспективніших юніорів не тільки нашої команди 80-х років, чемпіону СРСР у складі ровенського „Сигналу” 1986, 1987 рр., Віктору ПАСТУХОВУ, виповнилося 48 років.

На фото (з особистого архіву Павла Корнелюка): представлення гонщиків перед гонкою КЧ СРСР „Сигнал” (Ровно) – „Восток” (Владивосток), після перемоги в якій 74:33 наша команда втретє здобула чемпіонське звання. Зліва направо: № 8 Сергій Тершак, № 7 Олег Немчук, № 6 Віктор Пастухов, № 5 Ігор Звєрєв, № 4 Анатолій Жабчик, № 3 Віктор Сурхаєв, № 2 Володимир Колодій, № 1 Ігор Марко. У цій гонці Віктор Пастухов набрав 6 очок і вперше виграв заїзд на домашньому треку.

Ровно. Мототрек. 6 вересня 1987 року.

У складі ровенського „Сигналу” він дебютував 11 червня 1986 р. у домашній зустрічі з командою „Тайфун” (Еліста), і у 2 заїздах набрав 1 пункт.

Віктор Пастухов – фіналіст особистих чемпіонатів СРСР серед юніорів 1986, 1987, 1988 рр. У півфіналі особистого чемпіонату країни серед юніорів 1986 р., який відбувся 5 жовтня в Октябрьському, Віктор набрав 11 пунктів і став другим, поступившись лише 1 очком кемеровчаніну Євгену Родіну. Через п'ять днів у фіналі в Балаково Віктор Пастухов став 9-м (6 пунктів).

У 1987 р. 11 очок, набраних у півфіналі особистого чемпіонату СРСР серед юніорів, принесли Віктору Пастухову 26 вересня в Елісті 3-є місце. У фіналі знову в Балаково 3 жовтня на вже знайомому Віктору треку він завойовує 8 пунктів, займаючи 5-е місце.

У 1988 році у півфіналі в Даугавпілсі, що відбувся 24 вересня, Віктор Пастухов, який на той час вже представляв львівський СКА, знову стає третім, набираючи разом з Рене Аасом по 13 пунктів.

1 жовтня 1988 року фінал особистого чемпіонату СРСР серед юніорів відбувся на ровенському мототреку. Віктор набрав 8 пунктів і посів 7-е місце, тільки прикре падіння у другому заїзді не дозволило піднятися вище.

На фото: фіналісти особистого чемпіонату СРСР серед юніорів. Віктор Пастухов – шостий праворуч (№ 6). Ровно. Мототрек. 1 жовтня 1988 року.

Віктор Пастухов – чемпіон СРСР 1986 і 1987 рр. у складі команди „Сигнал” (Ровно). У командному чемпіонаті СРСР 1986 р. він провів три гонки, стартував у 9 заїздах, в яких вісім разів фінішував 3-м і один раз – 4-м.

У 1987 р. Віктор стартував в 11 гонках з 12, проведених „Сигналом” у командному чемпіонаті. Набрав в них 55 пунктів та 15 бонусів. 

У всіх гонках того сезону наш юніор стартував у парі з Ігорем Звєрєвим. 

1988 р. разом з Володимиром Колодієм Віктор провів у Львові, де талановиті наші юніори допомогли реанімованому СКА виграти 1-е місце в 1-й зоні другої ліги. А наступного року Володимир і Віктор разом з львівським клубом виграють і першу лігу, виводячи СКА до вищої еліти радянського спідвею. Правда Віктор провів у складі львівської команди СКА тільки перші три гонки
(з черкеськими „Юністю” і „Цементником” та новосибірцями), а потім травми завадили йому стартувати.

На фото (з особистого архіву Павла Корнелюка): Віктор Пастухов в жилеті львівського СКА в Ровно.

Проте сезон 1990 р. Віктор Пастухов знову провів у першій лізі, повернувшись після строкової військової служби до рідного клубу, що на той час після невдалого сезону 1989 р. залишив вищу лігу, та змінив назву на „КАМАЗ”. Він стартував у 5 гонках наприкінці сезону: двох гостьових – на виїзді в Ленінграді господарі здолали ровенчан із рахунком 83:67, а у Тольятті 12 пунктів Віктора (більше всіх у команді) не врятували „КАМАЗ” від поразки „Жигулям” – 59:81, і у домашній „рубці” з тими ж „Жигулями”, коли була зафіксована нічия – 74:74. Ще 2 гонки у сезоні 1990 р. Віктор Пастухов провів проти непоступливого „Салавата”, коли „КАМАЗ” двічі потерпів поразки.

У 1991 р. команда повернула собі звичну назву „Сигнал” та виграла першу лігу, клас „А”, а Віктор провів 3 гонки, принісши в актив клубу 15 пунктів.

В особистих чемпіонатах України Віктор Пастухов завоював срібну нагороду у 1988 р., програвши 1-е місце Ігорю Звєрєву. У чемпіонаті 1990 р., коли він міг ще виступати як юніор, Віктор посів 4-е місце, фінал відбувся напикінці сезону - 27 жовтня, у Севастополі.

На жаль, травми змусили Віктора Пастухова дуже рано припинити спортивну кар'єру, і у віці 22 роки наш гонщик перестав виступати...

Проте він залишається у спідвеї, займається на треку підготовкою доріжки і у розмовах згадує свої молоді роки, коли його виступи радували багатьох уболівальників спідвею на треках колишнього СРСР...

Від імені ветеранів рівненського спідвею і від себе особисто вітаю Віктора ПАСТУХОВА з Днем народження! Бажаю йому міцного здоров'я та усіх земних благ!!!