8 травня 2021 року одному із першопрохідців рівненського, українського та радянського спідвею, майстру спорту СРСР з мотоциклетного спорту, першому рівнянину, хто став чемпіону СРСР (1963 р.), срібному призеру чемпіонату СРСР 1962 року, фіналісту особистих чемпіонатів СРСР (1961, 1962, 1963 рр.), срібному призеру першого особистого чемпіонату України 1961 року, учаснику особистих (1963, 1964 рр.) та командних (1963, 1964 рр.) чемпіонатів світу у складі збірної Радянського Союзу, вихованцю рівненського спідвею, першому рівнянину, хто виступав на знаменитому стадіоні „Уемблі” в Лондоні, ВІТАЛІЮ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ ШИЛУ, виповнилося 80 років!
Від імені ветеранів рівненського спідвею, діючих гонщиків, юнаків, котрі займаються спідвеєм, численних уболівальників та від себе особисто щиро вітаю ВІТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА зі славним ювілеєм та зичу міцного здоров’я та здоров’я всій його родині!
Окремі моменти спортивної кар’єри Віталія Шила як гонщика було описано у буклеті із серії із серії „Антологія рівненського спідвею”, випуск № 5, що вийшов у травні 2012 року:
Презентація буклету відбулася під час візиту нашого славного ветерана до Рівного у травні-червні 2012 року у Рівненському обласному краєзнавчому музеї під час проведення традиційних Музейних гостин. Директор музею Олександр Булига – палкий прихильник спідвею, відразу погодився на це.
27 травня 2012 року було тепло і сонячно. Віталій Шило був приємно вражений такою увагою до себе і з радістю дарував примірники буклету з автографами уболівальникам спідвею.
Автографи для відомого фаната спідвею Володимира Гриневича:
Сьогодні хочу зупинитися на тому, що не увійшло 9 років тому до друку.
Упродовж своєї недовгої спортивної кар’єри (менше 5 років) Віталій Шило стартував у різних гонках на треках різних країн. Зараз вдалося зібрати інформацію повну і не зовсім про 98 спідвейних гонок, де виступав Віталій Олександрович. Звичайно, їх було більше, пошуки тривають, і цей реєстр у майбутньому поповниться новими змаганнями. Відомо, що Віталій Шило приймав участь у змаганнях на 33 треках 8 країн Європи, проте у своїй книзі він згадує ще дві країни, де йому довелося виступати – Чехословаччину та Австрію. Поки що інформації про ці змагання не вдалося віднайти…
Крім спідвею Віталій Шило виступав у змаганнях з мотокросу (Полтава, Київ, Рівне, Краснодон, Львів), стартував у змаганнях з мотокросу у зимових змаганнях на приз заводської марки в Іжевську, Коврові, Мінську. Він є одним з перших двох рівнян разом з Борисом Савойським, хто стартував у льодовому спідвеї (Октябрьський) і потім виступав у показових виступах у Рівному на льоду озера Басів Кут, приймав участь у зимових змаганнях з мотокросу на мотоциклах з колясками (Донецьк, Львів).
11 червня 2012 року з ініціативи і сприяння голови Спілки ветеранів рівненського спідвею Петра Миколайовича Брицюка на рівненському мототреку відбулася зустріч Віталія Шила з ветеранами рівненського спідвею. Тут були Юрій Загладько (приїхав з Луцька), Григорій Хлиновський, Леонід Шмарчук, Борис Фідрус, Ростислав Таранюк, Володимир Казаков, Володимир Тобіяш, Анатолій Жабчик, механік Лев Дейч та інші:
Ще раніше Віталій Шило зустрічався з Віктором Івановичем Трофимовим, Володимиром Трофимовим та Віктором Трофимовм-молодшим, а також з Іваном Хорватом.
Під час відвідин Батьківщини у 2012 році мені довелося побувати разом з Віталієм Шилом у Львові – місті, у складі команди якого він ставав чемпіоном країни. Були зустрічі зі своїми одноклубниками: вдома з Анатолієм Грузінцевим (на жаль, вже покійним, Анатолій Микитович Грузінцев помер 9 липня 2013 року), на стадіоні СКА з Сергієм Лятосінським, та Віктором Вінцкевичем у місті біля університету… Ветерани згадували молоді роки, виступи на змаганнях та раділи таким зустрічам:
Також хочу нагадати уболівальникам спідвею, що Віталій Шило упродовж останніх 13 років видав 3 книги про своє життя, в тому числі і спортивне. Перша книга „Дорога до спасіння мого життя” вийшла у 2008 році в Санта-Барбарі, США, де Віталій Шило мешкав з 1990 року по 2020 рік (минулого року він переїхав до дітей у Сакраменто, США). Друга і третя книги фактично є доповненими виданнями першої, вони вийшли у Рівному: „Небезпечне життя” у 2011 році та „Слідами життя” у 2016 році.
Тепер, власне, трішки самого спідвею: хочу розповісти про виступи команди СКА (Львів) у Болгарії у квітні 1963 року. Офіційно команда на змаганнях називалася по-іншому – у командному заліку болгарська сторона наполягла, щоб наша команда називалася збірною країни, а не СКА (Львів), але радянська сторона внесла поправку, і команда називалася молодіжна збірна СРСР. Гонки проводилися по таблиці для 13 учасників. Окремо вівся особистий і командний залік. У командному заліку підсумки підводилися за трьома кращими результатами гонщиків.
До складу гостей увійшли гонщики СКА (Львів), команди, що стала срібним призером у першому командному чемпіонаті країни 1962 року: Геннадій Куриленко [у 1962 році виступав за команду „Ракета” (Уфа)], Віталій Шило, Анатолій Грузінцев, Костянтин Кришталь та Сергій Лятосінський [у 1962 році виступав за команду „Комета” (Уфа)]. Разом з гонщиками у Болгарії перебував тренер львів’ян Володимир Якович Бондарчук.
Львів’яни провели три зустрічі: 14 квітня у Софії, 20 квітня у Пловдиві та 21 квітня у Коларовграді (у 1965 році місту повернули історичну назву Шумен). Доріжка спеціально побудованого стадіону для проведення змагань по гаревій доріжці у Софії була довшою, ніж на радянських треках: довжина по внутрішній лінії складала 520 м, по зовнішній – 600 м. У Пловдиві теж доріжка була некоротка.
На світлині (з особистого архіву Віталія Шила): представлення команд. Софія. 14 квітня 1963 року.
У Софії гонку виграв болгарський гонщик, чемпіон країни 1961 та 1962 рр. Мілко Пейков, кращим з нашої команди став Геннадій Куриленко, посівши 3-є місце (8 очок), Віталій Шило з 8 очками став 4-м.
Пловдив аплодував Віталію Шилу – він виграв гонку з комплектом (12 очок), Геннадій Куриленко знову став з 8 очками 3-м.
І у Коларовграді переможцем став Геннадій Куриленко з комплектом (12 очок), Віталій Шило посів 4-е місце (9 очок).
Для любителів статистики подаю результати цих змагань. У Софії результати не збігаються із-за допущених помилок представника ЦАМКа, котрий писав звіт про поїздку в Болгарію. Підкориговано результати гонки в Коларовграді, де також були огріхи…
1. 14 квітня 1963 року. Софія.
1. № 10 Мілко Пейков (Болгарія) (3, 3, 3, 3) = 12.
2. № 11 Гавраїл Мачєв (Болгарія) (3, Сх, 3, 3) = 9.
3. № 1 Геннадій Куриленко (СРСР) (3, 2, 3, Сх) = 8.
4. № 2 Віталій Шило (СРСР) (3, 1, 2, 2) = 8.
5. № 4 Анатолій Грузінцев (СРСР) (2, 2, 1, 2) = 7.
6. № 12 Сімеон Луканов (Болгарія) (Сх, 2, 3, 1) = 6.
7. № 9 Красімір Соколов (Болгарія) (2, 2, Ф, 2) = 6.
8. № 8 Ненчо Любомиров (Болгарія) (2, 3, П, –) = 5.
9. № 3 Сергій Лятосінський (СРСР) (1, 2, 1, 0) = 4.
10. № 7 Борис Даміанов (Болгарія) (2, 1, 1, 0) = 4.
11. № 6 Павел Луканов (Болгарія) (1, 1, 0, 1) = 3.
12. № 5 Костянтин Кришталь (СРСР) (0, 0, 1, 1) = 2.
13. № 15 Станко Станков (Болгарія) (1) = 1.
14. № 13 Ненчо Капралов (Болгарія) (0, 0, 0, 0) = 0.
№ 14 Іван Дімов (Болгарія) – Н/С.
Заїзди:
1. Шило, Соколов, Павел Луканов, Сімеон Луканов (Сх).
2. Мачєв, Любомиров, Шило, Кришталь.
3. Пейков, Сімеон Луканов, Лятосінський, Кришталь.
4. Пейков, Грузінцев, Павел Луканов, Мачєв (Сх).
5. Куриленко, Даміанов, Кришталь, Павел Луканов. 90.8 сек. – НЧД.
6. Пейков, Шило, Даміанов, Капралов.
7. Любомиров, Лятосінський, Павел Луканов, Капралов.
8. Сімеон Луканов, Грузінцев, Даміанов, Любомиров (П).
9. Мачєв, Куриленко, Сімеон Луканов, Капралов.
10. Мачєв, Соколов, Лятосінський, Даміанов.
11. Куриленко, Шило, Грузінцев, Лятосінський. 90.8 сек. – НЧД.
12. Грузінцев-2, Кришталь-1, Капралов-0, Соколов-Ф. ???
13. Пейков, Соколов, Станков (замість Любомирова), Куриленко (Сх).
Командний залік:
Болгарія – СРСР (молодіжна) 27:23.
Болгарія – 27:
№ 10 Мілко Пейков (Болгарія) (3, 3, 3, 3) = 12.
№ 11 Гавраїл Мачєв (Болгарія) (3, Сх, 3, 3) = 9.
№ 12 Сімеон Луканов (Болгарія) (Сх, 2, 3, 1) = 6.
СРСР (молодіжна) – 23:
№ 1 Геннадій Куриленко (СРСР) (3, 2, 3, Сх) = 8.
№ 2 Віталій Шило (СРСР) (3, 1, 2, 2) = 8.
№ 4 Анатолій Грузінцев (СРСР) (2, 2, 1, 2) = 7.
2. 20 квітня 1963 року. Пловдив.
1. № 12 Віталій Шило (СРСР) (3, 3, 3, 3) = 12.
2. № 5 Мілко Пейков (Болгарія) (3, 2, 2, 3) = 10.
3. № 11 Геннадій Куриленко (СРСР) (В, 3, 2, 3) = 8.
4. № 8 Анатолій Грузінцев (СРСР) (2, 2, 2, 2) = 8.
5. № 7 Борис Даміанов (Болгарія) (3, 1, 1, 2) = 7.
6. № 6 Костянтин Кришталь (СРСР) (2, 1, 1, 3) = 7.
7. № 2 Красімір Соколов (Болгарія) (0, Сх, 3, 3) = 6.
8. № 10 Гавраїл Мачєв (Болгарія) (0, 0, 2, 3) = 5.
9. № 4 Сімеон Луканов (Болгарія) (2, 0, 1, 2) = 5.
10. № 3 Сергій Лятосінський (СРСР) (1, 1, 1, 2) = 5.
11. № 9 Павел Луканов (Болгарія) (1, 0, 1, 1) = 3.
12. № 13 Станко Станков (Болгарія) (0, 0, 1, 0) = 1.
13. № 1 Ненчо Капралов (Болгарія) (0, 0, 0, 0) = 0.
Заїзди:
1. Шило, Кришталь, Павел Луканов, Соколов.
2. Пейков, Грузінцев, Соколов (Сх), Куриленко (В).
3. Шило, Пейков, Лятосінський, Мачєв.
4. Куриленко, Сімеон Луканов, Кришталь, Мачєв.
5. Даміанов, Пейков, Кришталь, Капралов.
6. Соколов, Мачєв, Даміанов, Станков.
7. Кришталь, Грузінцев, Лятосінський, Станков.
8. Шило, Грузінцев, Даміанов, Сімеон Луканов.
9. Шило, Куриленко, Станков, Капралов.
10. Куриленко, Даміанов, Лятосінський, Павел Луканов.
11. Соколов, Лятосінський, Сімеон Луканов, Капралов.
12. Пейков, Сімеон Луканов, Павел Луканов, Станков.
13. Мачєв, Грузінцев, Павел Луканов, Капралов.
Командний залік:
Болгарія – СРСР (молодіжна) 23:28.
Болгарія – 23:
№ 5 Мілко Пейков (Болгарія) (3, 2, 2, 3) = 10.
№ 7 Борис Даміанов (Болгарія) (3, 1, 1, 2) = 7.
№ 2 Красімір Соколов (Болгарія) (0, Сх, 3, 3) = 6.
СРСР (молодіжна) – 28:
№ 12 Віталій Шило (СРСР) (3, 3, 3, 3) = 12.
№ 11 Геннадій Куриленко (СРСР) (Сх, 3, 2, 3) = 8.
№ 8 Анатолій Грузінцев (СРСР) (2, 2, 2, 2) = 8.
3. 21 квітня 1963 року. Коларовград.
1. № 9 Геннадій Куриленко (СРСР) (3, 3, 3, 3) = 12.
2. № 2 Мілко Пейков (Болгарія) (2, 3, 3, 3) = 11.
3. № 11 Красімір Соколов (Болгарія) (2, 3, 3, 2) = 10.
4. № 5 Віталій Шило (СРСР) (1, 3, 3, 2) = 9.
5. № 4 Анатолій Грузінцев (СРСР) (2, 2, 2, 1) = 7.
6. № 13 Борис Даміанов (Болгарія) (2, 3, 1, 0) = 6.
7. № 12 Гавраїл Мачєв (Болгарія) (0, 2, 3, 0) = 5.
8. № 10 Сергій Лятосінський (СРСР) (1, 1, 1, 2) = 5.
9. № 3 Костянтин Кришталь (СРСР) (0, 2, 1, 1) = 4.
10. № 14 Іван Дімов (Болгарія) (0, 2, 0, 1) = 3.
11. № 7 Станко Станков (Болгарія) (2, 0, 1, 0) = 3.
12. № 6 Петров (Болгарія) (1, 0, 1, Сх) = 2.
13. № 8 Ненчо Капралов (Болгарія) (0, Сх, 0, 0) = 0.
Заїзди:
1. Куриленко, Пейков, Петров, Мачєв.
2. Пейков, Соколов, Шило, Капралов.
3. Шило, Мачєв, Лятосінський, Кришталь.
4. Соколов, Грузінцев, Лятосінський, Петров.
5. Шило, Станков, Петров, Дімов.
6. Пейков, Даміанов, Лятосінський, Станков.
7. Даміанов, Кришталь, Петров (Сх), Капралов (Сх).
8. Мачєв, Грузінцев, Станков, Капралов.
9. Соколов, Дімов, Даміанов, Мачєв.
10. Куриленко, Соколов, Кришталь, Станков.
11. Пейков, Грузінцев, Кришталь, Дімов.
12. Куриленко, Шило, Грузінцев, Даміанов.
13. Куриленко, Лятосінський, Дімов, Капралов.
Командний залік:
Болгарія – СРСР (молодіжна) 27:28.
Болгарія – 27:
№ 2 Мілко Пейков (Болгарія) (2, 3, 3, 3) = 11.
№ 11 Красімір Соколов (Болгарія) (2, 3, 3, 2) = 10.
№ 13 Борис Даміанов (Болгарія) (2, 3, 1, 0) = 6.
СРСР (молодіжна) – 28:
№ 9 Геннадій Куриленко (СРСР) (3, 3, 3, 3) = 12.
№ 5 Віталій Шило (СРСР) (1, 3, 3, 2) = 9.
№ 4 Анатолій Грузінцев (СРСР) (2, 2, 2, 1) = 7.
Немає коментарів:
Дописати коментар