19 березня 2026 р.

Назар ПАРНІЦЬКИЙ – постійний учасник Speedway Grand Prix 2026 року

Те, про що мріяли тисячі уболівальників спідвею України понад 30 років (чемпіон світу в особистому заліку в серії SGP визначається з 1995 року), збулося!

18 березня 2026 року офіційно оголошено про те, що після зняття з серії SGP 2026 року триразового чемпіона світу британця Тая Воффіндена (продовжує відновлення після травм отриманих рік тому у Кросно, заява ним озвучена 16 березня 2026 року), сталим учасником Speedway Grand Prix і потраплянням до 15 учасників циклу є український гонщик, уродженець м. Радивилів, вихованець рівненського спідвею, чемпіон Європи серед юніорів (U-19) 2024 року, срібний призер особистого чемпіонату світу серед юніорів 2024 року, чемпіон світу серед юніорів 2025 року, Назар ПАРНІЦЬКИЙ!


Назар став першим українським і рівненським гонщиком, хто добився такого успіху!

Наприкінці минулого року було оголошено учасників SGP, хто отримав дикі карти сезону 2026 року – австралійці Макс Фрік та Джейсон Дойл і британець Тай Воффінден, а також визначено квінтет постійних запасних гонщиків циклу, який очолив наш Назар Парніцький, за ним розташувалися данець Андерс Томсен, чех Ян Квех, німець Кай Хуккенбек та норвежець Матіас Поллестад.

Таким чином, після відмови Тая Воффіндена Назар Парніцький заслужено і закономірно заходить в Гран-Прі, вписуючи в історію світового, українського та рівненського спідвею нові досягнення! Він став учасником 82-го чемпіонату світу за всю історію та 32 едиції SGP!

Окремі виступи українців в Гран-Прі вже фіксувалися, але це відбувалося фрагментарно і не весь цикл:
1. Незважаючи на польське громадянство, Віктор Трофимов-молодший – перший рівнянин, хто виступав у Гран-Прі (це моя версія, можете сперечатися), 02-03 жовтня 2020 року він був заявлений першим запасним у VII-VIII раундах SGP, що пройшли на Мотоарені ім. Маріана Розе в Торуні. Першого дня не стартував, другого дня виїхав 1 раз, замінивши у 18-му заїзді Нільса-Крістіана Іверсена (Данія), фінішував 4-м.

2. Офіційні джерела називають першим українцем, хто дебютував у Гран-Прі, Олександра Локтаєва, котрий був першим запасним гонщиком циклу 2021 року, і 28 серпня 2021 року замінив травмованого словацького гонщика Мартіна Вацуліка у VIII раунді SGP, що відбувся в Тольятті (росія). Здобувши 6 пунктів (1, 1, 2, 0, 2), Локтаєв посів 11-е місце.

3. Ще один рівнянин – Віталій Лисак, був заявлений другим запасним гонщиком у ІІ раунді SGP – Orlen FIM Speedway Grand Prix of Poland, що пройшов 14 травня 2022 року у Варшаві, стадіон Народови. Проте Віталію не довелося стартувати у гонці.

Дуже близьким до ймовірного потрапляння в SGP 1996 року був рівнянин Володимир Колодій. Він успішно пройшов три раунди відборів до Гран-Прі-1996:
22 квітня 1995 року був 4-м у вступному раунді в Тирговіште (Болгарія) – здобув 11 пунктів;
07 травня 1995 року посів 5-е місце у кваліфікаційному раунді в Любляні (Словенія) – (11 + 1) пунктів;
11 червня 1995 року став 7-м у континентальному півфіналі в Мшено (Чехія) – 8 пунктів.

Важкою видалася гонка континентального фіналу в Мішкольці (Угорщина). Спекотний день 30 липня 1995 року надовго запам’ятається глядачам та окремим гонщикам – нечасто для визначення учасників наступного раунду після основної серії проводиться додатковий міні-турнір з 4 заїздів. Таке трапляється, коли у 5 гонщиків в підсумку однакова кількість пунктів. Саме це відбулося в Мішкольці: після 20 заїздів у чеського гонщика Томаша Топінки, угорця Роберта Надя, росіянина Ріфа Саїтгарєєва, італійця Армандо Кастаньї та нашого Володимира Колодія було по 10 пунктів, причому в кожного виявилося дві перемоги, одне 2-е місце та двічі гонщики фінішували третіми. Потрібно було визначити гонщика, хто посяде 4-е прохідне місце та запасного гонщика Гран-Прі Челлендж [гонку виграв після перемоги у додатковому заїзді угорець Золтан Адорьян, другим став італієць Стефано Альфонсо, і 3-є місце посів Антонін Каспер з Чехії (звичайно, що молодший)]. Володимир Колодій змушений був стартувати ще тричі. Спочатку квінтет розбили на два заїзди – в одному стартувало 3 гонщики, в іншому – два: заїзд виграв Саїтгарєєв, Колодій виключений, Кастанья також виключений; у другому заїзді переміг Топінка, Надь – 2-й. Переможці цих заїздів потрапили у так званий фінал. Гонщики, котрі посіли другі місця і один з 3-го місця, їхали втішний заїзд, визначаючи ще двох учасників фіналу: Надь фінішує першим, Колодій – другий, Кастанья – третій. У фіналі перемогу здобуває Надь, Саїтгарєєв фінішує другим, Колодій – лише третій, Топінка замкнув четвірку. Таким чином до Гран-Прі Челлендж в Лоніго 08 жовтня 1995 року потрапив Роберт Надь, а Ріф Саїтгарєєв поїхав до Італії запасним…

Така історія, але повернемося в 2026 рік. 
І-й раунд Гран-Прі відбудеться 02 травня 2026 року в німецькому місті Ландсхут. Все ускладнюється тим, що напередодні, 01 травня, там само, в Ландсхуті, пройде півфінал І SWC (Speedway World Cup), де виступатиме збірна України разом з гонщиками Чехії, Великобританії та Німеччини.


Як не надіялися наші спортсмени збірної потрапити у другий півфінал, що має пройти значно пізніше – 07 серпня в Ризі, трекова комісія FIM, що її очолює „великий” друг українського спідвею італієць Армандо Кастанья, не без потойбічних сил, відправила збірну України в Ландсхут. Ви запитаєте, яка різниця, де і коли виступати? Велика. По-перше, початок сезону, відповідна практика буде не у всіх наших гонщиків. По-друге, у серпні 2026 року вже може стартувати у класі 500сс Макар Левішин, якому 16 років виповниться 23 червня, а в Ландсхуті ще не можна заявляти… І Назару Парніцькому дебют в Гран-Прі доведеться проводити після нелегкої гонки півфіналу SWC…

З 9 треків, де цьогоріч відбуватимуться раунди SGP, Назар вже виступав на шести з них: у Вроцлаві він провів 5 гонок, в Маліллі – 7, в Лодзі – 1, в Ризі – 2, у Войєнсі, де минулого року він став чемпіоном світу серед юніорів, вигравши заключний фінал з комплектом під акомпанемент дощу – 3 і у Торуні – 7 (стартував у 6). 
Дебютними для Назара стануть доріжки треків:
в Ландсхуті – OneSolar Arena Landshut Ellermühle (довжина 387 м), 
Празі – Stadium Marketa (довжина 353 м) 
та Манчестері – National Speedway Stadium (довжина 347 м).

Ось таким обіцяє бути сезон Гран-Прі 2026 року.

А змагання для наших хлопців розпочнуться вже незабаром у спаррінгових поєдинках в Польщі:

20 березня Марко Левішин та Станіслав Мельничук стартуватимуть у Жешуві у складі свого нового клубу з Кракова;

21 березня Назар Парніцький виступить в Лєшно у складі „Биків” проти „Скорпіонів” з Познані;

22 березня Марко Левішин та Станіслав Мельничук вдома протистоятимуть жешувській „Сталі”, а Назар Парніцький в гостях тестуватиме дружину в Лодзі;

29 березня Назар Парніцький виступить у 76-му Меморіалі Альфреда Смочіка в Лєшно.

Перші тренування Назар Парніцький та Марко Левішин вже провели.



Побажаю Назару Парніцькому успішних виступів у дебютному сезоні SGP та в усіх інших змаганнях 2026 року!

Всім нашим гонщикам також бажаю вдалих стартів і переможних фінішів цього сезону!

10 лютого 2026 р.

Пам’яті Валерія Полюховича…

10 лютого 2026 року, на 53-му році життя, після тривалої хвороби, помер один з ветеранів рівненського спідвею, Валерій Іванович ПОЛЮХОВИЧ




Валерій був представником того покоління рівненських гонщиків, котрі народилися в 70-х роках минулого століття, і їх початкові кроки у спідвеї припали на „важкі” 90-і роки, коли все розвалилося, і нікому, по великому рахунку, вітчизняний спідвей не був потрібен. Кожен виживав, хто як міг.

Але потрібно згадати Валерія і його виступи у тих змаганнях, де він стартував:

Учасник гонки „Великий Приз ветеранів спідвею”, що відбулася у Рівному 20 вересня 1992 року (стартував разом з ветеранами для заповнення сітки), посів 10-е місце.

Постійний учасник змагань до Дня шахтаря в Червонограді упродовж 1997-2000 рр.

Учасник товариських гонок у другій половині 90-х – першій половині 2000-х років у Рівному та Червонограді.

Учасник півфіналу командного Кубку європейських чемпіонів, що відбувся у Рівному 07 травня 2000 року – виступав у складі команди „Сигнал-2” (Рівне), що замінила неприбулу французьку команду „Марманд” (рівняни стартували поза заліком).


Учасник 6 особистих чемпіонатів України:
1997 рік – 9-е місце.
1998 рік – 8-е місце.
2001 рік – 11-е місце.
2002 рік – 22-е місце.
2003 рік – 16-е місце.
2004 рік – 12-е місце.

Учасник 7 Кубків ветеранів України:
2009 рік (Червоноград) – 4-е місце.
2011 рік (Червоноград) – 8-е місце.
2012 рік (Червоноград) – 7-е місце.
2014 рік (Рівне) – 4 місце.
2015 рік (Вознесенськ) – 4-е місце.
2018 рік (Червоноград) – 4-е місце.
2021 рік (Червоноград) – 4-е місце.


Воював в лавах ЗСУ, захищаючи Україну.
Учасник бойових дій.

Валерій Полюхович вніс свою частку у спідвейну історію Рівного, давайте про це пам’ятати.


Нехай спочиває з Богом.

Вічна пам’ять…

8 січня 2026 р.

Пам’яті Сергія МАСЛОВА…

З сумом і біллю взнав про те, що 3 січня 2026 року в Києві, після тривалої і важкої хвороби, пішов з життя Сергій Анатолійович МАСЛОВ – світла і добра людина, майстер спорту з автоспорту, мій колега з історії автоспорту та мотоспорту, архіваріус, котрих вже не знайдеш подібних…


1 січня цього року, в день 65-річчя, я вітав Сергія Анатолійовича з ювілеєм, ми недовго розмовляли, бо стан його здоров’я давав про себе знати, але він висловив надію, що не все завершив ще з історії авто- і мотоперегонів.

Стихія Сергія Маслова – картинг, він ним займався професійно і став чемпіоном і призером чемпіонатів України, срібним призером всесоюзної Спартакіади, завоював бронзові нагороди в Кубку колишньої країни як в особистому, так і в командному заліках, у складі збірної України здобув титул чемпіона країни. За досягнуті результати у 1986 році йому присвоєно звання майстра спорту.


Упродовж останніх 4 років, коли мене віртуально познайомив з ним віце-президент ФМСУ Сергій Вікторович Лятосінський, ми провели більше сотні розмов щодо заповнення білих плям з історії спідвею, мотокросу, кільцевих та іподромних мотоперегонів, а також льодових гонок в рамках українських чемпіонатів. Я давно мріяв зустріти таку людину з величезним діапазоном інтересів в мотоспорті, і як потім виявилося, в автоспорті. А також в деякій мірі і в мотоболі.

Завдяки унікальній інформації, що з непідкупною радістю ділився зі мною Сергій Анатолійович, вдалося заповнити окремі білі плями в юніорських чемпіонатах України союзних років, в чемпіонатах України з льодових та іподромних мотоперегонів. Я отримав унікальні світлини з фіналу Кубку колишнього ЦК ДТСААФ, що відбувся у жовтня 1957 року на одеському іподромі. Ми обмінювалися інформацією, що цікавила нас обох, і дуже раділи, коли щось нове про відносне вже старе знаходили. 

Саме від Сергія Анатолійовича я взнав подробиці аварії на кільці автодрому „Чайка”, коли на чемпіонаті України з кільцевих мотоперегонів на початку травня 1979 року розбився один з найвидатніших мотогонщиків України, чемпіон колишнього СРСР з кільцевих та іподромних мотоперегонів, переможець Гран-Прі KALEV, неодноразовий чемпіон України, одесит Володимир Заболотний. 

Саме від Сергія Анатолійовича я дізнався загальні факти трагічної аварії на чемпіонаті колишнього Союзу на московському іподромі в липні 1961 року, коли загинув дворазовий чемпіон країни з іподромних мотогонок у класі 125 см3 одесит Рудольф Богданов (хоча він і представляв Владивосток, але є вихованцем одеського мотоспорту і потрапив на Далекий Схід після закінчення вузу).

Він десятиліттями збирав і шукав інформацію про чемпіонати України всіх дисциплін авто- і мотоспорту, місяцями пропадав у бібліотеках, штудіюючи архіви обласних газет, починаючи з 50-х років минулого сторіччя, а також газету „Патріот Батьківщини”, що виходила як орган ЦК ДТСААФ України, він мріяв створити сайт, де б кожен міг побачити відомі та знайдені результати цих змагань, а всі матеріали власного архіву бажав передати у створений на будь-яких засадах музей автомотоспорту. 


На жаль, не встиг…

Світла пам’ять про Сергія МАСЛОВА назавжди залишиться в моєму серці і голові.

Спочивайте з Богом, Сергію…