Пам’яті Валерія Полюховича…

10 лютого 2026 року, на 53-му році життя, після тривалої хвороби, помер один з ветеранів рівненського спідвею, Валерій Іванович ПОЛЮХОВИЧ…

Валерій був представником того покоління рівненських гонщиків, котрі народилися в 70-х роках минулого століття, і їх початкові кроки у спідвеї припали на „важкі” 90-і роки, коли все розвалилося, і нікому, по великому рахунку, вітчизняний спідвей не був потрібен. Кожен виживав, хто як міг.

Але потрібно згадати Валерія і його виступи у тих змаганнях, де він стартував:

Учасник гонки „Великий Приз ветеранів спідвею”, що відбулася у Рівному 20 вересня 1992 року (стартував разом з ветеранами для заповнення сітки), посів 10-е місце.

Постійний учасник змагань до Дня шахтаря в Червонограді упродовж 1997-2000 рр.

Учасник товариських гонок у другій половині 90-х – першій половині 2000-х років у Рівному та Червонограді.

Учасник півфіналу командного Кубку європейських чемпіонів, що відбувся у Рівному 07 травня 2000 року – виступав у складі команди „Сигнал-2” (Рівне), що замінила неприбулу французьку команду „Марманд” (рівняни стартували поза заліком).

Учасник 6 особистих чемпіонатів України:

1997 рік – 9-е місце.

1998 рік – 8-е місце.

2001 рік – 11-е місце.

2002 рік – 22-е місце.

2003 рік – 16-е місце.

2004 рік – 12-е місце.

Учасник 7 Кубків ветеранів України:

2009 рік (Червоноград) – 4-е місце.

2011 рік (Червоноград) – 8-е місце.

2012 рік (Червоноград) – 7-е місце.

2014 рік (Рівне) – 4 місце.

2015 рік (Вознесенськ) – 4-е місце.

2018 рік (Червоноград) – 4-е місце.

2021 рік (Червоноград) – 4-е місце.

Воював в лавах ЗСУ, захищаючи Україну.

Учасник бойових дій.

Валерій Полюхович вніс свою частку у спідвейну історію Рівного, давайте про це пам’ятати.

Нехай спочиває з Богом.

Вічна пам’ять…

Пам’яті Сергія МАСЛОВА…

З сумом і біллю взнав про те, що 3 січня 2026 року в Києві, після тривалої і важкої хвороби, пішов з життя Сергій Анатолійович МАСЛОВ – світла і добра людина, майстер спорту з автоспорту, мій колега з історії автоспорту та мотоспорту, архіваріус, котрих вже не знайдеш подібних…

1 січня цього року, в день 65-річчя, я вітав Сергія Анатолійовича з ювілеєм, ми недовго розмовляли, бо стан його здоров’я давав про себе знати, але він висловив надію, що не все завершив ще з історії авто- і мотоперегонів.

Стихія Сергія Маслова – картинг, він ним займався професійно і став чемпіоном і призером чемпіонатів України, срібним призером всесоюзної Спартакіади, завоював бронзові нагороди в Кубку колишньої країни як в особистому, так і в командному заліках, у складі збірної України здобув титул чемпіона країни. За досягнуті результати у 1986 році йому присвоєно звання майстра спорту.

Упродовж останніх 4 років, коли мене віртуально познайомив з ним віце-президент ФМСУ Сергій Вікторович Лятосінський, ми провели більше сотні розмов щодо заповнення білих плям з історії спідвею, мотокросу, кільцевих та іподромних мотоперегонів, а також льодових гонок в рамках українських чемпіонатів. Я давно мріяв зустріти таку людину з величезним діапазоном інтересів в мотоспорті, і як потім виявилося, в автоспорті. А також в деякій мірі і в мотоболі.

Завдяки унікальній інформації, що з непідкупною радістю ділився зі мною Сергій Анатолійович, вдалося заповнити окремі білі плями в юніорських чемпіонатах України союзних років, в чемпіонатах України з льодових та іподромних мотоперегонів. Я отримав унікальні світлини з фіналу Кубку колишнього ЦК ДТСААФ, що відбувся у жовтня 1957 року на одеському іподромі. Ми обмінювалися інформацією, що цікавила нас обох, і дуже раділи, коли щось нове про відносне вже старе знаходили. 

Саме від Сергія Анатолійовича я взнав подробиці аварії на кільці автодрому „Чайка”, коли на чемпіонаті України з кільцевих мотоперегонів на початку травня 1979 року розбився один з найвидатніших мотогонщиків України, чемпіон колишнього СРСР з кільцевих та іподромних мотоперегонів, переможець Гран-Прі KALEV, неодноразовий чемпіон України, одесит Володимир Заболотний. 

Саме від Сергія Анатолійовича я дізнався загальні факти трагічної аварії на чемпіонаті колишнього Союзу на московському іподромі в липні 1961 року, коли загинув дворазовий чемпіон країни з іподромних мотогонок у класі 125 см3 одесит Рудольф Богданов (хоча він і представляв Владивосток, але є вихованцем одеського мотоспорту і потрапив на Далекий Схід після закінчення вузу).

Він десятиліттями збирав і шукав інформацію про чемпіонати України всіх дисциплін авто- і мотоспорту, місяцями пропадав у бібліотеках, штудіюючи архіви обласних газет, починаючи з 50-х років минулого сторіччя, а також газету „Патріот Батьківщини”, що виходила як орган ЦК ДТСААФ України, він мріяв створити сайт, де б кожен міг побачити відомі та знайдені результати цих змагань, а всі матеріали власного архіву бажав передати у створений на будь-яких засадах музей автомотоспорту. 

На жаль, не встиг…

Світла пам’ять про Сергія МАСЛОВА назавжди залишиться в моєму серці і голові.

Спочивайте з Богом, Сергію…