Пам’яті Віктора Івановича ТРОФИМОВА. До 80-річчя від Дня народження...

Пам’яті Віктора Івановича ТРОФИМОВА, якому 22 березня 2018 року могло б виповнитися 80 років…

Кожна епоха має своїх героїв, кумирів, легенд та улюбленців.

Спідвейна ера – не виняток.

І рівненський спідвей завжди гордився, гордиться і гордитиметься людиною, спортсменом, тренером, легендою світового значення, чотириразовим срібним призером (1966, 1971, 1972, 1975 рр.) та триразовим бронзовим призером (1967, 1969, 1973 рр.) командних чемпіонатів світу, дворазовим фіналістом особистих чемпіонатів світу (1972 р. – 9-е місце, 6 очок; 1975 р. – 8-е місце, 8 очок), чемпіоном СРСР в особистому заліку 1967 року та чемпіоном IV літньої Спартакіади народів СРСР в особистому заліку 1967 року, дворазовим бронзовим призером командного чемпіонату СРСР 1962 та 1966 рр. у складі команди „Радуга” (Ровно), дворазовим бронзовим призером особистого чемпіонату СРСР 1964 та 1969 рр., першим чемпіоном України в особистому заліку 1961 року, п’ятиразовим чемпіоном України в особистому заліку (1961, 1964, 1965, 1966, 1969 рр.), майстром спорту СРСР міжнародного класу, Віктором Івановичем ТРОФИМОВИМ!

Вже більше 4 років пройшло, як він пішов у вічність, але залишається у нашій пам’яті легендою – гонщиком, який боровся до кінця у кожному змаганні. Він сам себе зробив і став взірцем для майбутніх поколінь рівненських гонщиків, а також прикладом для свого сина Володимира Трофимова та внука Віктора Трофимова-молодшого.

Віктор Іванович Трофимов за свою довгу і тривалу спортивну кар’єру виступив у багатьох гонках різного рівня. На сьогоднішній день у реєстрі всіх змагань, де йому довелося виступати, і який я почав вести ще за його життя, значиться 452 гонки. Звичайно, що це не вся кількість його стартів, адже великий пласт інформації 60-70-х років поки що має значний період „білих плям”. 

Вони зникають, але ще дуже багато доведеться шукати. 

І я надіюся, що цей реєстр неодмінно збільшиться!

Наш чемпіон виступав на 108 треках у 105 містах 14 країн Європи. 

На ровенському/рівненському мототреках він стартував у 120 гонках (105 гонок провів на старому ровенському мототреку та 15 – на новому).

Віктор Іванович Трофимов, як мінімум, двічі встановлював рекорди на старому ровенському мототреку:

– 23 травня 1965 року у фіналі особистого чемпіонату України він покращив на 1 сек. попередній рекорд уфимця Юрія Чекранова (79.0 сек.), що протримався трохи менше року – 78.0 сек. Через два роки у міжнародній товариській зустрічі Україна – Чехословаччина (особиста), що пройшла 31 травня 1967 року, Віктор Трофимов повторив цей рекорд, ставши переможцем змагань;

– дата невідома, як і гонка поки ще невідома – він покращив свій вищезгадуваний рекорд треку – 77.4 сек.

В активі Віктора Івановича Трофимова 27 комплектів різної величини (я ще раз повторюю, що ця кількість, як і інша названа тут інформація не є остаточною, вона може і буде змінюватися лишу у бік зростання).

Перший комплект він здобув 25 вересня 1960 року на ровенському мототреку під час товариської зустрічі „Осінній приз” з участю гонщиків Ровно, Майкопа та Києва (особисто-командна, другий день), вигравши її з результатом 12 очок. 

Заключним значиться комплект Віктора Трофимова, котрий він завоював у гонці ветеранів 20 вересня 1992 року, що відбулася на рівненському мототреку в рамках матчів „Великий Приз ветеранів спідвею”. Тут перемога була з сумою 15 пунктів.

Серед цих комплектів хочу виділити два 15-очкових, здобутих на треках Польщі у 1964 році. 

У жовтні того року збірна СРСР провела перше турне у цій країні, якщо не рахувати візит до Польщі трирічної давнини, коли офіційно відбулися командні зустрічі у 7 містах між збірними Польського Мотосоюзу – PZMot, та Центрального Автомотоклубу – ЦАМК.

Всього у жовтні 1964 року відбулося 4 тест-матчі Польща – СРСР, які пройшли у Вроцлаві, Гнєзно, Гожуві Вєлькопольскі та Кракові. Всі чотири зустрічі виграли господарі гаревих доріжок.

Нижче мова піде про дві заключні гонки, де лідером гостей був Віктор Іванович Трофимов. У Кракові його підтримав Борис Самородов, який також виграв всі свої заїзди, здобувши комплект – 15 очок. Проте в обох цих гонках особисті успіхи наших гонщиків не стали причиною успіху команди…

Отже,

11 жовтня 1964 року. Гожув Вєлькопольські.

Польща – СРСР 53:42.

Польща = 53:

№ 9 Хенрік Жито (1, 3, 2, 3, 3) = 12.

№ 10 Станіслав Ткоч (0, 2, 2*, –, 3) = 7 + 1.

№ 11 Анджей Погожельські (2, 2, Сх, Сх, 2*) = 6 + 1.

№ 12 Едмунд Мігось (1*, 0, 3, 2, 1) = 7 + 1.

№ 13 Броніслав Рогаль (2*, 2, 2, 2, 1) = 9 + 1.

№ 14 Єжи Падєвські (3, 0, –, 1, 3) = 7.

№ 15 Анджей Виглєнда (1*, Сх, 1*, 3) = 5 + 2.

№ 16 – без гонщика.

СРСР = 42:

№ 1 Володимир Коваленко (2*, 1, 1, 2, 2) = 8 + 1.

№ 2 Віктор Трофимов (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

№ 3 Борис Самородов (3, 3, 3, Сх, 2) = 11.

№ 4 Фаріт Шайнуров (0, 1, 0, 0, 0) = 1.

№ 5 Сергій Лятосінський (1, 0, 1, 1, 0) = 3.

№ 6 Валентин Моїсєєв (0, 1, 2, 1, 0) = 4.

№ 7 Костянтин Кришталь (0, Сх) = 0.

№ 8 Віктор Кузнєцов – Н/С.

Позаїздно:

1. Трофимов, Коваленко*, Жито, Ткоч. 1:5 (1:5).

2. Самородов, Погожельські, Мігось*, Шайнуров. 3:3 (4:8).

3. Падєвські, Рогаль*, Лятосінський, Моїсєєв. 5:1 (9:9).

4. Трофимов, Ткоч, Виглєнда*, Кришталь. 3:3 (12:12).

5. Самородов, Рогаль, Шайнуров, Падєвські. 2:4 (14:16).

6. Трофимов, Погожельські, Коваленко, Мігось. 2:4 (16:20).

7. Жито, Ткоч*, Моїсєєв, Лятосінський. 5:1 (21:21).

8. Трофимов, Рогаль, Коваленко, Виглєнда (Сх) (замість Падєвські). 2:4 (23:25).

9. Мігось, Моїсєєв, Лятосінський, Погожельські (Сх). 3:3 (26:28).

10. Самородов, Жито, Виглєнда* (замість Ткоча), Шайнуров. 3:3 (29:31).

11. Жито, Коваленко, Падєвські, Шайнуров. 4:2 (33:33).

12. Трофимов, Рогаль, Лятосінський, Погожельські (Сх). 2:4 (35:37).

13. Падєвські, Мігось, Самородов (Сх), Кришталь (Сх). 5:0 (40:37).

14. Виглєнда, Погожельські*, Моїсєєв, Шайнуров. 5:1 (45:38).

15. Жито, Самородов, Мігось, Лятосінський. 4:2 (49:40).

16. Ткоч, Коваленко, Рогаль, Моїсєєв. 4:2 (53:42).

15 жовтня 1964 року. Краків.

Польща – СРСР 55:41.

Польща = 55:

№ 9 Анджей Виглєнда (1*, 3, 1*, 2, –) = 7 + 2.

№ 10 Антоні Ворина (2, 3, 2*, 2, 2) = 11 + 1.

№ 11 Збігнєв Подлєцькі (2, 1*, 3, 3, 3) = 12 + 1.

№ 12 Хенрік Жито (1*, 2, 2*, Сх, 2) = 7 + 2.

№ 13 Ян Муха (3, 2, 2, 2*, 1*) = 10 + 2.

№ 14 Єжи Тжешковські (1, 0, 1*, 1*, 1) = 4 + 2.

№ 15 Станіслав Рураж (2*, 2*) = 4 + 2.

№ 16 Богдан Ярошевіч (П) = 0.

СРСР = 41:

№ 1 Борис Самородов (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

№ 2 Фаріт Шайнуров (0, 0, 0, Сх, 0) = 0.

№ 3 Сергій Лятосінський (0, 1, 0, –, –) = 1.

№ 4 Володимир Коваленко (–, –, –, –, Н/С) = 0.

№ 5 Валентин Моїсєєв (2, 1, 1, 1, 1) = 6.

№ 6 Анатолій Грузінцев (0, 0, –, 1, 0) = 1.

№ 7 Костянтин Кришталь (1, 0, 0, 2*) = 3 + 1.

№ 8 Віктор Трофимов (3, 3, 3, 3, 3) = 15.

Позаїздно:

1. Самородов, Ворина, Виглєнда*, Шайнуров. 3:3 (3:3).

2. Трофимов (замість Коваленка), Подлєцькі, Жито*, Лятосінський. 3:3 (6:6).

3. Муха, Моїсєєв, Тжешковські, Грузінцев. 4:2 (10:8).

4. Ворина, Рураж*, Кришталь, Шайнуров. 5:1 (15:9).

5. Трофимов (замість Коваленка), Муха, Лятосінський, Тжешковські. 2:4 (17:13).

6. Самородов, Жито, Подлєцькі*, Шайнуров. 3:3 (20:16).

7. Виглєнда, Ворина*, Моїсєєв, Грузінцев. 5:1 (25:17).

8. Самородов, Муха, Тжешковські*, Шайнуров. 3:3 (28:20).

9. Подлєцькі, Жито*, Моїсєєв, Кришталь (замість Грузінцева). 5:1 (33:21).

10. Трофимов (замість Коваленка), Ворина, Виглєнда*, Лятосінський. 3:3 (36:24).

11. Самородов, Виглєнда, Тжешковські*, Кришталь (замість Коваленка). 3:3 (39:27).

12. Подлєцькі, Муха*, Моїсєєв, Шайнуров (Сх). 5:1 (44:28).

13. Трофимов (замість Лятосінського), Кришталь*, Тжешковські, Жито (Сх). 1:5 (45:33).

14. Подлєцькі, Рураж*, Грузінцев, Коваленко (Н/С). 5:1 (50:34).

15. Трофимов (замість Лятосінського), Жито, Моїсєєв, Ярошевіч (замість Виглєнди). 2:4 (52:38).

16. Самородов, Ворина, Муха*, Грузінцев. 3:3 (55:41).

Живемо, бо пам’ятаємо…

Ігорю Макаровичу БЄЛІКУ - 90!

Ігорю Макаровичу БЄЛІКУ – 90!

11 березня 2018 року одному із керівників одного із підрозділів Ровенського обласного комітету ДТСААФ 60-70-х років – водної станції, представнику команди „Радуга” (Ровно) у другій половині 60-х років, судді республіканської категорії з мотоспорту (судив багато гонок і по спідвею), Ігорю Макаровичу БЄЛІКУ, виповнилося 90 років!

У вирі своєї зайнятості, із запізненням, щиро вітаю нашого славного Ігоря Макаровича з 90-літнім ювілеєм та бажаю йому міцного здоров’я, довгих років життя, високих врожаїв на його дачі, яскравих спогадів про унікальні часи ровенського спідвею, та всього самого найкращого!

Блог припиняє публікації...

Блог припиняє публікації, а через деякий час і роботу...

Ігорю ЗВЄРЄВУ - 54!

Майже 35 років назад, влітку 1983 року, спідвейний світ Радянського Союзу отримав нового чемпіона країни серед юніорів. 

Особистий чемпіонат для молодих гонщиків (до 21 року) проводився в країні в 16-й раз, і 15-м чемпіоном став вихованець октябрьського спідвею, 19-річний Ігор ЗВЄРЄВ!

За всю історію юніорського спідвею СРСР лише один гонщик вигравав звання чемпіона більше одного разу - на самому початку проведення цих чемпіонатів двічі поспіль чемпіоном ставав новосибірець Юрій Дубінін - у 1967 та 1968 рр.

А чемпіонат юніорів 1983 року розпочався 5 червня, коли у трьох містах відбулися півфінали:

у Шахтах переміг Микола Іванов з Елісти;

у Даугавпілсі - Володимир Трофимов, котрий 2 сезони представляв Червоноград (1982 та 1983 рр.);

в Октябрьському перемогу святкував Ігор Звєрєв.

Всі три півфінали стали бенефісом переможців, кожен з яких здобув комплект - по 15 очок.

Варто зазначити, що Ігор Звєрєв виступав з травмою, отриманою місяць назад в Тольятті на ІІ-му етапі "Кубка Дружби" соціалістичних країн. Тоді його зніс чехословацький юніор Богуміл Брхел, і Ігор Звєрєв припинив старти в Тольятті.

Незважаючи на травму, він успішно виступив на домашньому треку в юніорському чемпіонаті країни, проте заявку на півфінал особистого чемпіонату світу серед юніорів, що відбувся 03 липня 1983 року в Ленінграді, і де мав виступити талановитий юніор з Октябрьського, тренери збірної країни змінили. 

І в Ленінграді, поруч з Олегом Волоховим, Володимиром Трофимовим, Аркадієм Кононцем, замість Ігоря Звєрєва під № 6 стартував юніор з Уфи Олег Юдахін.

Повернемося до особистого чемпіонату СРСР 1983 року серед юніорів.

Фінал чемпіонату відбувся в Балаково 31 липня.

Ігор Звєрєв поступився лише в 9-му заїзді Володимиру Трофимову, інші 4 старти він виграв, і з 14 очками став чемпіоном СРСР!

Результати фіналу:

1. № 11 Ігор Звєрєв (Октябрьський) (3, 3, 2, 3, 3) = 14.

2. № 12 Олег Юдахін (Уфа) (2, 2, 3, 3, 3) = 13 + 3.

3. № 15 Валерій Шляпугін (Балаково) (3, 2, 2, 3, 3) = 13 + 2.

4. № 6 Володимир Трофимов (Червоноград) (3, 3, 3, 2, 2) = 13 + Сх.

5. № 16 Олег Волохов (Балаково) (В, 3, 1, 3, 3) = 10.

6. № 13 Рінат Марданшин (Октябрьський) (2, 3, 2, 1, 1) = 9.

7. № 9 Михайло Похмельнов (Тольятті) (0, 2, 3, 1, 2) = 8.

8. № 5 Олександр Павлов (Балаково) (1, 1, 1, 2, 2) = 7.

9. № 1 Микола Іванов (Еліста) (3, 0, 0, 1, 1) = 5.

10. № 10 Василь Матвєєв (Даугавпілс) (1, 0, 3, 1, 0) = 5.

11. № 17 Альберт Яшин (Балаково) (-, 1, 2, 0, 2) = 5.

12. № 14 Віталій Матвєєв (Октябрьський) (1, 2, 0, 2, В) = 5.

13. № 2 Володимир Ємельянов (Баку) (1, 1, 0, 2, 1) = 5.

14. № 4 Віталій Каплунов (Донецьк) (2, 0, 1, 0, 1) = 4.

15. № 7 Володимир Воронков (Ленінград) (2, 1, 0, 0, 0) = 3.

16. № 3 Руслан Гаріфов (Черкеськ) (0, 0, 1, 0, 0) = 1.

17. № 8 Володимир Рибніков (Даугавпілс) (П, -, -, -, -) = 0.
Запасні: № 18 Ігор Хаметов (Балаково) - Н/С.

А 14 березня 2018 року Ігорю Кириловичу ЗВЄРЄВУ виповнилося 54 роки!

Щиро вітаю нашого уславленого гонщика з Днем народження та бажаю йому міцного здоров'я, щастя, успіхів у всіх справах та нових перемог у житті та спідвеї!

Бюлетень "Ювілеї рівненського спідвею" № 15

Анонсований у грудні 2017 року бюлетень "Ювілеї рівненського спідвею" № 15 вийшов із запізненням - у лютому 2018 року (в силу об'єктивних причин)...

Він присвячений 50-річчю Рівненської обласної Федерації мотоциклетного спорту України.