Коментар до одного повідомлення на форумі РС уболівальника спідвею з Балаково. 19 листопада 2017 року.

Сьогодні випадково натрапив на коментар одного із форумчан популярного форуму РС з російського Балаково, що стосується наших рівненських команд. Він повідомив таке, коментуючи попередню інформацію дописувача форуму з Латвії:

Автор цього посту вважає, що метою наших команд - ровенської "Радуги" та ровенського "Сигналу" та їх керівництва було бажання одночасно завоювати побільше титулів.

Що ж, можливо й так. Проте йому хочу нагадати або можливо вперше повідомити, що за всю 18-річну історію команди "Радуга" (Ровно), у її складі виступали всього 42 гонщики. І лише 4 з них були вихованцями не ровенського спідвею чи мотоспорту. 

Це:

Анатолій Купрієнко, котрий представляв Кіровоградську область (м. Олександрія) і виступав у складі команди лише на єдиному етапі особисто-командного чемпіонату СРСР 1962 року (помер у 1967 році);

Юрій Загладько (Луцьк), виступав у складі "Радуги" (Ровно) у 1965, 1966, 1967, 1971 рр.;

Костянитин Кришталь (Ковель, Волинська область), виступав у складі команди з 1965 р.;

Леонід Дробязко (Одеса/Уфа), виступав у складі команди у сезонах 1965-1967 рр.

Двоє з них були членами збірної СРСР, стартували в особистих та командних чемпіонатах світу, проте Леонід Дробязко після 1963 року у збірній більше не виступав і до ровенської команди він потрапив з інших причин, а Костянтин Кришталь, завершивши строкову службу у Львові, наприкінці 1964 року прийняв пропозицію Юрія Корхова та переїхав в Ровно, де залишився тут назавжди. Анатолій Купрієнко та Юрій Загладько у збірній СРСР на чемпіонатах світу не виступали...

Команда "Радуга" (Ровно) була лише двічі бронзовим призером командних чемпіонатів СРСР - у 1962 та 1966 рр.

Про які преференції для неї може йти мова?

Тепер про ровенський "Сигнал". Так, старший тренер команди Григорій Хлиновський, прекрасно знаючи особисто Віктора Кузнєцова ще за виступами у складі збірної, після переїзду новосибірця за сімейними обставинами до Києва, запропонував йому виступати у складі нашої команди, і Віктор Кузнєцов погодився, провівши свій перший сезон у складі першолігового "Сигналу" у 1983 році.

Віктор Сурхаєв з причин бажання виступати на серйозному рівні та неможливості влаштуватися у Донецьку, також перейшов до "Сигналу". 

Ігор Звєрєв потрапив до нашої команди не випадково, і не жалкує про це...

Ігор Марко та Анатолій Жабчик перейшли до команди з перспективою зростання свого рівня та завоювати щось більше, ніж могли розраховувати на це в Червонограді.

Вихованці севастопольського спідвею Борис Ігнатов та Олег Кириленко також внесли свій певний вклад в успіхи команди, проте вони не були збірниками СРСР, як і Віктор Сурхаєв.

Рінат Марданшин провів у Ровно один сезон 1988 року.

Запитую у балаковця, а чи стали б ці гонщики чемпіонами СРСР, хто тричі, хто двічі, а хто єдиний раз, якби виступали у 80-х роках минулого століття у своїх командах: "Сибір" (Новосибірськ), "Донбас" (Донецьк), "Нафтовик" (Октябрьський), "Будівельник"/"Шахтар" (Червоноград), "Таврія" (Севастополь)???

Від жодного з гонщиків, названих вище, не чув, щоб вони жалкували про свій перехід у Ровно.

І я вдячний їм усім за ті роки, коли вони приносили славу всьому нашому спідвею!!!

За команду СКА (Львів) зразка 1988-1990 рр. та команду "СКА-Конвейєр" (Львів) зразка 1991 р. можна говорити окремо. Проте і тут є свої позитивні сторони, але дописувач з Балаково про них не знає або не хоче знати...