Важкий 2020 рік знову приніс сумну вістку, цього разу – з польського Гданьська, де 25 листопада помер Зенон Плєх.
Відомий польський гонщик, непересічна особистість, чия спортивна кар’єра неодноразово у 70-80-х роках минулого сторіччя пересікалася з рівненськими гонщиками.
Зенон Плєх декілька разів виступав на треках колишнього СРСР, у тому числі і в Україні.
В особистих чемпіонатах світу Зенон Плєх дебютував у 19-річному віці у 1972 році, і відразу заявив про себе, дійшовши до Європейського фіналу (був 2-м у чвертьфіналі в Гожуві Вєлькопольському на знайомому для себе треку, оскільки виступав за місцеву „Сталь”, і 3-м – у півфіналі в Празі).
Тоді він вперше стартував у колишньому Радянському Союзі, потрапивши до континентального фіналу особистого чемпіонату світу у Черкеську. На „Домбаї” 25 червня 1972 року Зенон Плєх завоював 7 очок, ставши запасним гонщиком у Вроцлаві.
У 1974 році Зенон Плєх успішно виступив у континентальному фіналі в Тольятті, посівши 3-є місце, незважаючи на падіння у першій серії заїздів та програний 20-й заїзд Григорію Хлиновському.
Наступного року він стартував у фіналі континенту в Ленінграді, де посів 8-е місце після виграного додаткового заїзду за це місце (у чотирьох гонщиків було по 7 очок – Зенон Плєх, Микола Корнєв, Пьотр Брузда та Іржи Штанцл), програвши перший заїзд Віктору Трофимову (фінішував 3-м).
Саме після цієї гонки Зенон Плєх вперше виступав в Україні. Оскільки трек у Рівному перебував на реконструкції, товариські дводенні особисті змагання відбулися в Червонограді, куди завітав нонет польських гонщиків – учасників ленінградського континентального фіналу. Гонки в шахтарському місті відбулися 25-26 червня 1975 року, і до гостей приєдналися ровенчани Віктор Трофимов, Григорій Хлиновський, Павло Хлиновський, Петро Брицюк, червоноградці Анатолій Самчук, Ярослав Валігура, Валерій Косаченко та Анатолій Фролов. Запасними гонщиками були заявлені ровенчанин Володимир Рожанчук та червоноградець М.Воробець, проте вони не стартували. Також не виступав польський гонщик Павел Валошек, котрий навіть не переодягався. Першу гонку виграв Григорій Хлиновський з комплектом – 15 очок, 2-е місце посів Анджей Юрчінські (13 очок), 3-є – Павло Хлиновський (12 очок). Переможцем наступного дня став польський гонщик Хенрік Глюкліх (14 очок), 2-е місце завоював Григорій Хлиновський (13 очок) і 3-м став Богуслав Новак (12 очок).
Зенон Плєх кожного дня посідав 5-е місце, здобуваючи по 10 очок, допустивши падіння у дебютному заїзді на червоноградському мототреку.
Наступний візит в Україну відбувся у 1984 році, коли Зенон Плєх вперше приїхав до нашого міста. На той час він вже 8 разів виступав у фіналах особистого чемпіонату світу, здобувши бронзову нагороду у 1973 році та срібну – у 1979 році (обидва рази у Хожуві).
Тоді, після 22-річної перерви, до Ровно знову повернувся особистий чемпіонат світу. Новий мототрек, що відкрився у вересні 1983 року, отримав від FIM у календарі офіційних змагань право провести фінал континенту 22 липня.
Цикл особистого чемпіонату світу 1984 року розпочався 22 квітня відбірковими раундами в югославському Кршко, угорському Дебрецені, у Чехословаччині (Слани) та Західній Німеччині (Ольчінг).
Чвертьфінали відбулися 05 травня, один з них пройшов у Гданьську, де виступав і Зенон Плєх. Ту гонку виграв Антонін Каспер з 14 очками, 2-е місце зайняв польський гонщик Болеслав Прох (12 очок). У чотирьох гонщиків виявилося по 11 очок, і у додатковому заїзді переміг Петр Ондрашик (Чехословаччина), його земляк Іржи Свобода став 2-м, німецький гонщик Фріц Баур – третім, а Зенон Плєх не стартував у цьому заїзді. Посівши 6-е місце, він разом із своїми земляками (Зенон Каспчак, Едвард Янцаж, Анджей Хуща, Роман Янковські, Леонард Раба, Ян Кжистиньяк, Болеслав Прох, Войцех Жабялович) вийшов до півфіналу.
Чинний чемпіон світу – німецький гонщик Егон Мюллер цього ж дня успішно стартував вдома, вигравши чвертьфінал у Ландсхуті з комплектом – 15 очок.
Півфінали пройшли 10 червня в Нордені (ФРН) і у Жарновіці (Чехословаччина). Егон Мюллер знову був на висоті, вигравши на домашньому треку півфінал з 14 очками, квартет польських гонщиків виступив тут не зовсім вдало – до фіналу континенту зміг пробитися лише Анджей Хуща (7 очок), і то лише як запасний гонщик, а Роман Янковські, Леонард Раба та Ян Кжистиньяк, як і єдиний представник СРСР у Нордені – гонщик „Востока” Ігор Столяров, припинили подальшу боротьбу.
В іншому півфіналі в Жарновіці у запеклій боротьбі першим став Зенон Каспчак (13 очок), призові місця розіграли у додатковому заїзді два гонщики Чехословаччини – Петр Ондрашик в Любомир Єдек, та радянський гонщик Михайло Старостін – у всіх після п’яти стартів було по 11 очок. У такій послідовності вони і посіли місця на подіумі. Едвард Янцаж набрав, як і Алеш Дримль (Чехословаччина), 10 очок, і став 6-м, пропустивши представника господарів треку на сходинку вище [і в особистому заїзді Янцаж програв Дримлю, і за кількістю перемог Алеш (3) також випередив Едварда (2)]. Зденек Шнайдервінд (Чехословаччина) здобув 9 очок і посів 7-е місце, ще у двох гонщиків було по 8 очок, і знадобився додатковий заїзд для визначення вісімки спортсменів, які потрапляли до фіналу континенту в Ровно. Зенон Плєх виграв цей заїзд у свого земляка Болеслава Проха, і вони разом потрапили до фіналу: Зенон Плєх – основним гонщиком, Болеслав Прох – запасним. Тоді ще ніхто не здогадувався, що в Ровно вони обидва стартуватимуть, і для Зенона Плєха гонка виявиться невдалою – травма після падіння, з відтінком невеликої радості у 4-му заїзді.
Гонка континентального фіналу 22 липня 1984 року запам’яталася багатьом на довгі роки: уболівальники, котрі заповнили чашу мототреку вщерть, такої фантастичної гонки ще ніколи наживо не бачили, феєрія рекордів треку також викликала фурор, а неперевершена їзда німецького дуету Егон Мюллер – Карл Майєр назавжди лишиться в пам’яті всіх любителів спідвею.
За результатами півфіналів (Норден і Жарновіца) в Ровно повинні були виступати гонщики 5 країн:
Чехословаччина – 6: Зденек Шнайдервінд, Іржи Штанцл, Любомир Єдек, Вацлав Вернер, Алеш Дримль та Петр Ондрашик.
ФРН – 5: Егон Мюллер, Карл Майєр, Георг Хакк, Йозеф Айгнер і Петер Вюртерле.
Польща – 3: Зенон Каспчак, Зенон Плєх і Едвард Янцаж.
Голландія – 1: Хенні Кроузе.
СРСР – 1: Михайло Старостін.
Запасними гонщиками були представники Польщі – Анджей Хуща і Болеслав Прох. Але під час гонки в Ландсхуті травмувався Йозеф Айгнер і його замінив перший запасний Анджей Хуща, Болеслав Прох став першим запасним гонщиком, а другим запасним був заявлений вихованець рівненського спідвею Володимир Трофимов (він невдало виступив у кваліфікаційному раунді особистого чемпіонату світу в Кршко, набрав 8 очок, і у додатковому заїзді за 8-е місце програв угорському гонщику Ласло Боді та італійцю Оттавіано Ріджетто).
2-й заїзд – знову захоплююча боротьба, старт виграв Михайло Старостін, але на виході з першого віражу його обходить дворазовий чемпіон світу на довгому треку німецький гонщик Карл Майєр, він не втрачає лідерства до фінішу, незважаючи на відчайдушні атаки Старостіна. Карл Майєр повторює рекордний час, встановлений нещодавно чехословацьким гонщиком. У 3-му заїзді – перше падіння, його допускає дев’ятиразовий чемпіон Голландії Хенні Кроузе. Перезаїзд відбувається без голландця, на дистанції весь час лідирував поляк Едвард Янцаж, але на останніх метрах його обходить Вацлав Вернер. Чехословацький гонщик не відстає від переможців попередніх двох заїздів, фіксуючи також феноменальний час Штанцла і Майєра – 71.8 сек.
Заключний заїзд першої серії дає старт чинному чемпіону світу 1983 року на класичному треку і триразовому чемпіону світу на довгому треку (1974, 1975, 1978 рр.) Егону Мюллеру, польському гонщику Зенону Плєху, та чехословацькому дуету Алешу Дримлю – Петру Ондрашику. Алеш Дримль також неодноразово стартував на довгому треку, небагато уболівальників спідвею знають про те, що у фіналі особистого чемпіонату світу у цій дисципліні мотоспорту 1983 року, що відбувся на Батьківщині Алеша в Маріанскє Лазнє, після завершення 2-го півфінального заїзду, для визначення 2-го і 3-го фіналістів знадобився фотофініш, адже Айвен Мейджер і Алеш Дримль фінішували одночасно. Судді в результаті віддали тоді 2-е місце більш титулованому чемпіону світу з Нової Зеландії.
А у 4-му заїзді в Ровно старт з першої доріжки виграє срібний призер особистого чемпіонату світу 1979 року Зенон Плєх, який виступав на мотоциклі з двигуном Godden, і як не старався Егон Мюллер на новому двигуні від Джузеппе Марцотто (GM), він фінішував 2-м. Можливо, сама присутність Вінсента Дональда Годдена на ровенському мототреку вже давала перевагу тим гонщикам, хто використовував двигуни саме цієї марки? Таких гонщиків в Ровно було п’ятеро – Зенон Плєх, Михайло Старостін, Кшиштоф Каспчак, Карл Майєр і Георг Хакк, і відомому конструктору, у минулому теж гонщику, Дон Годдену, було цікаво спостерігати, як ведуть себе двигуни Godden на фоні єдиного представника GM. Дон Годден прибув до нас за запрошення національної Федерації мотоспорту, здолавши відстані літаком за маршрутом Лондон – Москва і Москва – Київ, а потім автомобілем з Києва до Ровно. Проте як не старався Егон Мюллер, йому вдалося лише стати співавтором перемоги польського гонщика, адже заїзд виграв Зенон Плєх, показавши новий рекордний час – 70.4 сек. Ось так в першій серії було встановлено відразу два рекорди треку!
Забігаючи наперед, варто відзначити, що цей час повторить Егон Мюллер в 11-му заїзді, а сам рекорд ровенського мототреку Зенона Плєха протримається майже 2 роки, коли 24 травня 1986 року його покращить гонщик ровенського „Сигналу” Ігор Марко у гонці 2-го раунду „Кубку Дружби” соціалістичних країн. Ті змагання юніорів взагалі стали історичними для рівненського спідвею – в день його 27-річчя рекорд мототреку був оновлений 5 разів! І двічі це вдалося нашому гонщику Ігорю Марку, для якого той рік взагалі став чемпіонським!...
Друга серія заїздів приносить чергові перемоги лідерам німецького спідвею Егону Мюллеру та Карлу Майєру, перемагають у своїх заїздах і чехословацькі гонщики Вацлав Вернер та Любомир Єдек. У 7-му заїзді невдало виступає Зенон Плєх, фінішуючи 4-м.
Третя серія для гонщика гданьського клубу завершується ще сумніше: у 10-му заїзді він падає після другого віражу. Що це? Невезіння чи гра долі, що згадала фінал особистого чемпіонату світу 1973 року в польському Хожуві, коли 20-річний Зенон Плєх став бронзовим призером, а гонщик ровенської „Радуги” Григорій Хлиновський незаслужено став лише 5-м? І у нашому місті через 11 років так все повернулося проти Зенона? Але попереду ще було дві серії заїздів.
Четверта серія, і тут почергово перемагають Мюллер, Штанцл, Майєр і Хакк. У 16-му заїзді, коли на доріжці польське тріо протистояло німецькому гонщику Георгу Хакку, у 2-му віражі Анджей Хуща збиває Зенона Плєха – в результаті травма та завершення виступів для гонщика під стартовим № 15. У перезаїзді на доріжці вперше з’являється другий запасний – гонщик ровенського „Сигнала” Володимир Трофимов, але двигун мотоцикла дає збій і, схід…
У заключній серії заїздів перемагають Болеслав Прох (стартував замість Зенона Плєха), Петр Ондрашик, Георг Хакк та Егон Мюллер. У 19-му заїзді на доріжці знову з’явився Володимир Трофимов, він фінішує 3-м, але головний суддя змагань, угорський арбітр Ене Корокнаї, анулював цей результат, вважаючи їзду Володимира небезпечною для суперників.
Після основної серії заїздів у двох німецьких гонщиків було по 14 очок – буде додатковий заїзд за 1-2-е місця, а у двох чехословацьких гонщиків – Вацлава Вернера та Іржи Штанцла – по 11, значить, ще один додатковий заїзд – за 3-є місце. У 21-му заїзді стартували Мюллер та Майєр, які проїхали всі 4 кола під бурхливі аплодисменти глядачів: чинний чемпіон мира, як і належить найсильнішому, лідирував від старту і до фінішу. У другому додатковому заїзді сильнішим виявився Іржи Штанцл, він і посів підсумкове 3-є місце. П’ятим став польський гонщик Едвард Янцаж, котрий не виграв жодного заїзду, але він стабільно завершував свої старти на 2-й позиції – 10 очок.
На гонці в Ровно був присутній спеціальний кореспондент німецького журналу „Bahnsport Aktuell” Йозеф Хольцмюллер і генеральний секретар Німецького Мотосоюзу Ганс Фокк, які високо оцінили рівень підготовки, організації та проведення гонки в Ровно, подякувавши всім за прекрасне свято спідвею. А Ганс Фокк окремо зазначив, що за 20 років проведення та відвідування змагань з мотоспорту, він вперше почув таке якісне виконання гімну його Батьківщини. Егон Мюллер був вдячний глядачам за підтримку і організаторам за відмінний трек і доріжку, завдяки яким він вже вп’яте у кар’єрі виступатиме у фіналі особистого чемпіонату світу (фінал відбувся 01 вересня 1984 року в Гьотеборзі на стадіоні „Уллеві”).
Травма Зенона Плєха у Ровно виявилася не зовсім важкою, бо вже за тиждень він виступав у складі свого гданьського клубу у І Польській лізі проти жешувської „Сталі”, принісши в актив 14 пунктів (найкращий результат у господарів), проте цього не вистачило для перемоги – 45:45. А з ровенської гонки лишилися спогади, світлини та автографи її учасників на обкладинці програмки, серед них і автограф Зенона Плєха (архів Павла Корнелюка):
На завершення – повна статистика гонки:
Континентальний фінал особистого чемпіонату світу.
Ровно. 22 липня 1984 року.
Мототрек. 16 000 глядачів.
Спортивний комісар FIM: Ренцо Джанніні (Італія).
Спортивний комісар національної Федерації мотоспорту: Геннадій Фомін (Москва).
Головний суддя: Ене Корокнаї (Угорщина).
Технічний комісар: Ігор Зарубін (Москва).
Головний хронометрист: Володимир Кочнєв (СРСР).
Директор змагань: Леонід Філюк (Ровно).
Коментатор: Володимир Карнєєв ( Москва).
1. № 14 Егон Мюллер (ФРН) (2, 3, 3, 3, 3) = 14 + 3.
2. № 5 Карл Майєр (ФРН) (3, 3, 3, 3, 2) = 14 + 2.
3. № 2 Іржи Штанцл (Чехословаччина) (3, 2, 2, 3, 1) = 11 + 3.
4. № 11 Вацлав Вернер (Чехословаччина) (3, 3, 2, 2, 1) = 11 + 2.
5. № 9 Едвард Янцаж (Польща) (2, 2, 2, 2, 2) = 10.
6. № 16 Петр Ондрашик (Чехословаччина) (0, 1, 3, 2, 3) = 9.
7. № 6 Георг Хакк (ФРН) (1, П, 1, 3, 3) = 8.
8. № 13 Алеш Дримль (Чехословаччина) (1, 1, 2, 1, 2) = 7.
9. № 8 Любомир Єдек (Чехословаччина) (0, 3, 1, 0, 2) = 6.
10. № 10 Хенні Кроузе (Голландія) (П, 1, 3, 1, 1) = 6.
11. № 7 Михайло Старостін (СРСР) (2, 2, П, 2, 0) = 6.
12. № 4 Анджей Хуща (Польща) (1, 2, 1, П/В, 0) = 4.
13. № 15 Зенон Плєх (Польща) (3, 0, П, П/Н/С, –) = 3.
14. № 1 Зденек Шнайдервінд (Чехословаччина) (2, П/В, 0, 0, 0) = 2.
15. № 3 Петер Вюртерле (ФРН) (0, 1, 0, 0, Сх) = 1.
16. № 12 Зенон Каспчак (Польща) (1, 0, –, –, –) = 1.
Запасні:
№ 18 Болеслав Прох (Польща) (1, 1, 3) = 5.
№ 19 Володимир Трофимов (СРСР) (Сх, 1/А) = 0.
Позаїздно:
1. Штанцл, Шнайдервінд, Хуща, Вюртерле. 71.8 сек. – рекорд треку.
2. Майєр, Старостін, Хакк, Єдек. 71.8 сек. – повторення рекорду треку.
3. R/R. Вернер, Янцаж, Каспчак, Кроузе (П). 71.8 сек. – повторення рекорду треку.
4. Плєх, Мюллер, Дримль, Ондрашик. 70.4 сек. – новий рекорд треку.
5. R/R. Майєр, Янцаж, Дримль, Шнайдервінд (П/В). 71.6 сек.
6. Мюллер, Штанцл, Кроузе, Хакк (П). 70.8 сек.
7. Вернер, Старостін, Вюртерле, Плєх. 70.8 сек.
8. Єдек, Хуща, Ондрашик, Каспчак. 72.4 сек.
9. Ондрашик, Вернер, Хакк, Шнайдервінд. 72.4 сек.
10. Майєр, Штанцл, Прох (замість Каспчака), Плєх (П). 71.2 сек.
11. R/R. Мюллер, Янцаж, Єдек, Вюртерле. 70.4 сек. – повторення рекорду треку.
12. R/R. Кроузе, Дримль, Хуща, Старостін (П). 72.2 сек.
13. Мюллер, Старостін, Прох (замість Каспчака), Шнайдервінд. 71.2 сек.
14. Штанцл, Вернер, Дримль, Єдек.
15. Майєр, Ондрашик, Кроузе, Вюртерле. 73.3 сек.
16. R/R. Хакк, Янцаж, Трофимов (Сх) [замість Плєха (П/Н/С)], Хуща (П/В). 72.0 сек.
17. Прох (замість Плєха), Єдек, Кроузе, Шнайдервінд. 73.0 сек.
18. Ондрашик, Янцаж, Штанцл, Старостін. 72.4 сек.
19. Хакк, Дримль, Трофимов (А) (замість Каспчака), Вюртерле (Сх). 72.2 сек.
20. Мюллер, Майєр, Вернер, Хуща.
Додатковий заїзд за 1-2-е місця:
21. Мюллер, Майєр. 70.8 сек.
Додатковий заїзд за 3-є місце:
22. Штанцл, Вернер. 71.4 сек.
Моє знайомство із Зеноном Плєхом відбулося у Любліні 12 жовтня 2013 року, де проходила товариська зустріч збірної Польщі проти збірної чемпіонів світу. Мій перший міжнародний досвід і перша поїздка на спідвей за кордон (разом із Сергієм Головнею, Русланом Лозовицьким та Орестом Погореляком) відразу принесли можливість зустрітися із зірками світового спідвею, як діючими гонщиками так і легендарними ветеранами. Першим серед них став саме Зенон Плєх, котрий був на цій гонці у якості почесного гостя. За три години до початку змагань я познайомився із Зеноном Плєхом у закритому парку люблінського треку, і добрих півгодини розмовляв із легендою польського спідвею.
Пан Зенон охоче ділився власними спогадами про минулі часи, особливо цікавою була тема знаменитого фіналу особистого чемпіонату світу 1973 року у Хожуві, де сталася така неочікувана розв’язка, коли Григорій Хлиновський опинився у центрі уваги після фінішу 19-го заїзду. Зенон Плєх тоді розповів, що ставка на перемогу у фіналі в Хожуві робилася саме на нього, і це не приховували навіть у PZM. Серед квінтету польських фіналістів, а вони не проходили сито всіх відбіркових раундів (згідно із регламентом чемпіонату до фіналу, що проходив у Польщі у 70-х роках минулого сторіччя, відразу потрапляли 5 польських гонщиків), кандидатура 20-річного Зенона Плєха розглядалася в якості головного претендента на перемогу, і він це відчував у всіх відношеннях. Проте хід гонки дещо перекреслив амбітні плани всіх її учасників, організаторів і, можливо, суддів. Зенон Плєх підкреслив те, що оскільки фінал проходив у Польщі, то й чемпіоном світу повинен був стати польський гонщик. І у цьому плані здійснювалася велика робота.
На моє запитання, чи був контакт у 19-му заїзді між Григорієм Хлиновським і ним, він не дав відповіді, а сказав, що про це він може розповісти під час спільної зустрічі з нашим відомим майстром. Я тоді запитав, чи може Зенон Плєх приїхати до Рівного і, таким чином, відбудеться така зустріч? Зенон Плєх сказав, що може приїхати до нас, але це повинна бути дуже сильна гонка в рамках чемпіонату світу або любого європейського фіналу. Хоча потім, із сумом, згадав 1984 рік, коли він так невдало виступив на нашому мототреку, отримавши травму після шаленої атаки свого земляка Анджея Хущі. Це, здається, була свого роду сатисфакція за хожувський фінал 1973 року.
У Люблін на гонку, знаючи що там буде і Зенон Плєх, я взяв із собою його автобіографічну книгу „W cieniu złota”, що перекладається як „У тіні золота”.
Книгу, що вийшла у 2010 році, мені презентував наш польський друг, який багато разів приїжджав до Рівного, Адам Гєрнальчик. Під час розмови із Зеноном Плєхом він люб’язно погодився її підписати.
Зі свого боку, я подарував Зенону Плєху книгу про Віктора Трофимова, якого він теж пам’ятає, і з яким теж неодноразово виступав у багатьох гонках. Із сумом Зенон Плєх слухав про те, що наш легендарний гонщик 01 жовтня 2013 року залишив цей світ…
Пізніше Зенон Плєх з радістю підписував Сергію Головні світлини та згадував перипетії різних спідвейних змагань.
2017 року відбувся Міжнародний особистий чемпіонат Польської Екстраліги. Напередодні ми відвідали у Ченстохові гонку Екстраліги господарів проти вроцлавської „Спарти”, і потім марш-кидок автобаном до Гданьська.
Перед гонкою відбулася коротка розмова з паном Зеноном і фото на пам’ять.
Ми пам’ятаємо Тебе, Зенон Плєх.
Спочивай з миром…
Немає коментарів:
Дописати коментар