Це було 35 років тому: Ігор МАРКО – чемпіон світу серед юніорів 1986 року!

Сьогодні, 13 липня 2021 року, виповнюється 35 років, коли Ігор МАРКО став чемпіоном світу серед юніорів!

Фото з особистого архіву Євгена Самусєнка (Рівне).

13 липня 1986 року, на переповненому рівненському мототреку, відбувся фінал ювілейного, 10-го чемпіонату світу серед юніорів (до 21 року). Це право було доручено провести нашому місту. У лютому 1986 року став відомий міжнародний календар сезону з мотоспорту, і Рівне розпочало підготовку до проведення першого в історії міста та України фінального чемпіонату.

25 травня у Кінгс Лінн (Англія) та у перший день літа 1986 року відбулося 4 чвертьфінали: Рандерс (Данія), Сегед (Угорщина) та Слани (Чехословаччина). Наші гонщики стартували в Угорщині та Чехословаччині, і ці старти виявилися невдалими для квартету радянських юніорів – жоден з них не пробився до півфінальної стадії: в Слани Ігор Марко, а в Сегеді – Ігор Швець з Владивостока та Андрій Хмельов з Тюмені, набрали по 6 очок кожен і розташувалися на непрохідних 10-х та 11-му місцях, а Федір Захаров (Уфа) у Чехословаччині з 3 очками посів 14-е місце. У середині червня Торунь (Польща) та Діденберген (ФРН) назвали фіналістів, котрі 13 липня повинні були визначити нового чемпіона світу, адже закономірність перемог у цьому чемпіонаті, починаючи з 1977 року, залишалася незмінною, і кожен новий чемпіонат називав нового чемпіона світу серед юніорів, та й шведський гонщик Пер Йонссон – чемпіон 1985 року, добре відомий уболівальникам за блискучим минулорічним виступом на нашому мототреку, склав свої повноваження, не стартувавши у чемпіонаті.

У зв’язку з тим, що жоден гонщик країни-організатора фіналу не потрапив до нього через сито чверть- та півфінальних змагань, то згідно з регламентом чемпіонату, 2 місця у фіналі юніорам СРСР було забезпечено. Ними стали гонщик „Востока” (Владивосток) Ігор Швець та гонщик „Сигнала” (Ровно) Ігор Марко. Іншими учасниками фіналу були спортсмени ще з 8 країн: 4 – з Данії, 3 – з Швеції, 2 – з Англії, та по 1 гонщику з Польщі, Західної Німеччини, Чехословаччини, Угорщини і Австралії.

Запасними гонщиками мали бути Ян Холуб (Чехословаччина) та Торбен Хансен, але замість датчанина другим резервним гонщиком став спортсмен з Чехословаччини Йозеф Фейфар, який посів у півфіналі з 8 очками 9-е місце. Варто відзначити, що боротьба у другому півфіналі в Західній Німеччині розгорілася не на жарт – відразу у п’ятьох гонщиків було по 11 очок, беззаперечним лідером там був лише датчанин Брайан Каргер, здобувши перемоги у всіх заїздах, і якому всі фахівці прогнозували перемогу у фіналі.

Майже всі учасники фіналу були дебютантами ровенського мототреку, окрім наших гонщиків та спортсменів Чехословаччини – Богуміла Брхела і Йозефа Фейфара, котрі менше 2 місяців тому назад виступали у гонках 2-го етапу „Кубка Дружби” соціалістичних країн, посівши в перший день (командна гонка) 3-є місце слідом за непереможним дуетом збірної СРСР – Ігор Марко/Федір Захаров, та гонщиками Польщі.

Головним суддею фіналу був голландець Хенні ван ден Боомен, спортивним комісаром FIM – Франтішек Новак (Югославія), спортивним коментатором – славнозвісний „батько радянського спідвею” Володимир Іванович Карнєєв. Вп’яте директором змагань виступав суддя міжнародної категорії з мотоспорту Леонід Філюк (Ровно) – перший суддя такого рангу в Україні. Особливий інтерес викликала присутність відомого німецького оглядача Ганса Фока, котрий вдруге, після знаменитого континентального фіналу особистого чемпіонату світу 1984 року, представляв у Ровно не менш відоме видання з мотоспорту з Німеччини – популярний журнал „Bahnsport Aktuell”. Саме Ганс Фок (на фото) у Ровно був офіційним представником німецької делегації і виводив на парад-представлення гонщиків єдиного фіналіста із Західної Німеччини Герда Рісса.

Фінальна гонка для Ігоря Марка розпочалася у 4-му заїзді, коли він з 1-ї доріжки стартував разом зі шведським гонщиком Конні Іварссоном, австралійцем Девідом Чеширом (до речі, перший австралійський гонщик, котрий виступав на ровенському мототреку) та датчанином Брайаном Каргером. Добрий старт і трійка гонщиків разом з Ігорем Марком бореться за лідерство, але падає Чешир, і заїзд зупиняється. У повторному старті Каргер з Іварссоном відтіснили нашого юніора на третю позицію, і в результаті лише 1 завойоване очко. Друга серія приносить Ігорю перемогу у 7-му заїзді, тут знову лише одні скандинави, але Тернберг, Стейкман залишаються позаду, а Олссон сходить з дистанції. Як покаже подальший хід гонки, цей схід коштував шведському гонщику чемпіонства, адже три наступних старти він завершив переможними фінішами, і в кінцевому результаті з 12 очками посів тільки 2-е місце. Після двох серій заїздів попереду датчанин Брайан Каргер з максимальною кількістю очок – 6, британець Ендрю Сільвер з 5 пунктами йшов другим, і у п’ятьох гонщиків було по 4 очка: Мікаеля Тернберга (Швеція), Яна Якобсена (Данія), Герда Рісса (ФРН), Конні Іварссона (Швеція) та нашого Ігоря Марка.

Каргер залишився лідером змагань і після третьої серії заїздів, хоча він і втратив 1 очко, поступившись своєму землякові Яну Стейкману вже на старті заїзду. Всі чотири кола атакував його, проте фінішував лише другим. Це сталося у 12-му заїзді, а у 10-му заїзді Ігор Марко здобув перемогу над Яном Холубом (замінив вилученого до кінця фіналу датчанина Аллана Йохансена) та Ігорем Швецем. Герд Рісс після падіння був вилучений з повторного старту у цьому заїзді. Ігор Марко разом з Сільвером ділили після трьох стартів 2-3 місця, набравши по 7 пунктів кожен.

З англійським гонщиком Ігор Марко зустрівся у 16-му заїзді, де наш земляк здобув чергову перемогу, а Ендрю не зміг поповнити свій очковий багаж, фінішувавши на 4-ій позиції. Четверта серія заїздів повністю вибила з колії ще недавнього лідера Каргера, коли він боровся з своїм земляком Яном Якобсеном та шведським гонщиком Тоні Олссоном, обійшов першого з них, але відразу після цього допустив падіння та опинився на доріжці. Головний суддя змагань зупиняє заїзд та вилучає Брайана Каргера з перезаїзду. Таким чином після четвертої серії в лідери з 10 очками виходить Ігор Марко, у Тоні Олссона – 9, у Брайана Каргера, Конні Іварссона та Яна Якобсена – по 8 пунктів.

І вже у наступному, 17-му заїзді, Ігор Марко оформляє чемпіонський титул, вигравши заїзд, гонку та вперше завойовує для країни „золото” юніорського чемпіонату. Загалом, Ігор Марко з врахуванням повторних стартів, виїжджав на доріжку у фіналі 9 разів (із-за падінь суперників). І це не вибило його з колії, а лише підтвердило, що чемпіонами стають найсильніші! Відразу після повернення з переможного фінішу, у закритому парку до нашого чемпіона підбігли Тоні Олссон, Герд Рісс, Збігнєв Блажейчак та Роберт Надь, і підхопивши Ігоря, почали підкидати його у повітря, вітаючи нового чемпіона серед юніорів. А призерами ровенського фіналу стали шведський спортсмен Тоні Олссон, який виграв 20-й заїзд та датчанин Брайан Каргер, здобувши перемогу у 19-му старті.

Статистика фіналу виглядає так:

1. № 15 Ігор Марко (СРСР) (1, 3, 3, 3, 3) = 13.

2. № 11 Тоні Олссон (Швеція) (3, Сх, 3, 3, 3) = 12.

3. № 13 Брайан Каргер (Данія) (3, 3, 2, П/В, 3) = 11.

4. № 9 Богуміл Брхел (Чехословаччина) (0, 2, 3, 2, 3) = 10.

5. № 8 Ян Якобсен (Данія) (3, 1, 2, 2, 2) = 10.

6. № 14 Конні Іварссон (Швеція) (2, 2, 1, 3, 2) = 10.

7. № 3 Мікаель Тернберг (Швеція) (2, 2, 0, 2, 2) = 8.

8. № 7 Ян Стейкман (Данія) (1, 1, 3, Сх/1, 2) = 7.

9. № 6 Ендрю Сільвер (Англія) (2, 3, 2, 0, П) = 7.

10. № 10 Збігнєв Блажейчак (Польща) (2, 1, 1, 3, П/В) = 7.

11. № 16 Девід Чешир (Австралія) (П/В, 2, 1, 1, 1) = 5.

12. № 1 Найджел Ді’Ейт (Англія) (1, 1, 0, 2, 1) = 5.

13. № 12 Герд Рісс (ФРН) (1, 3, П/В, П/В, Н/С) = 4.

14. № 2 Аллан Йохансен (Данія) (3, П, В, В, В) = 3.

15. № 4 Роберт Надь (Угорщина) (0, 0, 0, 1, 1) = 2.

16. № 5 Ігор Швець (СРСР) (0, 0, 1, 0, 0) = 1.

Запасні:

17. № 17 Ян Холуб (Чехословаччина) (2, 1, 0) = 3.

18. № 18 Йозеф Фейфар (Чехословаччина) (1) = 1.

19. № 19 Федір Захаров (СРСР) – Н/С.

20. № 20 Олександр Шумілов (СРСР) – Н/С.

Заїзди:

1. Йохансен, Тернберг, Ді’Ейт, Надь. 72.2 с.

2. Якобсен, Сільвер, Стейкман, Швець. 73.0 с.

3. Олссон, Блажейчак, Рісс, Брхел. 73.6 с.

4. R/R. Каргер, Іварссон, Марко, Чешир (П/В). 72.8 с.

5. Каргер, Брхел, Ді’Ейт, Швець. 74.0 с.

6. R/R. Сільвер, Іварссон, Блажейчак, Йохансен (П/В).

7. R/R. Марко, Тернберг, Стейкман, Олссон (Сх). 72.4 с.

8. Рісс, Чешир, Якобсен, Надь. 74.0 с.

9. Олссон, Сільвер, Чешир, Ді’Ейт.

10. R/R. Марко, Холуб [замість Йохансена (В)], Швець, Рісс (П/В). 73.6 с.

11. Брхел, Якобсен, Іварссон, Тернберг. 72.0 с.

12. Стейкман, Каргер, Блажейчак, Надь. 72.0 с.

13. R/R. Іварссон, Ді’Ейт, Стейкман (Сх/1), Рісс (П/В). 73.6 с.

14. R/R. Олссон, Якобсен, Холуб [замість Йохансена (В)], Каргер (П/В).

15. Блажейчак, Тернберг, Чешир, Швець. 73.6 сек.

16. Марко, Брхел, Надь, Сільвер. 72.0 сек.

17. R/R. Марко, Якобсен, Ді’Ейт, Блажейчак (П/В). 72.8 сек.

18. Брхел, Стейкман, Чешир, Холуб [замість Йохансена (В)]. 72.8 сек.

19. R/R. Каргер, Тернберг, Фейфар [замість Рісса (Н/С)], Сільвер (П). 74.0 сек.

20. Олссон, Іварссон, Надь, Швець.

Одна із версій титулки буклету із серії „Чемпіони рівненського спідвею”, котра залишилася лише в архіві (автор – Сергій Царьов з Балаково)...