Новий бюлетень до Дня народження Майстра!

В 55-й День народження Володимира Вікторовича Трофимова вийшов черговий, 13-й випуск Бюлетеня "Ювілеї рівненського спідвею". 

Він присвячений знаменній події у спортивній кар'єрі нашого Майстра - завоюванню чемпіонського титулу у 1988 році!

Володимиру ТРОФИМОВУ - 55 років!

Сьогодні, 28 січня 2017 року, в ювілейний День народження легендарного гонщика Володимира Вікторовича Трофимова, не стану перераховувати всі його титули, здобуті упродовж 37 років активних виступів у великому спідвеї, бо їх дуже багато! 

Я пропоную уболівальникам спідвею та спортивного таланту нашого славного земляка повернутися на 30 років назад – у 1987 рік, коли 25-річний Володимир Трофимов найуспішніше у своїй кар’єрі виступив в особистому чемпіонаті світу.

Під час підготовки були використані фотографії з особистих архівів рівненських фотомайстрів Євгена Самусєнка та Руслана Маліновського.

Підготовку до сезону збірна країни, до якої було включено 7 гонщиків команди „Сигнал” (Ровно), а це – Віктор Кузнєцов, Анатолій Жабчик, Володимир Трофимов, Ігор Звєрєв, Ігор Марко, Володимир Колодій та Віктор Пастухов, розпочала на початку березня 1987 року. Перший етап тренувань пройшов у Вірменії, де основна увага приділялася загально-фізичній підготовці. З 13 березня наші збірники переїхали до Черкеська, а потім – до Севастополя. Травмувався Анатолій Жабчик, для якого тимчасово настав період лікування та реабілітації.

19-20 квітня 1987 року лідери збірної СРСР, перебуваючи на тренувальному зборі у Західній Німеччині, провели дві гонки у Поккінгу та Нордені, де їх суперниками у командних змаганнях були збірні господарів, Австралії та Швеції: Віктор Кузнєцов, Валерій Гордєєв, Володимир Трофимов та Ігор Звєрєв виступили не дуже вдало, поступившись своїм візаві. Володимир Трофимов набрав тоді 8 пунктів.

Завершився підготовчий етап збірної гонкою відкриття сезону на приз обласної газети „Червоний прапор”, що пройшла 26 квітня 1987 року на ровенському мототреку. З кінця липня минулого 1986 року уболівальники спідвею обласного центру не мали змоги вдома бачити спідвей, і на першу гонку зібралося понад 13 тисяч глядачів, які не покинули своїх місць незважаючи на погіршення погодних умов. Перемогу в ній здобув Володимир Трофимов, набравши 13 очок, 2-е і 3-є місця посіли Володимир Воронков та Ігор Звєрєв, у яких на рахунку було по 12 пунктів.

22 травня 1987 року Володимир Трофимов виграв особисту гонку „Відкриття сезону” у Даугавпілсі, здолавши у додатковому заїзді представника господарів треку Володимира Рибнікова (у обох гонщиків після основних стартів було по 14 очок).

31 травня 1987 року Володимир Трофимов стартував в особистому чемпіонаті світу в чвертьфіналі, що пройшов на ровенському мототреку. Складна, драматична та мокра гонка, що тоді відбулася у нашому місті, запам’яталася уболівальникам спідвею надовго. Під акомпанемент безперервного дощу, один із лідерів „Сигналу”, після перших двох серій заїздів не мав жодного очка на своєму рахунку: у першому заїзді Володимир Трофимов лідирував, але відмовив двигун, і досадний схід. Дует італійських гонщиків – Джорджіо Зарамелла і Паоло Сальвателлі, були цьому дуже раді і в такому порядку фінішували.

У другій серії заїздів Володимир Трофимов стартував разом з Валерієм Гордєєвим, Романом Матоушеком та представником „Унії” (Лєшно) Даріушем Балінські. У боротьбі за перше місце з чехословацьким гонщиком у першому віражі 2-го кола мотоцикл Володимира Трофимова розвертає, і він падає. Потім була 3-я серія, вдала для ровенчанина, а далі – все могло завершитися, бо дощ не припинявся і доріжка мототреку все більше не слухалася спортсменів. Після 12-го заїзду керівники делегацій Італії, Чехословаччини та Польщі звернулися до головного судді гонки з вимогою припинити чвертьфінал і зарахувати результати, визначивши вісімку півфіналістів за трьома серіями заїздів (у цьому випадку до півфіналу потрапляли чехословацькі гонщики Роман Матоушек, Іржі Свобода і Зденек Тесарж, два польських гонщики Войцех Жабялович та Гжегож Дзіковські, два італійці – Джорджіо Зарамелла і Паоло Сальвателлі, і лише один представник СРСР – Валерій Гордєєв).

Югославський арбітр Алоіз Шестан таке право мав, і воно було передбачене тодішніми правилами FIM, так само як і зараз. Після декількох хвилин роздумів він запропонував організаторам змагань попрацювати з доріжкою та… продовжити гонку. На трибунах глядачі залишалися до кінця, мокли під парасольками і без них, але трек не покидали. Пізніше Алоіз Шестан сказав, що завдяки уболівальникам він і прийняв таке рішення, адже гонка, в першу чергу, для них, і такою відданістю спідвею нехтувати не можна. Аналогічну думку висловив і представник FIM, спортивний комісар з Данії Оле Хансен, який подякував організаторам за відмінне проведення чвертьфіналу, незважаючи на погоду і відзначив, що у ровенських глядачів фанатична любов до цього виду мотоспорту.

Таким чином, гонка продовжилася, і Володимир Трофимов достойно її завершив двома перемогами у 13-му та 17-му заїздах, набрав 9 пунктів і потрапив до завітної вісімки (6-е місце).

Результати чвертьфіналу:

1. № 5 Роман Матоушек (Чехословаччина) (3, 3, 3, 3, Сх) = 12 + 3.

2. № 11 Іржі Свобода (Чехословаччина) (2, 3, 2, 3, 2) = 12 + Сх.

3. № 9 Валерій Гордєєв (СРСР) (3, 2, Сх, 3, 3) = 11.

4. № 14 Зденек Тесарж (Чехословаччина) (3, 3, 2, 1, 1) = 10.

5. № 7 Войцех Жабялович (Польща) (1, 1, 3, 2, 2) = 9.

6. № 1 Володимир Трофимов (СРСР) (Сх, П, 3, 3, 3) = 9.

7. № 4 Джорджіо Зарамелла (Італія) (3, 3, П, 0, 3) = 9.

8. № 8 Гжегож Дзіковські (Польща) (2, П, 3, 1, 2) = 8 + 3.

9. № 2 Паоло Сальвателлі (Італія) (2, 1, 2, 2, 1) = 8 + 2.

10. № 3 Павел Карнас (Чехословаччина) (1, 0, 1, 2, 3) = 7.

11. № 6 Янош Гереш (Угорщина) (0, 2, 1, 2, 2) = 7.

12. № 15 Ніколай Манєв (Болгарія) (2, 2, П, 1, 1) = 6.

13. № 16 Хенрік Бем (Польща) (1, 2, 0, 1, 0) = 4.

14. № 13 Даріуш Балінські (Польща) (0, 1, 2, 0, 0) = 3.

15. № 10 Здіслав Рутецькі (Польща) (1, 0, П, 0, 0) = 1.

16. № 12 Ангел Євтімов (Болгарія) (0, П, 1, –, –) = 1.

17. № 17 Ріф Саїтгарєєв (СРСР) (0, 1) = 1.

Позаїздно:

1. Зарамелла, Сальвателлі, Карнас, Трофимов (Сх).

2. Матоушек, Дзіковські, Жабялович, Гереш.

3. Гордєєв, Свобода, Рутецькі, Євтімов. 72.3 сек.

4. Тесарж, Манєв, Бем, Балінські.

5. Матоушек, Гордєєв, Балінські, Трофимов (П).

6. Тесарж, Гереш, Сальвателлі, Рутецькі.

7. Свобода, Манєв, Жабялович, Карнас.

8. Зарамелла, Бем, Євтімов (П), Дзіковські (П).

9. Трофимов, Свобода, Гереш, Бем.

10. Матоушек, Сальвателлі, Євтімов, Манєв (П).

11. Дзіковські, Тесарж, Карнас, Гордєєв (Сх).

12. Жабялович, Балінські, Рутецькі (П), Зарамелла (П).

13. Трофимов, Жабялович, Тесарж, Саїтгарєєв (замість Євтімова).

14. Свобода, Сальвателлі, Дзіковські, Балінські.

15. Матоушек, Карнас, Бем, Рутецькі.

16. Гордєєв, Гереш, Манєв, Зарамелла.

17. Трофимов, Дзіковські, Манєв, Рутецькі.

18. Гордєєв, Жабялович, Сальвателлі, Бем.

19. Карнас, Гереш, Саїтгарєєв (замість Євтімова), Балінські.

20. Зарамелла, Свобода, Тесарж, Матоушек (Сх).

Додатковий заїзд за 8-е місце:

21. Дзіковські, Сальвателлі.

Додатковий заїзд за 1-е місце:

22. Матоушек, Свобода (Сх).

І ось півфінал в Лєшно, 13 червня 1987 року. Всі четверо радянських гонщики – Володимир Трофимов, Валерій Гордєєв, Віктор Кузнєцов і Михайло Старостін (вийшли з чвертьфіналу у Дебрецені, посівши там 2-е і 1-е місця відповідно), виступають в одному півфіналі на стадіоні імені Альфреда Смочика.

Майже 25 тис. глядачі підтримували лідера „Унії” Романа Янковські. І він виправдав їх надії – Роман набрав 14 очок, посів 1-е місце, програвши лише у 9-му заїзді Войцеху Жабяловичу. Кращим з нашого квартету став Володимир Трофимов – 11 набраних очок і у додатковому заїзді за 3-є місце з угорцем Золтаном Адор’яном, він фінішував другим. Підсумкове 4-е місце давало право на виступ у фіналі континенту в Італії (Лоніго). Михайло Старостін з 10 пунктами став 6-м і також потрапив до італійського фіналу. Невдало виступив Віктор Кузнєцов і Валерій Гордєєв: ровенчанин набрав лише 7 пунктів і став резервним гонщиком в Лоніго, а балаковець з 6 очками посів 11-е місце. Успіх Володимира Трофимова був закладений вже у першому ж його заїзді, коли він виграв у Жабяловича, Дзіковські та Гордєєва. Потім були два других місця – поступився тільки Адор’яну (Старостін третій, Януш Стахира – четвертий) і Тіхані (Зарамелла – третій, Фамарі – четвертий). 

У найсильнішому заїзді за складом учасників – 15-му, Володимир програє Янковські і Матоушеку, фінішуючи третім, Свобода – четвертий. І у 20-му заїзді блискуче виграє у Шнайдервінда, Кузнєцова і Тесаржа. Невелика перерва перед додатковим заїздом з Адор’яном не дозволила добре підготуватися, і угорець, який відпочивав після 17-го заїзду, став третім призером в Лєшно, до того ж, Адор’ян тоді двічі покращував рекорд треку.

Фінал континенту відбувся в італійському Лоніго 26 липня 1987 року. Перші чотири гонщики потрапляли до фіналу в Амстердамі, 5-й гонщик ставав резервним його учасником. Основними учасниками від СРСР були Володимир Трофимов та Михайло Старостін, Віктор Кузнецов був запасним гонщиком у Лоніго, але він в Лоніго не приїхав. А Володимир Трофимов блискуче виступив у Лоніго, посів 5-е місце, набравши 10 пунктів та потрапив запасним гонщиком до фіналу, при цьому виграв додатковий заїзд за 5-е місце у італійського гонщика Армандо Даль Чєлє (розрахувався з ним за програний йому 18-й заїзд).

Результати фіналу в Лоніго:

1. № 1 Герд Рісс (ФРН) (3, 3, 1, 3, 3) = 13 + 3.

2. № 11 Роман Янковські (Польща) (2, 3, 2, 3, 3) = 13 + 2.

3. № 8 Антонін Каспер-молодший (Чехословаччина) (2, 3, 2, 2, 2) = 11 + 3.

4. № 4 Роман Матоушек (Чехословаччина) (1, 2, 3, 3, 2) = 11 + 2.

5. № 2 Володимир Трофимов (СРСР) (2, 3, 2, 1, 2) = 10 + 3.

6. № 7 Армандо Даль Чєлє (Італія) (3, 2, 1, 1, 3) = 10 + 2.

7. № 13 Армандо Кастанья (Італія) (2, 2, 2, 0, 3) = 9.

8. № 6 Януш Стахира (Польща) (1, 2, 3, 2, 1) = 9.

9. № 9 Золтан Адор’ян (Угорщина) (3, 1, 3, П, В) = 7.

10. № 12 Карл Майєр (ФРН) (Сх, 1, 1, 2, 2) = 6.

11. № 5 Антал Кочо (Угорщина) (П, 0, 3, 2, Сх) = 5.

12. № 16 Михайло Старостін (СРСР) (3, 0, П/В, 1, Сх) = 4.

13. № 14 Петр Вандірек (Чехословаччина) (1, 1, 1, 0, 1) = 4.

14. № 3 Войцех Жабялович (Польща) (0, 0, 0, 3, 0) = 3.

15. № 15 Шандор Тіхані (Угорщина) (0, 1, 0, 1, 1) = 3.

16. № 10 Ян Кжистиньяк (Польща) (1, 0, 0, 0, 0) = 1.

17. № 17 Тоні Пілотто (Австрія) – Н/С.

18. № 18 Джанні Фамарі (Італія) – Н/С.

Позаїздно:

1. Рісс, Трофимов, Матоушек, Жабялович. 71.9 сек.

2. Даль Чєлє, Каспер-молодший, Стахира, Кочо (П). 72.7 сек.

3. Адор’ян, Янковські, Кжистиньяк, Майєр (Сх). 72.0 сек.

4. Старостін, Кастанья, Вандірек, Тіхані. 71.7 сек. – кращий час дня.

5. Рісс, Кастанья, Адор’ян, Кочо. 72.4 сек.

6. Трофимов, Стахира, Вандірек, Кжистиньяк. 72.3 сек.

7. Янковські, Даль Чєлє, Тіхані, Жабялович. 72.9 сек.

8. Каспер-молодший, Матоушек, Майєр, Старостін. 72.5 сек.

9. R/R. Стахира, Янковські, Рісс, Старостін (П/В). 73.0 сек.

10. Кочо, Трофимов, Майєр, Тіхані. 73.6 сек.

11. Адор’ян, Каспер-молодший, Вандірек, Жабялович. 74.6 сек.

12. Матоушек, Кастанья, Даль Чєлє, Кжистиньяк. 72.7 сек.

13. Рісс, Майєр, Даль Чєлє, Вандірек. 73.0 сек.

14. Янковські, Каспер-молодший, Трофимов, Кастанья. 73.1 сек.

15. Жабялович, Кочо, Старостін, Кжистиньяк. 73.7 сек.

16. Матоушек, Стахира, Тіхані, Адор’ян (П). 73.1 сек.

17. Рісс, Каспер-молодший, Тіхані, Кжистиньяк. 73.0 сек.

18. R/R. Даль Чєлє, Трофимов, Старостін (Сх), Адор’ян (В).

За затягування старту до старту цього заїзду був вилучений Адор’ян. Старт був даний 3 гонщикам. На вході у перший віраж 1-го кола впав Даль Чєлє, який рухався відразу за Володимиром Трофимовим, заїзд було зупинено і до повторного старту були допущені всі троє гонщиків. У перезаїзді старт виграв італієць і не віддав перше місце до фінішу.

19. Кастанья, Майєр, Стахира, Жабялович. 72.5 сек.

20. Янковські, Матоушек, Вандірек, Кочо (Сх). 71.9 сек.

Додатковий заїзд за 5-е місце:

21. Трофимов, Даль Чєлє.

Додатковий заїзд за 3-є місце:

22. Каспер-молодший, Матоушек.

Додатковий заїзд за 1-е місце:

23. Рісс, Янковські.

Континентальний фінал в Лоніго можна переглянути тут:

https://www.youtube.com/watch?v=n4FDehnlFdI

Фінал особистого чемпіонату світу вперше відбувся в Амстердамі, і вперше, він пройшов у форматі дводенної гонки, до речі, і востаннє. Володимиру Трофимову, як другому запасному гонщику (№ 18), не довелося жодного разу виїхати на доріжку Олімпійського стадіону столиці Голландії… Проте, як виявилося згодом, він став останнім гонщиком СРСР, хто потрапляв до фіналів особистих чемпіонатів світу.

Між гонками фіналу континенту у Лоніго та фіналом в Амстердамі, Володимир Трофимов успішно стартував у складі рідної команди „Сигнал” у чемпіонаті країни:

6 серпня в Ровно ровенчани здолали кемеровський „Кузбас” 75:33 (наш ювіляр виграв всі свої 5 заїздів, а у заключному старті на заміну виїхав Віктор Сурхаєв), а 16 серпня у принциповому двобої за чемпіонське звання „Сигнал” переміг головного конкурента – „Турбіну” (Балаково), і фактично став недосяжним – 59:48 (Володимир Трофимов записав в переможний рахунок 15 пунктів). 

Наприкінці серпня відбувся вояж наших земляків в Кемерово, де без проблем лідер виграв у „Кузбаса” – 36:71. Напередодні в Кемерово в особистій гонці Володимир Трофимов розділив з лідером кемеровчан Володимиром Кличковим 1-2 місця – обидва гонщики фінішували в очному заїзді одночасно, і записали кожен по 14.5 очок.

Дві заключні гонки командного чемпіонату країни 1987 року Володимир Трофимов пропускав із-за участі у фіналі особистого чемпіонату світу, в них „Сигнал” остаточно оформив чемпіонство, вигравши вдома 6 вересня у „Востока”, та поступившись йому через 3 дні у Пінську в ослабленому складі – травмувався Ігор Звєрєв та Віктор Пастухов. 

Із 12 гонок, що провів „Сигнал” у чемпіонаті, Володимир Трофимов стартував у 6, провів 35 заїздів, 25 з яких виграв, 5 разів фінішував другим, тричі – третім та допустив 2 сходи (обидва у виїзній гонці в Кемерово), середній показник – 2.657 очка. Втретє поспіль наша команда стала чемпіоном країни, і вписала назавжди цей „хет-трик” в історію вітчизняного спідвею. 

Приємно, що серед наших чемпіонів і один з лідерів „Сигналу” – Володимир Трофимов!

Вітаю Володимира Вікторовича з Днем народження!

Бажаю йому міцного здоров’я, успіхів у всіх справах та нових здобутків і перемог у спідвеї разом з сином Віктором Трофимовим-молодшим!

Борису ФІДРУСУ - 72!

Сьогодні, 18 січня 2017 року відомому рівненському гонщику Борису ФІДРУСУ виповнилося 72 роки!

Від імені ветеранів рівненського спідвею вітаю Бориса Юрійовича з Днем народження та бажаю йому міцного здоров'я, успіхів у всіх справах, довгих років життя та усіх земних благ!

ФІДРУС Борис Юрійович народився 18 січня 1945 року в м. Черкаси.

Вихованець черкаського мотоспорту.

Майстер спорту СРСР з мотоциклетного спорту (звання присвоєно 11 лютого 1971 року).

Єдиний ровенський гонщик, котрий має спеціальну освіту тренера з мотоспорту – у 1965 році закінчив школу тренерів при ГЦОЛИФК (Москва).

Виступав не лише у змаганнях зі спідвею, а й у мотогонках на льодовій доріжці, у мотогонках по іподрому, у шосейно-кільцевих гонках, мотокросі (особисті та на мотоциклах з колясками).

Тренер по мотоспорту, виховав срібного призера особистого чемпіонату СРСР 1970 року з мотогонок по іподрому серед юнаків та чемпіона України 1970 року з мотогонок по іподрому серед юнаків (особистий залік) і срібного призера чемпіонату України з мотогонок по іподрому 1970 року (командний залік) Віктора ОВЕРЧУКА (всі – у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³) та багаторазову чемпіонку України з іподромних мотогонок та ШКГ Віру РАЄВСЬКУ (перша у Рівненській області жінка – майстер спорту СРСР з мотоциклетного спорту).

Досягнення.

Спідвей.

Командні чемпіонати СРСР.

Виступав у складі команд:

„РАДУГА” (Ровно) – 3: 1965, 1967, 1972.

„САЛЮТ” (Ровно) – 1: 1969.

Мотогонки на льодовій доріжці.

Особисті чемпіонати України.

Дворазовий чемпіон України 1970 року:

у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 175 см³;

у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 500 см³.

Бронзовий призер 1969 року (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 350 см³).

Учасник чемпіонатів 1971, 1972 (5-е місце у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 500 см³) та 1979 років.

Командні чемпіонати України (у складі команди Ровенської області).

Триразовий чемпіон України 1970, 1971, 1972 рр.

Срібний призер 1969 року.

Учасник чемпіонату 1979 року (7-е місце).

Особистий чемпіонат Ровенської області (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 500 см³).

Чемпіон області 1967 року.

На фото (газета „Червоний прапор” від 10 серпня 1974 року): чемпіон України з іподромних мотогонок 1974 року (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 

125 см³), майстер спорту Борис Фідрус.

Іподромні мотогонки.

Особисті чемпіонати СРСР (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³).

Учасник чемпіонатів 1971 (Таллінн, 16-е місце), 1973 (Київ, 13-е місце), 1974 (Таллінн, 6-е місце), 1979 (Фрунзе, 9-е місце) рр.

Командні чемпіонати СРСР (у складі збірної України).

Учасник чемпіонатів 1971 (Таллінн, 6-е місце), 1973 (Київ), 1974 (Таллінн, 4-е місце), 1979 (Фрунзе) рр.

Особисті чемпіонати України (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³).

Триразовий чемпіон України 1974, 1984, 1985 рр. (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³).

Чотириразовий срібний призер чемпіонатів України 1976, 1979, 1980, 1982 рр. (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³).

Бронзовий призер чемпіонату України 1978 року (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³).

Учасник чемпіонатів 1968-1971, 1973, 1977, 1986 рр.

Відсутня інформація по чемпіонатах України 1967, 1972, 1975, 1981, 1983 рр.

Командні чемпіонати України (у складі команди Ровенської області).

Дворазовий чемпіон України 1979, 1982 рр.

Триразовий срібний призер 1970, 1980, 1985 рр.

Бронзовий призер 1978 року.

Учасник чемпіонатів 1968 (4-е місце), 1969 (5-е місце), 1974 (4-е місце), 1977 (8-е місце),

Відсутня інформація по чемпіонатах України 1967, 1971, 1973, 1975, 1976, 1981, 1983, 1984, 1986 рр.

Шосейно-кільцеві гонки.

Особисті чемпіонати СРСР.

Учасник чемпіонату 1972 року (Таллінн, траса Піріта–Козе–Клоостріметса, 5-е місце).

Особисті чемпіонати України.

Чемпіон України 1972 року у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³ (змагання відбулися у Мінську).

Учасник чемпіонатів 1976, 1978 та 1979 рр.

Командні чемпіонати України (у складі команди Ровенської області).

Учасник чемпіонатів 1972 (6-е місце), 1976, 1978 та 1979 рр.

Мотокрос.

Чемпіон ГЦОЛИФК (Москва) у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 175 см³ (25 лютого 1964 року).

Чемпіонати України.

Учасник чемпіонатів України 1965, 1966, 1967 (всі – у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³), 1968 (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 250 та 350 см³), 1969 (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³), 1970 (у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³) рр.

Учасник чемпіонатів України по мотокросу на мотоциклах з колясками 1971 року.

Чемпіонати Ровенської області.

Чемпіон Ровенської області 1965 року у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³.

Чемпіон Ровенської області 1974 року у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 175 см³.

Чемпіон Ровенської області 1975 року у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см³.

Бронзовий призер 1975 року у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 350 см³.

Бронзовий призер 1976 року у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 350 см³.

Бронзовий призер 1979 року у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 500 см³.

Учасник чемпіонатів області у період з 1965 по 1985 рр.