Продовжую знайомити вболівальників спідвею з подіями, що відбулися в різні роки в один день. Сьогодні на черзі день 19 вересня. Чимало змагань було проведено цього дня на гаревих доріжках треків багатьох країн, де виступали рівненські гонщики. В тому числі, і в Україні.
Мені вдалося віднайти 14 таких гонок (1971, 1973, 1974, 1976, 1987-2, 1989, 1990-2, 1992, 2000, 2004, 2018, 2025 рр.).
Одна з них особлива, бо пройшла рівно 50 років тому назад.
Читайте…
1. 19 вересня 1971 року. Вішбю (острів Готланд, Швеція).
Традиційне турне збірної колишнього СРСР в Швеції у 1971 році, після чотирьох проведених гонок в Маліллі, Мальмьо, Норрчьопінгу та Стокгольмі, завершилося 19 вересня на острові Готланд. Гості тричі зустрілися у товариських матчах зі збірною Швеції: перемогли в Маліллі – 36:42, звели до нічиєї гонку в Мальмьо – 39:39, та програли в Стокгольмі на арені Gubbängens IP – 49:29. Матч у Норрчьопінгу з місцевим клубом „Варгарна” також завершився перемогою господарів з рахунком 45:33.
Заключна острівна зустріч у Вішбю з чемпіоном Швеції того року, клубом „Бісарна”, пройшла під знаком переваги шведських гонщиків, головні ролі серед яких виконували триразовий чемпіон світу у командному заліку (1962, 1964, 1970 рр.) Сорен Сйостен та Крістер Лофквіст. Лідери господарів здобули відповідно 14 і 13 пунктів, принісши перемогу своїй команді – 43:35. У складі гостей виступали і лідери рівненської „Радуги” Віктор Трофимов та Григорій Хлиновський, котрі внесли в актив команди 4 та 6 пунктів.
2. 19 вересня 1973 року. Норрчьопінг (Швеція).
Після бронзового фіналу командного чемпіонату світу, що пройшов 15 вересня 1973 року в Лондоні на знаменитому стадіоні „Уемблі”, збірна колишнього СРСР вже ввосьме завітала до Швеції, де зустрілася зі срібними призерами нещодавнього фіналу – збірною Швеції. Гості провели 4 матчі: двічі програли (в Ескільстуні та Норрчьопінгу), одну гонку виграли (в Стокгольмі на арені Gubbängens IP), ще одна зустріч в Марієстаді була припинена після 15-го заїзду (завадив дощ) при рахунку 46:44 на користь господарів.
Друга гонка шведського турне пройшла 19 вересня 1973 року в Норрчьопінгу і стала повним тріумфом збірної Швеції – 80:27. Її лідер – Андерс Міханек був нестримний, він виграв всі 6 своїх заїздів, здобувши комплект 18 пунктів. Віктор Трофимов та Григорій Хлиновський здобули 6 та 8 пунктів.
3. 19 вересня 1974 року. Стокгольм (Швеція).
І знову Швеція, чергове турне, що пройшло після фіналу командного чемпіонату світу у польському Хожуві/Катовіце, і де збірна колишнього Союзу зазнала фіаско, фінішувавши лише з 10 пунктами на 4-й позиції. Комусь може видатися дивним це твердження, але у згаданому фіналі у складі команди не було жодного представника рівненського спідвею, хоча першочергово Григорій Хлиновський значився там, що підтверджується програмкою змагань…
Фінал командного чемпіонату світу відбувся 15 вересня 1974 року, а вже 19 вересня збірна в іншому складі зустрілася у Стокгольмі зі збірною Швеції. Тон у господарів задавав новоспечений чемпіон світу 1974 року Андерс Міханек, котрий здобув цей титул за 2 тижні до цього на домашній арені стадіону „Уллеві” в Гьотеборзі, вигравши гонку з комплектом 15 пунктів. Майже непереможеним лідер шведської команди був і на доріжці арени Gubbängens IP у зустрічі з радянськими спортсменами, програвши лише 8-й заїзд Валерію Гордєєву, а всі інші 5 заїздів він завершив з 3 пунктами (здобув всього їх 17). Гості виступали у п’ятиособому складі, тому чотирьом з них довелося стартувати по 7 разів. Найрезультативніше фінішували Валерій Гордєєв та Григорій Хлиновський, принісши в актив по 14 пунктів кожен. Дещо знітився в такій когорті ще один рівнянин, котрий дебютував у збірній, 22-річний Володимир Рожанчук. Він теж виїжджав 7 разів (шість у парі з одноклубником Григорієм Хлиновським та одного разу з Валерієм Гордєєвим), проте здобув лише 2 пункти.
Гонка завершилася перемогою шведської дружини з рахунком 66:42.
4. 19 вересня 1976 року. Лондон. Стадіон „Уайт Сіті”.
Це було рівно 50 років тому назад…
Посівши 2-е місце у фіналі континенту командного чемпіонату світу, що пройшов 03 липня 1976 року у колишній Чехословаччині (Слани), збірна колишнього СРСР вшосте поспіль, а всього 11-й раз, вийшла у фінал чемпіонату. Варто відзначити, що у 9 з них виступав лідер нашої рівненської „Радуги” Віктор Трофимов, у чиєму активі значилося 4 срібні (1966, 1971, 1972, 1975 рр.) і 3 бронзові нагороди (1967, 1969, 1973 рр.). Григорій Хлиновський 5-й раз виступав у фіналі і мав у своєму активі 3 срібні (1971, 1972, 1975 рр.) та 1 бронзову нагороду (1973 р.).
Але 19 вересня 1976 року у Лондоні, вперше не на „Уемблі”, збірна СРСР не змогла скласти достойну конкуренцію суперникам, перш за все з технічних причин, оскільки двигуни чехословацького заводу Jawa не могли конкурувати з британським Weslake. Гонка відбулася на стадіоні „White City” і стала тріумфом збірної Австралії, котра вперше завоювала чемпіонські нагороди.
Ось що повідомлялося у програмці гонки: „Фінал командного чемпіонату світу SKOL відзначається низкою „перших” моментів – як приємних, так і не дуже. Уперше у Великій Британії змагання такого рівня відбуватимуться у неділю вдень; завдяки різноманітній розважальній програмі організатори сподівалися, що кожен член родини знайде тут щось цікаве для себе. На жаль, уперше за багато років збірна Англії не потрапила до фіналу, проте очікується, що чимало представників лондонської австралійської громади прийдуть підтримати свою команду – саме тих, хто переміг англійців, – у боротьбі проти збірних СРСР, Швеції та Польщі. Це також перший чемпіонат світу, що проводиться на стадіоні „WhiteCity” відтоді, як цей об’єкт знову почали використовувати для перегонів спідвею. Це дуже символічно, адже він був одним із найперших треків в історії цього виду спорту, коли відкрився 19 травня 1928 року, а вже наступного року став одним із клубів-засновників ліги, що тоді мала назву Південна ліга (Southern League). Спонсором змагань є компанія SKOL, а організаторами турніру – Денні Дантон та Боб Дугард”.
4-е місце, СРСР – 11:
№ 1 Віктор Трофимов (СРСР) (0, –, –, –) = 0.
№ 2 Валерій Гордєєв (1, 2, 1, 1) = 5.
№ 3 Григорій Хлиновський (0, 0, 2, 0) = 2.
№ 4 Володимир Гордєєв (0, 2, 0, 0) = 2.
№ 17 Володимир Пазніков (–, 1, 1, 0) = 2.
Світлина з програмки фіналу Віктора Трофимова мені особисто дуже подобається.
Тут він – уособлення мужності, досвіду та непохитної стійкості. Британці коротко про нього повідомляють так: „У свої 38 років він є найстаршим гонщиком серед сьогоднішніх учасників. Віктор родом із Рівного; він майже безперервно входить до складу збірної СРСР для міжнародних змагань із 1962 року. Він виступає за клуб „Радуга” і був чемпіоном Радянського Союзу 1967 року. Віктор двічі брав участь у фіналах особистого чемпіонату світу та сім разів (уточнення – 8 разів, прим. авт.) – у фіналах командного Кубка світу, а також здійснив кілька турне до Великої Британії упродовж останніх 10 років (уточнення – 5 турне, прим. авт.)”.
Гонка в Лондоні 19 вересня 1976 року для Віктор Трофимова стала заключною у збірній тієї неіснуючої вже країни. Його спортивна кар’єра у команді тривала упродовж 15 сезонів, коли він постійно стартував в особистих чемпіонатах світу, двічі представляючи країну у фіналах (1972 р. – 9-е місце, 1975 р. – 8-е місце).
А за кількістю завойованих нагород у фіналах командних чемпіонатів світу Віктор Трофимов є найтитулованішимгонщиком колишнього СРСР!
5. 19 вересня 1987 року. Полтава. Мототрек.
У Полтаві пройшов фінал команд першої ліги, група Б. Тут зустрічалися в одноколовому турнірі три команди, що посіли перші місця у трьох зонах групи: „Лтава” (Полтава), „Труд” (Мелеуз) та „Луч” (Фергана). Переможцем стали господарі, вигравши обидва поєдинки у своїх суперників. Аутсайдери зустрілися між собою, і саме 19 вересня 1987 року відбулася ця гонка, в якій у запеклій боротьбі перемогли гонщики Узбекистану:
„Луч” (Фергана) – „Труд” (Мелеуз) 56:52.
6. 19 вересня 1987 року. Рівне. Мототрек.
А цього ж дня у Рівному стартував ІІІ Меморіал Миколи Кузнєцова. Першого дня відбулася парна гонка, в якій перемогу святкувала збірна України (Володимир Трофимов – Віктор Кузнєцов), другою була пара з Угорщини (Йожеф Петриковіч – Іштван Ширацкі), третє місце посіла рівненська пара (Ігор Марко – Володимир Колодій).:
ІІІ Меморіал Миколи Кузнєцова. Перший день. Парна гонка.
1-е місце, Україна – 26:
№ 11 Володимир Трофимов (3, 2*, Н/С, 3, 1, 1) = 10 + 1*.
№ 12 Віктор Кузнєцов (2*, 3, 3, 2*, 3, 3) = 16 + 2*.
2-е місце, Угорщина – 22:
№ 3 Йожеф Петриковіч (3, 3, 3, Н/С, 2, 3) = 14.
№ 4 ІштванШирацькі (0, 2, 2, 3, 0, 1) = 8.
3-є місце, Рівне – 20:
№ 13 Ігор Марко (3, 0, 3, Н/С, 1, Н/С) = 7.
№ 14 Володимир Колодій (2, 1, 2, 3, 3, 2) = 13.
7. 19 вересня 1989 року. Пінськ. Мотодром.
Один з чотирьох чвертьфіналів особистого чемпіонату країни серед юніорів відбувся у Пінську. Власне, заплановано було провести чотири таких відбори, проте гонка у Львові 19 вересня не відбулася. У змаганнях в Пінську стартувало всього 11 гонщиків і пройшли вони за сіткою на 13 заїздів. Перемогу святкував Андрій Корольов (Даугавпілс), вигравши всі 4 заїзди та завоювавши комплект 12 пунктів, друге місце посів вихованець рівненського спідвею, який другий рік виступав за клуб СКА (Львів) Володимир Колодій, у якого в активі 11 пунктів, 3-м став Дмитро Грєзін (Львів) з 10 пунктами, Володимир Дубанич з Червонограду був 7-м (6 пунктів), рівнянин Геннадій Несенчук розташувався на 8-й сходинці з 5 пунктами…
8. 19 вересня 1990 року. Уссурійськ. Стадіон „Патріот”.
У далекому Уссурійську 19 вересня 1990 року відбулася гонка командного чемпіонату країни вищої ліги, у якій „Восток” зустрічався з львівським СКА. До цього поєдинку армійці були лідерами чемпіонату, маючи в активі після 8 гонок 15 пунктів (7 перемог та 1 нічия в Октябрьському). „Восток” йшов на другому місці і здобув також після 8 гонок 14 пунктів (7 перемог та поразка у Львові 22 квітня з рахунком 60:88).
Варто нагадати вболівальникам спідвею, що у чемпіонаті країни 1990 року федерація вирішила провести експеримент щодо нарахування пунктів у заїздах, повернувшись до перших двох років зародження спідвею в країні (1958, 1959), коли це відбувалося за схемою 4-3-2-1. Проте афера зазнала краху і наступного року все повернулося назад до класичної схеми…
Господарі треку в Уссурійську прагнули взяти реванш за львівську невдачу. І їм це вдалося. Вже у першому заїзді „Восток” подвійно переміг, і в подальшому лише нарощував відрив, вигравши 11 заїздів з 15, і програвши лише один. Жахливий рахунок був у 4-му заїзді, коли обидва гонщики СКА зійшли з дистанції, і господарі зафіксували подвійну перемогу з рахунком 7:0. Єдиного успіху львів’яни досягнули у 6-му заїзді, коли першим фінішував Аркадій Сушков з „Востока”, другим – Ігор Звєрєв, третім – Олег Немчук, а Віталій Єфимов допустив падіння – 4:5.
Остаточний рахунок зустрічі 94:51. Ігор Звєрєв здобув 11 пунктів, Олег Немчук – 6. „Восток” після перемоги очолив турнірну таблицю і вже мріяв про золоті медалі чемпіонату, адже команді лишалося провести три зустрічі вдома, приймаючи „Нафтовик” (Октябрьський), „Локомотив” (Даугавпілс) та „Башкирію” (Уфа). Забігаючи наперед, скажу, що дві останні команди до Уссурійська не доїхали/долетіли, їм було присуджено технічні поразки, а у „Нафтовика” приморці легко виграли, та в друге в своїй історії стали чемпіонами країни. Львівський СКА після цього забезпечив собі срібні нагороди, вигравши вдома у Цементника, відрив від балаковців складав 3 пункти (у Балаково була ще в запасі 1 гонка, у СКА – 2), і відправився у першій половині жовтня до Балаково та Черкеська, де спокійно завершив чемпіонат поразкою від „Турбіни” та нічиєю на „Домбаї”.
9. 19 вересня 1990 року. Рівне. Мототрек.
Цього ж дня 1990 року у Рівному відбулася особиста гонка з участю гонщиків Рівного і Тольятті. Після невдалого сезону 1989 року, коли ослаблений рівненський „Сигнал” залишив вищу лігу (перспективні юніори рівненського клубу Віктор Пастухов та Володимир Колодій виступали упродовж 1988 та 1989 рр. у відродженому львівському СКА), у сезоні 1990 року команда змінила назву на КАМАЗ і стартувала у першій лізі, клас А.
Гонка пройшла під знаком переваги господарів треку, котрі посіли три перших місця: перемогу здобув Володимир Трофимов (19 пунктів), другим був Борис Ігнатов, третім – Віктор Гайдим (в обох по 16 пунктів), 6-е і 7-е місця посіли Сергій Тершак та Віктор Пастухов. Ніхто не міг подумати, що наступного дня у командній гонці КАМАЗ виступить інакше. Проте після 10-го заїзду, коли перевага господарів над гонщиками „Жигулів” складала лише 3 пункти, з 5 заїздів рівняни виграли максимально лише один, а чотири мінімально програли. В результаті нічия – 74:74.
Особиста гонка з участю гонщиків Рівного і Тольятті.
1-е місце, № 10 Володимир Трофимов, КАМАЗ (Рівне) (4, 3, 4, 4, 4) = 19.
2-е місце, № 14 Борис Ігнатов, КАМАЗ (Рівне) (4, 4, 4, 4, П) = 16.
3-є місце, № 4 Віктор Гайдим, КАМАЗ (Рівне) (2, 4, 3, 4, 3) = 16.
10. 19 вересня 1992 року. Червоноград. Мототрек.
Командна гонка.
„Шахтар” (Червоноград) – збірна Кубку Балтики 49:37.
Відомо, що Ігор Марко здобув 12 пунктів.
11. 19 вересня 2000 року. Тольятті (росія). Стадіон „Будівельник”.
У відкритому командному чемпіонаті росії цього дня „Спідвей-Локомотив” (Даугавпілс, Латвія) зустрічався в гостях у Тольятті з „Мега-Ладою”. До 10-го заїзду рахунок був нічийний – 27:27. Але потім при трьох нічийних заїздів, господарі додали 3 виграні, два з яких були подвійними, і остаточний рахунок на користь „Мега-Лади”. У складі гостей тричі стартував Ігор Марко (був заявлений запасним гонщиком), але це був не його день – він постійно фінішував третім.
„Мега-Лада” (Тольятті, росія) – „Спідвей-Локомотив” (Даугавпілс, Латвія) 50:40.
12. 19 вересня 2004 року. Рівне. Мототрек.
На рівненському мототреку в рамках відкритого командного чемпіонату росії рівненська „Україна” приймала „Спідвей-Центр” (Даугавпілс). Програючи гостям з самого початку (після другого заїзду рахунок був 2:10), неймовірними зусиллями Віктора Гайдима, Володимира Колодія-старшого, Олександра Іванова та Володимира Трофимова, господарі у 10-му заїзді його зрівняли – 30:30. Останні 5 заїздів завершилися двома перемогами гостей та трьома нічийними результатами.
Остаточний рахунок на користь гостей – 42:48.
Результати гонщиків команди „Україна” (Рівне):
№ 9 Володимир Трофимов(Сх, 1, 3, 3, 1) = 8.
№ 10 Володимир Омельян (–, 1, 0, 1) = 2.
№ 11 Володимир Колодій-старший (1, 2, 2*, 3, 2) = 10 + 1*.
№ 12 Олександр Бородай (0, –, –, Сх, 0) = 0.
№ 13 Віктор Гайдим (3, 3, 3, 2, 2, 1*) = 14 + 1*.
№ 14 Ярослав Полюхович (–, 0, 0) = 0.
№ 15 Олександр Іванов (1, 2*, 1*, 3, 1) = 8 + 2*.
№ 16 Олег Немчук (0) = 0.
13. 19 вересня 2018 року. Краків (Польща).
19 вересня 2018 року у Кракові відбулася гонка Zaplecze Kadry Juniorów (ZKJ).
Це офіційні змагання юніорів, що складаються з серії тренувальних і тренерських турнірів, де ключову роль відіграють індивідуальні виступи, набуття досвіду та відбір до національної збірної тренером, у тому році, Рафалом Добруцькі.
У сезоні 2018 року у цьому турнірі стартував вихованець рівненського спідвею Віктор Трофимов-молодший, але вже як громадянин Польщі, представляючи клуб Fogo Unia Leszno. Він провів 4 гонки турніру. Напередодні там само, в Кракові, стартуючи в третій гонці ZKJ, Віктор посів 3-є місце з 12 пунктами, а 19 вересня він здобув 9 пунктів, і це було 6-е місце:
№ 3 Віктор Трофимов-молодший, Fogo Unia Leszno (1, 2, 2, 1, 3) = 9.
14. 19 вересня 2025 року. Пардубіце (Чехія). Стадіон „Світков”.
Заключний (4-й) фінал особистого чемпіонату Європи 2025 року відбувся у чеському Пардубіце у п’ятницю, 19 вересня, розпочавши триденний спідвейний марафон у цьому місті. Назар Парніцький прибув до Чехії в ранзі чемпіона світу серед юніорів. Титул був здобутий тижнем раніше у данському Войєнсі під акомпанемент дощу.
Виступ 18-річного українця в Пардубіце був досить вдалим, він став 7-м, і за сумою чотирьох фіналів циклу Назар розташувався в загальній кваліфікації на 5-й позиції, що дало йому право бути учасником SEC 2026 року без відбіркових змагань.
Speedway European Championship (SEC). Фінал 4.
7-е місце, № 8 (785) Назар Парніцький (Україна) (0, 3, 2, 2, 2) = 9.
Загальний підсумок за сумою 4 фіналів:
5-е місце, Назар Парніцький (Україна) (7 + 9 + 12 + 9) = 37.
На світлині (автор – Петр Макушев, Чехія):
№ 8 (785) Назар Парніцький (синій шолом) лідирує у 8-му заїзді, випереджаючи № 16 (201) Яна Квеха (Чехія, червоний шолом), № 12 (30) Леона Мадсена (Данія, білий шолом) та № 16 (777) Пьотра Павліцькі (Польща, жовтий шолом).
Пардубіце. 19.09.2025 р. Фінал 4 SEC.
А сьогодні, 19 вересня 2026 року, Назар Парніцький виступає у фіналі 3 SEC у польському Жешуві. Побажаю Назару успіхів!
