Девід Чешир – перший австралійський гонщик у Рівному та в Україні.

13 липня 1986 року. Рівне. Мототрек.

Фінал особистого чемпіонату світу серед юніорів.

…30 червня 2026 року, уродженцю австралійського міста Перт – столиці штату Західна Австралія, австралійському гонщику Девіду Едварду Чеширу виповнилося 60 років. Ви запитаєте: а чому таке зацікавлення саме цим спортсменом? Ніби не був він чемпіоном світу і особливих досягнень у спідвеї не має.

Проте Девід Чешир – історична постать для Рівного, адже це перший австралійський гонщик, хто виступав на рівненському треку. Так, саме Девід Чешир, рівно 40 років тому назад – 13 липня 1986 року, стартував у фіналі чемпіонату світу серед юніорів. Той фінал пам’ятний нам усім блискучою перемогою нашого Ігоря Марка, котрий приніс Україні та СРСР перше золото у світовому спідвеї.

Результат Девіда у фіналі у Рівному був посередній: він стартував під № 16 і вже у першому своєму заїзді (4-й заїзд гонки) допустив падіння, за що був виключений із повторного старту. У 8-му заїзді фінішує другим після Герда Рісса, і надалі тричі здобуває по 1 пункту. В результаті, Девід Чешир з 5 пунктами посів 11-е місце.

Повні результати фіналу цього чемпіонату подані у попередній публікації, повторюватися не стану, посилання тут:

https://gorka-speedway.blogspot.com/2026/07/40-13-1986.html

У фінал юніорського чемпіонату світу 1986 року Девід Чешир потрапив через сито 2 відбіркових гонок: у чвертьфіналі в Кінг’с Лінн (Англія) він був 4-м (11 пунктів), у півфіналі в Польщі (Торунь) – 6-м (9 пунктів).

А першою спробою стартів у чемпіонаті був 1985 рік, коли Девід Чешир у чвертьфіналі в Тампере (Фінляндія) посів 7-е місце (10 пунктів), і у півфіналі в Празі припинив боротьбу – 14-е місце (2 пункти)…

Девід Чешир – наймолодший чемпіон (на той час) штату Західна Австралія зі спідвею в особистому заліку: в чемпіонаті 1983/1984 рр., він виграв чемпіонат штату у віці 17 років. У сезоні 2005/2006 рр. ветеран також став найстаршим чемпіоном (39 років).

Девід Чешир виступав у британській лізі, провів там 7 сезонів, захищаючи кольори клубів з Крадлі (1983), Вулверхемптона та Ессекса (1984, 1985), Бірмінгема та Шеффілда (1986) і Міддлсбро (1990-1992).

Цікавим фактом є те, що Девід Чешир виступав у 2 гонках проти збірної колишнього СРСР під час її турне до Австралії у листопаді 1990 – січні 1991 рр.

Зупинюся більш детально на цих змаганнях, тим більше, що вдалося віднайти повні результати однієї з них.

Отже, після 12 проведених командних зустрічей в північній, східній та південній Австралії, в яких гості здобули 7 перемог, 4 – програли та одна гонка завершилася нічиєю, збірна колишнього союзу майже два дні добиралася на захід Австралії, в місто Перт. Там в перший день нового 1991 року відбулася цікава гонка проти збірної штату Західна Австралія. Трек Claremont (Клермонт) автодрому в Перті був незвичним для наших гонщиків – довгим, довжина доріжки складала 586 м. І самі змагання відбувалися за цікавою схемою: 12 заїздів, в яких стартувало 6 гонщиків, по 3 від кожної команди. Пункти нараховувалися за схемою 6-5-4-3-2-1. Трек було засновано у 1927 році Джонні Хоскінсом і прослужив він майже 73 роки до закриття у березні 2000 року.

Гонщики долали 3 кола, кожен стартував 6 разів, і звичайно, що гості довго не могли пристосуватися до таких перегонів, закономірно поступившись з великим рахунком 100:148. Девід Чешир здобув 26 пунктів, це був 4-й результат у складі господарів. Їх кольори також захищали батьки теперішніх відомих гонщиків – Гленн Дойл та Роб Воффінден, а також знайомий нам по фіналу 1986 року в Рівному британець Енді Сміт, який, до речі, став найрезультативнішим гонщиком зустрічі, здобувши 31 пункт при трьох перемогах у заїздах.

Для любителів статистики навожу повні результати цієї унікальної гонки:

Western Australian Select – СРСР 148:100.

Western Australian Select – 148:

№ 10 Гленн Дойл (6, 6, 5, Сх, 6, 4) = 27.

№ 11 Девід Чешир (5, 5, 6, 5, Сх, 5) = 26.

№ 12 Роб Воффінден (3, 2, Сх, –, –, –) = 5.

№ 16 Майкл Картер (3, 6, 4, 3, 4, 2) = 22.

№ 17 Глін Тейлор (4, 4, 5, 4, 5, 6) = 28.

№ 18 Енді Сміт (Англія) (6, 5, 6, 6, 3, 5) = 31.

Запасні:

№ 13 Гай Вілсон (–, –, –, 3, 4, 2) = 9.

№ 14 Френк Смарт – Н/С.

СРСР – 100:

№ 1 Ріф Саїтгарєєв (4, 3, 4, 1, 5, 4) = 21.

№ 2 Рінат Марданшин (1, 2, 2, 2, 3, 1) = 11.

№ 3 Григорій Харченко (2, 1, 3, 5, 2, 3) = 16.

№ 4 Віктор Гайдим (2, 1, 2, 2, 1, 1) = 9.

№ 5 Рене Аас (5, 4, В, 4, 2, 3) = 18.

№ 6 Олег Кургускін (1, 3, 3, 6, 6, 6) = 25.

Запасні:

№ 7 Михайло Старостін – Н/С.

Заїзди:

1. Дойл, Чешир, Саїтгарєєв, Воффінден, Харченко, Марданшин. 14:7 (14:7). 103.02 сек.

2. Сміт, Аас, Тейлор, Картер, Гайдим, Кургускін. 13:8 (27:15). 101.85 сек. – НЧД.

3. Картер, Сміт, Тейлор, Саїтгарєєв, Марданшин, Харченко. 15:6 (42:21). 103.00 сек.

4. Дойл, Чешир, Аас, Кургускін, Воффінден, Гайдим. 13:8 (55:29). 102.50 сек.

5. Сміт, Тейлор, Картер, Кургускін, Гайдим, Аас (В). 15:5 (70:34). 102.27 сек.

6. Чешир, Дойл, Саїтгарєєв, Харченко, Марданшин, Воффінден (Сх). 11:9 (81:43). 103.27 сек.

7. Кургускін, Чешир, Аас, Вілсон (замість Воффіндена), Гайдим, Дойл (Сх). 8:12 (89:55). 103.32 сек.

8. Сміт, Харченко, Тейлор, Картер, Марданшин, Саїтгарєєв. 13:8 (102:63). 102.69 сек.

9. Дойл, Саїтгарєєв, Вілсон (замість Воффіндена), Марданшин, Харченко, Чешир (Сх). 10:10 (112:73). 104.19 сек.

10. Кургускін, Тейлор, Картер, Сміт, Аас, Гайдим. 12:9 (124:82). 103.39 сек.

11. Тейлор, Сміт, Саїтгарєєв, Харченко, Картер, Марданшин. 13:8 (137:90). 103.87 сек.

12. Кургускін, Чешир, Дойл, Аас, Вілсон (замість Воффіндена), Гайдим. 11:10 (148:100). 103.41 сек.

Пильний вболівальник відразу запитає, а чому у складі гостей відсутній Володимир Трофимов, адже він теж був у цьому турне? Відповідь проста: відомого нашого гонщика цього ж дня було запрошено для участі у ІІІ Міжнародному Меморіалі Джонні Хоскінса, що відбувся у місті Ньюкастл. І Володимир Трофимов не міг відмовитися від такого запрошення. Гонка розпочалася 31 грудня 1990 року, а завершилася вночі 01 січня 1991 року. Наш знаний майстер в основній серії здобув 12 пунктів, вийшов до фіналу, де був 5-м. Перемогу здобув Сем Єрмоленко (США).

Завершення турне відбулося 05 січня 1991 року в місті Олбані, за 400 км на південь від Перта. Командна гонка між збірними штату Західна Австралія та гостями принесла перемогу нашій команді з рахунком 51:57. Повних результатів цієї зустрічі поки що не вдалося віднайти, додам лише, що у складі господарів 18 пунктів здобув Гленн Дойл, Майкл Картер – 3, Глін Тейлор – 12, Роб Воффінден – 2, Девід Чешир – 9, Енді Сміт – 7. У гостей показники були наступні: Михайло Старостін – 16, Рінат Марданшин – 2, Ріф Саїтгарєєв – 15, Олег Кургускін – 11, Володимир Трофимов – 4, Віктор Гайдим – 7, Рене Аас – 2.

Коротка розповідь про виступи Девіда Чешира завершується, і час перейти до наступних візитів австралійських гонщиків до Рівного та в Україну.

Але це вже інша історія, котра матиме обов’язкове продовження…

Використані світлини з архіву Євгена Самусєнка та Павла Корнелюка.

40 років перемоги Ігоря Марка у чемпіонаті світу серед юніорів. Рівне. Мототрек. 13 липня 1986 року.

Фінал ювілейного, 10-го чемпіонату світу серед юніорів (до 21 року), доручено було провести нашій країні і нашому місту. У лютому 1986 року став відомий міжнародний календар сезону з мотоспорту, і Рівне розпочало підготовку до проведення першого в історії міста та України фінального чемпіонату.

25 травня у Кінг’с Лінн (Англія) та у перший день літа 1986 року відбулося чотири чвертьфінали: Рандерс (Данія), Сегед (Угорщина) та Слани (Чехословаччина). Наші гонщики стартували в Угорщині та Чехословаччині, і ці старти виявилися невдалими для квартету радянських юніорів – жоден з них не пробився до півфінальної стадії: в Слани Ігор Марко, а в Сегеді – Ігор Швець з Владивостока та Андрій Хмельов з Тюмені, набрали по 6 пунктів кожен і розташувалися на непрохідних 10-х та 11-му місцях, а Федір Захаров (Уфа) у Чехословаччині з 3 пунктами посів 14-е місце. У середині червня Торунь (Польща) та Діденберген (ФРН) назвали фіналістів, котрі 13 липня повинні були визначити нового чемпіона світу, адже закономірність перемог у цьому чемпіонаті, починаючи з 1977 року, залишалася незмінною, і кожен новий чемпіонат називав нового чемпіона світу серед юніорів, та й шведський гонщик Пер Йонссон – чемпіон світу 1985 року, добре відомий ровенським уболівальникам за блискучим минулорічним виступом на нашому мототреку, склав свої повноваження, не стартувавши у чемпіонаті.

У зв’язку з тим, що жоден гонщик країни-організатора фіналу не потрапив до нього через сито чверть- та півфінальних змагань, то згідно з регламентом чемпіонату, 2 місця у фіналі юніорам СРСР було забезпечено. Ними стали гонщик „Востока” (Владивосток) Ігор Швець та гонщик „Сигнала” (Рівне) Ігор Марко. Іншими учасниками фіналу були спортсмени ще з 8 країн: 4 – з Данії, 3 – з Швеції, 2 – з Англії, та по 1 гонщику з Польщі, Західної Німеччини, Чехословаччини, Угорщини і Австралії:

½ фіналу. Торунь (Польща). 14 червня 1986 року.
Фіналісти
1.	Ендрю Сільвер	Англія	13
2.	Збігнєв Блажейчак	Польща	12
3.	Ян Стейкман	Данія	10 + 3
4.	Богуміл Брхел	Чехословаччина	10 + 2
5.	Роберт Надь	Угорщина	9
6.	Девід Чешир	Австралія	9
7.	Найджел Ді’Ейт	Англія	9
Запасний гонщик
8.	Ян Холуб	Чехословаччина	8 + 3

½ фіналу. Діденберген (ФРН). 17 червня 1986 року.
Фіналісти
1.	Брайан Каргер	Данія	15
2.	Герд Рісс	ФРН	11
3.	Аллан Йохансон	Данія	11
4.	Ян Якобсен	Данія	11
5.	Тоні Олссон	Швеція	11
6.	Мікаель Тернберг	Швеція	11
7.	Конні Іварссон	Швеція	9
Запасний гонщик
8.	Торбен Хансен	Данія	9

Запасними гонщиками мали бути Ян Холуб (Чехословаччина) та Торбен Хансен, але замість данця другим резервним гонщиком став спортсмен з Чехословаччини Йозеф Фейфар, який посів у півфіналі з 8 пунктами 9-е місце. Варто відзначити, що боротьба у другому півфіналі в Західній Німеччині розгорілася не на жарт – відразу у п’ятьох гонщиків було по 11 пунктів, беззаперечним лідером там був лише данець Брайан Каргер, здобувши перемоги у всіх заїздах, і якому всі фахівці прогнозували перемогу у фіналі.

Головним суддею фіналу був голландець Хенні ван ден Боомен, спортивним комісаром FIM – Франтішек Новак (Югославія), спортивним коментатором – Володимир Карнєєв, а допомагав йому рівнянин Олександр Лунін. Вп’яте директором змагань виступав рівненський суддя міжнародної категорії з мотоспорту Леонід Філюк – перший суддя такого рангу в Україні. Особливий інтерес викликала присутність відомого німецького оглядача Ганса Фока, котрий вдруге, після знаменитого континентального фіналу особистого чемпіонату світу 1984 року, представляв у Рівному не менш відоме видання з мотоспорту з Німеччини – популярний журнал „Bahnsport Aktuell”. Саме Ганс Фок був офіційним представником німецької делегації і виводив на парад-представлення гонщиків єдиного фіналіста із Західної Німеччини Герда Рісса.

Фінальна гонка для Ігоря Марка розпочалася у 4-му заїзді, коли він з 1-ї доріжки стартував разом зі шведським гонщиком Конні Іварссоном, австралійцем Девідом Чеширом та данцем Брайаном Каргером. Добрий старт і трійка гонщиків разом з Ігорем Марком бореться за лідерство, але падає Чешир, і заїзд зупиняється. У повторному старті Каргер з Іварссоном відтіснили нашого юніора на третю позицію, і в результаті лише 1 пункт. Друга серія приносить Ігорю перемогу у 7-му заїзді, тут знову лише одні скандинави, але Тернберг, Стейкман залишаються позаду, а Олссон сходить з дистанції. Як покаже подальший хід гонки, цей схід коштував шведському гонщику чемпіонства, адже три наступних старти він завершив переможними фінішами, і в кінцевому результаті з 12 пунктами посів лише 2-е місце. Після 2 серій заїздів попереду данець Брайан Каргер з максимальною кількістю – 6, британець Ендрю Сільвер з 5 пунктами йшов другим, і у п’ятьох гонщиків було по 4 пункти: Мікаеля Тернберга (Швеція), Яна Якобсена (Данія), Герда Рісса (ФРН), Конні Іварссона (Швеція) та нашого Ігоря Марка.

Каргер залишився лідером змагань і після третьої серії заїздів, хоча він і втратив 1 пункт, поступившись своєму землякові Яну Стейкману вже на старті заїзду. Всі чотири кола атакував його, проте фінішував лише другим. Це сталося у 12-му заїзді, а у 10-му заїзді Ігор Марко здобув перемогу над Яном Холубом (замінив вилученого до кінця фіналу данця Аллана Йохансена) та Ігорем Швецем. Герд Рісс після падіння був вилучений з повторного старту у цьому заїзді. Ігор Марко разом з Сільвером ділили після трьох стартів 2-3 місця, набравши по 7 пунктів кожен.

З англійським гонщиком Ігор Марко зустрівся у 16-му заїзді, де наш земляк здобув чергову перемогу, а Ендрю не зміг поповнити свій актив, фінішувавши на 4-ій позиції. Четверта серія заїздів повністю вибила з колії ще недавнього лідера Каргера, коли він боровся з своїм земляком Яном Якобсеном та шведським гонщиком Тоні Олссоном, обійшов першого з них, але відразу після цього допустив падіння та опинився на доріжці. Головний суддя змагань зупиняє заїзд та вилучає Брайана Каргера з перезаїзду. Таким чином після четвертої серії в лідери з 10 пунктами виходить Ігор Марко, у Тоні Олссона – 9, у Брайана Каргера, Конні Іварссона та Яна Якобсена – по 8 пунктів.

І вже у наступному, 17-му заїзді, Ігор Марко оформляє чемпіонський титул, вигравши заїзд, гонку та вперше завойовує для країни „золото” юніорського чемпіонату світу! Загалом, Ігор Марко з врахуванням повторних стартів, виїжджав на доріжку у фіналі 9 разів (із-за падінь суперників). І це не вибило його з колії, а лише підтвердило, що чемпіонами стають найсильніші! Відразу після повернення з переможного фінішу, у закритому парку до нашого чемпіона підбігли Тоні Олссон, Герд Рісс, Збігнєв Блажейчак та Роберт Надь, і підхопивши Ігоря, почали підкидати його у повітря, вітаючи нового чемпіона серед юніорів. А призерами рівненського фіналу стали шведський спортсмен Тоні Олссон, який виграв 20-й заїзд та Брайан Каргер (Данія), здобувши перемогу у 19-му старті.

Рівне. Мототрек. 13 липня 1986 року.

 

ОЧСЮ. Фінал. Рівне (СРСР). Мототрек. 13 липня 1986 року.
Місце	№	Гонщик	Країна	Заїзди/пункти					Сума
				1	2	3	4	5
1.	15	Ігор МАРКО	СРСР	1	3	3	3	3	13
2.	11	Тоні ОЛССОН	Швеція	3	Сх	3	3	3	12
3.	13	Брайан КАРГЕР	Данія	3	3	2	П/В	3	11
4.	9	Богуміл БРХЕЛ	Чехословаччина	0	2	3	2	3	10
5.	8	Ян ЯКОБСЕН	Данія	3	1	2	2	2	10
6.	14	Конні ІВАРССОН	Швеція	2	2	1	3	2	10
7.	3	Мікаель ТЕРНБЕРГ	Швеція	2	2	0	2	2	8
8.	7	Ян СТЕЙКМАН	Данія	1	1	3	Сх/1	2	7
9.	6	Ендрю СІЛЬВЕР	Англія	2	3	2	0	П	7
10.	10	Збігнєв БЛАЖЕЙЧАК	Польща	2	1	1	3	П/В	7
11.	16	Девід ЧЕШИР	Австралія	П/В	2	1	1	1	5
12.	1	Найджел Ді’ЕЙТ	Англія	1	1	0	2	1	5
13.	12	Герд РІСС	ФРН	1	3	П/В	П/В	–	4
14.	2	Аллан ЙОХАНСЕН	Данія	3	П	В	В	В	3
15.	4	Роберт НАДЬ	Угорщина	0	0	0	1	1	2
16.	5	Ігор ШВЕЦЬ	СРСР	0	0	1	0	0	1
З	17	Ян ХОЛУБ	Чехословаччина	–	–	2	1	0	3
З	18	Йозеф ФЕЙФАР	Чехословаччина	–	–	–	–	1	1
Р	19	Федір ЗАХАРОВ	СРСР	Н/С
Р	20	Олександр ШУМІЛОВ	СРСР	Н/С

З – запасні гонщики.

Р – резервні гонщики.

Заїзди:

1. Йохансен, Тернберг, Ді’Ейт, Надь. 72.2 с.

2. Якобсен, Сільвер, Стейкман, Швець. 73.0 с.

3. Олссон, Блажейчак, Рісс, Брхел. 73.6 с.

4. R/R. Каргер, Іварссон, Марко, Чешир (П/В). 72.8 с.

5. Каргер, Брхел, Ді’Ейт, Швець. 74.0 с.

6. R/R. Сільвер, Іварссон, Блажейчак, Йохансен (П/В). 73.2 сек.

Після падіння Аллан Йохансен влаштував бійку з Енді Сільвером, за що був вилучений із перезаїзду цього заїзду та до кінця змагань.

7. R/R. Марко, Тернберг, Стейкман, Олссон (Сх). 72.4 с.

8. Рісс, Чешир, Якобсен, Надь. 74.0 с.

9. Олссон, Сільвер, Чешир, Ді’Ейт. 74.6 сек.

10. R/R. Марко, Холуб [замість Йохансена (В)], Швець, Рісс (П/В). 73.6 с.

11. Брхел, Якобсен, Іварссон, Тернберг. 72.0 с. – НЧД.

12. Стейкман, Каргер, Блажейчак, Надь. 72.0 с. – повторення НЧД.

13. R/R. Іварссон, Ді’Ейт, Стейкман (Сх/1), Рісс (П/В). 73.6 с.

14. R/R. Олссон, Якобсен, Холуб [замість Йохансена (В)], Каргер (П/В). 74.0 сек.

15. Блажейчак, Тернберг, Чешир, Швець. 73.6 сек.

16. Марко, Брхел, Надь, Сільвер. 72.0 сек. – повторення НЧД.

17. R/R. Марко, Якобсен, Ді’Ейт, Блажейчак (П/В). 72.8 сек.

18. Брхел, Стейкман, Чешир, Холуб [замість Йохансена (В)]. 72.8 сек.

19. R/R. Каргер, Тернберг, Фейфар [замість Рісса (Н/С)], Сільвер (П). 74.0 сек.

20. Олссон, Іварссон, Надь, Швець. 74.0 сек.

На світлині: 4 заїзд. Брайан Каргер, Девід Чешир, Конні Іварссон, Ігор Марко.

Ось якими були коментарі результатів фіналу:

спортивний комісар FIM Франтішек Новак: „Напередодні фінальних стартів у Рівному ніхто з нас, офіційних представників FIM, не міг більш-менш впевнено назвати претендента на чемпіонське місце. Про Ігоря Марка згадували при цьому не дуже часто – більше називали імена чотирьох данців і шведів. І причиною цьому був невдалий виступ Ігоря у чвертьфіналі, звідки його ввели у фінал згідно з правом FIM на такий крок у випадку, якщо країна-організатор завершального етапу чемпіонату не представлена своїми спортсменами.

Коли ж після шістнадцятого заїзду рівнянин очолив змагання, всі зрозуміли, що його втримати вже не зможе ніхто. Причому, новий чемпіон почував себе впевнено як на вологій, так і на сухій доріжці. Про останнє я б хотів додати, що рішення припинити поливання ми прийняли після того, як відбулося п’ять падінь гонщиків. Хоча не варто було б причиною всіх невдач називати доріжку. Адже нерідко молоді темпераментні гонщики дуже вже ризикували і це призвело до втрат окремими з них пунктів, а з ними і високих місць.

Щодо організації фіналу, то у мене залишилось найкраще враження. Тому я буду завжди голосувати „за”, щоб проводити на вашому треку більше міжнародних змагань найвищого рангу. Тим більш приємно було дізнатися, що ви плануєте збільшити кількість місць для глядачів, після чого ми зможемо говорити про надання вам права проводити фінальні змагання світового чемпіонату”;

спортивний оглядач журналу „Bahnsport Aktuell” Ганс Фок: „Найкращі молоді гаревики світу показали високу майстерність. В окремих епізодах, правда, вони трішечки гарячкували, але це з часом минеться. Сподобався Ігор Марко. Він виграв чотири заїзди з п’яти. А це, як ви знаєте, вже є показником високого класу. Зважте і на те, хто був поруч з ним, щоб оцінити успіх молодого гонщика: чемпіон Англії, чемпіон Данії, чемпіон ФРН. Також не буде зайвим нагадати і про те, що Ігор у чотирьох заїздах виходив на старт повторно через падіння суперників і зупинки заїздів, і тричі він знову ставав переможцем. Чудовий результат, за яким я відчуваю сильний характер”.

Пам’ятаймо своїх чемпіонів…

Використані світлини з архіву родини Ігоря Марка, Євгена Самусєнка та Павла Корнелюка.