Badge "50 years of speedway in Rovno"

24 лютого 2018 р.

Світлої пам’яті Віктора Чайки…

10 років без Віктора Чайки… Пишуть про Віктора Анатолійовича, згадують його добрими словами багато. Заслуги Чайки великі, і великі справи, звершені під його керівництвом, ще довго служитимуть рівнянам не одного покоління.


А моє покоління буде вдячне йому ще й за спідвей і мототрек.
У той період, коли у нашому місті з 1975 по вересень 1983 року йшло будівництво сучасного мототреку з перемінним успіхом, проявилася його господарська жилка та вміння допомогти розв’язати проблеми, які, здавалося б, вже не мають шансів на життя…

Після зняття команди „Радуга” (Ровно) з командного чемпіонату країни у 1979 році (провела лише одну гонку у Ризі), той сезон наші гонщики завершували у Червонограді. Наступного року у чемпіонаті країни, у першій лізі, заявляється нова команда „Сигнал” (Ровно). До створення якої має відношення і Віктор Анатолійович Чайка. Ось що писав у газеті „Червоний прапор” у вересні 1980 року журналіст В.Дробишев:

„… На радість усім прихильникам, знайшлися люди, які поставили собі за мету відродити колишню славу ровенського спідвею. Добрим словом згадують сьогодні спортсмени начальника обласного управління автомобільного транспорту Віктора Анатолійовича Чайку. Саме з його ініціативи був створений спортивно-технічний клуб, де знову почала діяти секція із спідвею. Віктор Анатолійович, його заступник Леонід Миколайович Домощей, головний інженер управління В’ячеслав Кузьмич Сисоєв, начальник авто об’єднання 17664, на базі якого діє новий клуб, Володимир Федорович Надточій, голова обкому ДТСААФ Юрій Костянтинович Корхов, багато зробили для забезпечення спортсменів технічними засобами, необхідними матеріалами. 
А бажаючих прилучитися до спідвею серед ровенських транспортників знайшлося чимало…”.


Крім того, великою проблемою для нашої команди залишалася відсутність мототреку, будівництво якого розпочалося у 1975 році, наступного року була здана в експлуатацію гарева доріжка, на якій у 1977-1982 рр. проведено 15 гонок (без трибун), у 1978 році завершено будівництво будинку військово-технічного навчання, проте повноцінного стадіону з трибунами так і не було. 


До олімпійського 1980 року було заморожене будівництво усіх спортивних споруд неолімпійських видів спорту, а після Олімпіади-80 всі надіялися, що справа піде швидше. 

Однак на лист-прохання партійного керівництва області у 1982 році дозволити завершити будівництво всього стадіону, мотивуючи це ще й тим, що у 1983 році наше місто відзначатиме 700-річний ювілей, голова ЦК ДТСААФ СРСР адмірал Єгоров 10 травня 1982 року відповідає відмовою, мотивуючи це тим, що постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 12 серпня 1981 р. № 780 заборонено будівництво у 1981-1985 рр. спортивних споруд. 
Далі він пояснює: „За клопотанням ЦК ДТСААФ СРСР Рада Міністрів СРСР 26 січня 1982 року затвердила перелік будівництва у 1981-1985 роках ряду учбово-спортивних комплексів, до якого будівництво трибун мототреку не включено, як споруди спортивно-видовищного призначення. Через це порушити клопотання перед Радою Міністрів СРСР про завершення будівництва трибун мототреку в м. Ровно не є можливим”.


Але немає нічого неможливого. І активні ветерани ровенського спідвею, в першу чергу, Віктор Іванович Трофимов, а також керівництво міста, в першу чергу Віктор Анатолійович Чайка, котрий у 1981 році був обраний на посаду голови Ровенського міськвиконкому, почали діяти. Скільки разів виїздив Віктор Іванович Трофимов у Москву, одному йому було відомо. Зверталися у різні інстанції, і 16 серпня 1982 року було отримано лист Львівської залізниці із повідомленням про те, що Ровенському обкому ДТСААФ СРСР залізницею та її шляхово-будівельним трестом підписано протокол-замовлення на завершення будівництва мототреку в м. Ровно на суму 110 тис. крб. Роботи будівельно-монтажне управління № 3 цього тресту виконає упродовж 1983 року.


Для завершення будівництва було створено міський штаб на чолі з головою міськвиконкому Віктором Чайкою, який координував роботу і діяльність посланців майже 90 організацій. І влітку 1983 року будівництво було завершене. 

Урочисте відкриття мототреку відбулося 18 вересня 1983 року. У ці дні місто святкувало 700-річчя, і після урочистостей на стадіоні „Авангард” 17 вересня, всі заходи відбувалися 18 вересня на мототреку. Віктор Анатолійович Чайка разом з головою ЦК ДТСААФ України Олександром Дем’яновичем Коротченком та головою Ровенського обласного комітету ДТСААФ Михайлом Павловичем Коваленком офіційно відкрили мототрек. 

Апофеозом свята стала міжнародна гонка з участю спортсменів Чехословаччини, Угорщини, Польщі та СРСР. Особисті змагання пройшли на високому рівні, і перемогу у них здобув представник ровенського „Сигналу” Віктор Кузнєцов (14 очок), встановивши при цьому ще й 2 рекорди треку (двічі покращив час Григорія Хлиновського кожного разу на 0.2 сек.).

З 1984 року на нашому треку відбуваються раунди особистих чемпіонатів світу та етапи „Кубка Дружби”, і Віктор Анатолійович завжди причетний до організації цих змагань:
– на 2 гонках він був заступником голови оргкомітету: континентальний фінал особистого чемпіонату світу 22 липня 1984 року та півфінал особистого чемпіонату світу серед юніорів 30 червня 1985 року;
 на 8 гонках Віктор Чайка очолював оргкомітет: етапи „Кубка Дружби” соціалістичних країн 19-20 травня 1984 року, 24-25 травня 1986 року та 20 травня 1989 року; фінал особистого чемпіонату світу серед юніорів 13 липня 1986 року; чвертьфінали особистого чемпіонату світу 31 травня 1987 року та 05 червня 1988 року; півфінал особистого чемпіонату світу 25 червня 1989 року; кваліфікаційний раунд особистого чемпіонату світу 06 травня 1990 року.



Фото Юрія Тичиніна.

А ще були 2 фінали командного чемпіонату СРСР (22-23 жовтня 1983 року та 20-21 жовтня 1984 року), 2 фінали особистого чемпіонату СРСР (12-13 жовтня 1985 року та 02 жовтня 1988 року), фінал особистого чемпіонату СРСР серед юніорів (01 жовтня 1988 року), командний та особистий фінали ІХ літньої Спартакіади народів СРСР (26-27 липня 1986 року).


Фото з архіву Євгена Самусєнка.


Крім цього, немала заслуга Віктора Анатолійовича у підтримці нашої команди „Сигнал”, котра тричі поспіль ставала чемпіоном Радянського Союзу у 1985-1987 рр.. Він опікувався нею постійно і виконував свої обіцянки щодо забезпечення гонщиків усім необхідним. І хай як там сприймали інші команди феномен чемпіонського поступу „Сигнала”, інколи навіть звинувачуючи ровенчан вустами своїх тренерів у переманюванні гонщиків з різних команд до „Сигналу”, факти свідчать про те, що не бути б чемпіонами СРСР Віктору Кузнєцову, Ігорю Звєрєву, Ігорю Марку та Анатолію Жабчику, якби вони залишилися виступати у своїх командах відповідно у Новосибірську, Октябрьському та Червонограді…

Після завершення діяльності на посаді голови міськвиконкому та заступника голови облвиконкому, у 1990 році Віктор Анатолійович створив приватне підприємство КАМАЗ-Транс-Сервіс, де пропрацював 8 років. В цей час він тимчасово залишив спідвей поза увагою. А Рівне після ще двох фантастичних гонок – Світового півфіналу та фіналу Кубку європейських чемпіонів, що відбулися 11 серпня 1991 року та 02 серпня 1992 року, на 6 років опинилося „поза грою” у світовому спідвеї.
Так співпало чи ні, проте у 1998 році, коли Віктора Чайку рівняни обрали міським головою, до Рівного повернувся великий спідвей. 


У 1998 році на нашому треку відбувся чвертьфінал Кубку європейських чемпіонів серед клубів, наступного – півфінал цього ж турніру (Віктор Анатолійович став головою оргкомітету).

У 2000 році Рівне знову стало ареною європейських змагань, приймаючи втретє поспіль змагання командного КЄЧ. Незважаючи на поразку у домашній гонці рівненської команди „Сигнал” угорцям, гонка зібрала переповнений мототрек. І заслуга у цьому невеликої команди однодумців, у першу чергу, директора АК „MIR” (Рівне) Сергія Пелешка. Тільки йому одному відомо всі нюанси, тонкощі та проблеми в організації і проведенні змагань.
Напередодні гонки, 06 травня 2000 року, вийшов перший номер нової обласної автомобільної газети – „МІР – Мотоспорт – Інформація – Рівне”, редактором якої був відомий і популярний рівненський журналіст Вільям Шевчук. У вітальному слові з нагоди виходу нової газети Віктор Чайка сказав і таке:
„… Рівняни постійно цікавляться українськими та міжнародними новинами у світі технічних видів спорту. Наше місто не вперше стає місцем проведення великих міжнародних змагань зі спідвею. Сподіваюся, що газета „МІР” виправдає надії читачів і вони зможуть отримати необхідні матеріали з цих питань на сторінках нового друкованого видання…”.


У неділю, 07 травня 2000 року, у Рівному був справжній спідвейний бум. Уже на далеких підступах до мототреку чулося давно забуте: „Квиточка не продаєте?”. Касирам довелося витримати справжню облогу, адже до кас вишикувалися довжелезні черги. Охочих потрапити на трек було не менше, ніж під час проведення у Рівному континентального фіналу особистого чемпіонату світу у 1984 році, коли у нас виступав діючий чемпіон світу німецький гонщик  Егон Мюллер на мотоциклах з двигунами від Джузеппе Марцотто, і на змаганнях був присутній всесвітньовідомий виробник і тюнер спідвейних двигунів з Англії Вінсент Дональд Годден або просто Дон Годден. А 12 травня 2000 року, після гонки, міська газета „Сім днів” писала: „… Нині, коли міська влада вирішила відродити мотоспорт, спідвей переживає ренесанс… Варто віддати належне Сергію Пелешку та його невеликій, зате дружній команді – вони за дуже короткий термін виконали величезний обсяг організаційно роботи й довели, що спідвей у Рівному можна й потрібно відродити. На цьому у своєму виступі наголосив і Віктор Чайка, котрий пообіцяв і надалі підтримувати та розвивати цей вид спорту…”.


Пройшли роки, і хвороба забрала від нас Віктора Чайку… Він помер по дорозі в Німеччину, де лікувався. Сталося це у Польщі, у місті Ополє, де теж є спідвей. Такий трагічний збіг обставин.

Прикро, що жоден з авторів матеріалів, які вийшли у лютому 2018 року до 10-річниці смерті Віктора Чайки, не згадує про його спідвейні заслуги перед нашим містом. Вони великі та вічні…


Гарно сказала Інна Омелянчук, власний кореспондент газети „Урядовий кур’єр”:


„… Місто не просто пам’ятає — ми й досі звіряємо по Вас, Вікторе Анатолійовичу, свої думки і наміри… І хай би що говорили, епоха Віктора Чайки не закінчилася. Дарма що ось уже 10 років він (я в цьому переконана) служить Господу на небесах не менш віддано, ніж нам, рівнянам. І Рівному, що стало містом його щасливої долі.”.


18 лютого 2018 р.

Одному из пионеров советского и ленинградского спидвея Генриху Лембергу – 85!

Одному из пионеров советского и ленинградского спидвея Генриху Лембергу – 85!

Время неумолимо бежит вперёд, и все мы с каждым годом становимся старше или старее, кому как повезёт…

Совсем недавно я поздравлял Генриха Исидоровича Лемберга с Днём рождения в своём блоге, а с тех пор уже 3 года прошло.
Но календарь – вещь точная, хотя и не аптека…



Сегодня речь пойдёт о мотогонках по льду, в которых Генрих Лемберг также много выступал.
Мало кто знает о том, что первая гонка по льду в классе мотоциклов 500 см3 в Ленинграде состоялась 27 января 1963 года. Она прошла на стадионе им. Кирова и называлась „Открытие зимнего сезона”. Наш юбиляр имеет двойное отношение к этой гонке: он сам в ней участвовал как гонщик и был автором программки к этим соревнованиям. Да и в подготовке к этой встрече Генрих Лемберг, наверняка, принимал участие, как самый опытный гонщик из числа её участников, и как самый старший из них по возрасту (гонка прошла чуть меньше, чем за месяц до 30-летия гонщика).

Вот что сообщалось в программке к этим соревнованиям:
„Впервые в Ленинграде проводятся на специальных гоночных мотоциклах чехословацкой фирмы „ЕСО” с рабочим объёмом двигателя 500 куб. см. Мощность двигателя машин достигает 50 л.с. Колёса имеют покрышки, снабжённые стальными шипами. Мотоциклы не имеют коробки скоростей и тормозов. В качестве горючего используется спиртовое топливо – метанол.
Соревнования являются личными. Дистанция каждого заезда – 4 круга. Число основных участников – девять, запасных – два человека. В каждом зае6зде стартуют 3 гонщика. Соревнования состоят из 12 заездов, причём таблица составлена таким образом, что каждый участник встречается с каждым только 1 раз. Для этого ему необходимо участвовать в 4 заездах. В каждом заезде гонщик получает: за первое место – 3 очка, за второе место – 2 очка, за третье место – 1 очко”.


Сама программка появилась на спидвейном форуме год назад благодаря одному из его активных участников chdamir (Балаково) и предоставлена балаковцем/ленинградцем Фёдором Стрельниковым. За что им отдельная благодарность.

Поэтому появилась возможность узнать результат этих соревнований.
Знакомьтесь:

В гонке приняли участие только ленинградские гонщики.
Начало гонки – 13:00.

1. № 3 Игорь Яковлев (3, 2, 3, 3) = 11.
2. № 5 Генрих Лемберг (2, 3, 3, 2) = 10.
3. № 6 Александр Путешов (Н/С, 3, 3, 3) = 9.
4. № 7 Анатолий Белкин (3, 3, 2, 1) = 9.
5. № 4 Игорь Нестеров (3, 1, 2, 3) = 9.
6. № 1 Валерий Катюжанский (1, 2, 2, 2) = 7.
7. № 8 Владимир Канунников (2, 2, 1, 1) = 6.
8. № 9 Евгений Гурилев (1, 1, 1, 2) = 5.
9. № 2 Владимир Рубловский (2, 1, Н/С, 1) = 4.
№ 10 Пётр Батунов (запасной) – Н/С.
№ 11 Евгений Шишкин – Н/В.
№ 12 Петухов – Н/В.

Позаездно:
1. Яковлев, Рубловский, Катюжанский.
2. Нестеров, Лемберг, Путешов (Н/С).
3. Белкин, Канунников, Гурилев.
4. Белкин, Катюжанский, Нестеров.
5. Лемберг, Канунников, Рубловский.
6. Путешов, Яковлев, Гурилев.
7. Лемберг, Катюжанский, Гурилев.
8. Яковлев, Нестеров, Канунников.
9. Путешов, Белкин, Рубловский (Н/С).
10. Путешов, Катюжанский, Канунников.
11. Яковлев, Лемберг, Белкин.
12. Нестеров, Гурилев, Рубловский.

Главный судья: судья Всесоюзной категории Сандлер Л.С.
Спортивный комментатор: Подвальный Ю.И.

Ещё мотогонки по льду, но другие соревнования [фотографии из личного архива Генриха Лемберга и лично им предоставлены (с помощью нашего спидвейного друга, фаната спидвея и земляка Юрия Панчука)]:







Юрий Панчук уже достаточно знаком с юбиляром и поддерживает тесные и дружеские связи с ним, а в 2015 году они вместе посетили Гран-При Финляндии в Тампере.

Теперь немного о гари. Как же без неё…

Тренировка.
Ленинград.
Мототрек.
Лето 1977 года.
В белом комбинезоне – Генрих Лемберг.
Один из участников спидвейного форума из Сосновки так прокомментировал отдельные моменты этого небольшого видео, снятого самими финнами и выложенного фанатами спидвея из Финляндии в октябре 2014 года в сети:

„Супер видео с олд таймерами! Лемберг, как и Невский проспект, хорош как всегда!!!
В красных трусах кажется Добринский... светлая память...
Вова Смирнов модный, в шляпке цветной.
Финн в очках, Калеви – друг Смирнова.
Ну и рули были – рога прям .... не застал я таких”.


Лучше о Генрихе Лемберге и не скажешь.

Впрочем, смотрите сами:



Поэтому сегодня, 18 февраля 2018 года, в день, когда одному из пионеров советского и ленинградского спидвея Генриху Исидоровичу ЛЕМБЕРГУ исполняется 85 лет, от имени ветеранов ровенского спидвея, прежде всего, Григория Хлыновского, Анатолия Раевского, Владимира Ежомбика (выступали вместе с Генрихом ЛЕМБЕРГОМ) и многих других, от себя лично, поздравляю с „маленьким” юбилеем! 
И желаем Генриху Исидоровичу крепкого здоровья, долгих лет активной и прекрасной жизни, творческих воспоминаний и мирного неба над головой!
Всем родным и близким юбиляра также желаем здоровья, и пусть Господь Бог Вас всех бережёт!!!



14 лютого 2018 р.

Віктор ГАЙДИМ. Частина ІV. Розділ 2.

Віктор ГАЙДИМ. Частина ІV. Розділ 2.


1990 рік для Віктора Гайдима виявився дебютним в особистому чемпіонаті світу серед дорослих. Він став першим рівненським гонщиком, хто так рано дебютував в особистих чемпіонатах світу – у віці 18 років. А якщо говорити точно – 18 років, 2 місяці і 26 днів. Через 23 роки це досягнення перевершив Станіслав Мельничук, котрий стартував у кваліфікаційному раунді відбору у Гран-Прі 2014 року у віці 18 років та 1 день. Ці досягнення залишаються і дотепер рекордними для рівненських гонщиків, всього ж в особистих чемпіонатах світу серед дорослих упродовж 56 років (починаючи з 1962 року) виступали 19 рівненських гонщиків: Віктор Трофимов, Панас Ковальчук, Віталій Шило, Костянтин Кришталь, Євгеній Міхель, Григорій Хлиновський, Володимир Рожанчук, Павло Хлиновський, Віктор Кузнєцов, Володимир Трофимов, Ігор Звєрєв, Анатолій Жабчик, Ігор Марко, Віктор Гайдим, Сергій Тершак, Володимир Колодій, Ярослав Полюхович, Олександр Бородай і Станіслав Мельничук. Надіюся, що у майбутньому його можна буде продовжити…


А у 1990 році 18-річний дебютант був заявлений у кваліфікаційному раунді № 3 особистого чемпіонату світу, що відбувся 06 травня 1990 року на рідному треку в Ровно. Наш юніор виступив вдало, набрав 11 очок, виграв три заїзди та посів 4-е місце. Гонку з комплектом очок виграв інший юніор – польський, для якого ця гонка стала теж дебютною в особистих чемпіонатах світу – Томаш Голлоб. Ігор Марко з 13 очками посів 2-е місце, а угорець Ласло Боді – третє (12 очок).
Навожу повні результати цієї гонки:

06 травня 1990 року. Ровно. Мототрек.
Кваліфікаційний раунд №3 особистого чемпіонату світу.

Довжина доріжки – 366 м.
Ширина на прямих – 12 м.
Ширина на віражах – 18 м.
Рекорд треку – 69.0 сек., встановлений Зайтуном Гафуровим (Октябрьський) 13.07.1987 р. під час особистої гонки між гонщиками команд „Сигнал” (Ровно) і „Нафтовик” (Октябрьський). Рекорд повторений чотири рази Ігорем Звєрєвим (Ровно) та один раз Ігорем Марко (Ровно).
Спортивний комісар FIM: Мілослав Вернер (ЧСФР).
Головний суддя: суддя Міжнародної категорії Габдрахман Кадиров (СРСР, Уфа).
Директор змагань: суддя Міжнародної категорії Леонід Філюк (СРСР, Ровно).
Головний секретар: суддя Всесоюзної категорії Костянтин Мороховець (СРСР, Ровно).
Головний хронометрист: Володимир Кочнєв (СРСР).
Технічний комісар: Михайло Ларіщев (СРСР).
Спортивний комісар ФМС СРСР: Геннадій Фомін (СРСР, Москва).
Спортивний коментатор: заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР Володимир Карнєєв (СРСР, Москва).
Глядачі: 12 000 чол.


1. № 10 Томаш Голлоб (Польща) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.
2. № 4 Ігор Марко (СРСР) (3, 3, 2, 2, 3) = 13.
3. № 7 Ласло Боді (Угорщина) (2, 3, 1, 3, 3) = 12.
4. № 13 Віктор Гайдим (СРСР) (3, 3, 0, 3, 2) = 11.
5. № 5 Роберт Чілік (Угорщина) (3, 2, 2, 2, 2) = 11.
6. № 3 Маріуш Соайта (Румунія) (2, 1, 3, 0, 3) = 9.
7. № 12 Рінат Марданшин (СРСР) (1, 2, 3, 2, 1) = 9.
8. № 15 Рене Аас (СРСР) (2, 2, 1, 3, 1) = 9.
9. № 11 Януш Капустка (Польща) (2, 0, 3, 2, Сх) = 7.
10. № 16 Сергій Кузін (СРСР) (0, 1, 2, 1, 1) = 5.
11. № 1 Георгій Петранов (Болгарія) (1, 1, П, 1, 2) = 5.
12. № 9 Мірча Агрішан (Румунія) (0, 0, 2, 0, 2) = 4.
13. № 14 Галін Велічков (Болгарія) (1, 1, 0, 0, 1) = 3.
14. № 6 Валерій Христов (Болгарія) (1, 0, 1, 1, 0) = 3.
15. № 2 Золтан Ковач (Угорщина) (В, 2, 0, П, Сх) = 2.
16. № 8 Зігфрід Едер (Австрія) (0, 0, 1, 1, 0) = 2.

Запасні:
№ 17 Олександр Ганов (СРСР) – Н/С.
№ 18 Сергій Тершак (СРСР) – Н/С.

Позаїздно:
1. Марко, Соайта, Петранов, Ковач (В). 70.4 сек.
2. Чілік, Боді, Христов, Едер. 70.2 сек.
3. Голлоб, Капустка, Марданшин, Агрішан. 70.6 сек.
4. Гайдим, Аас, Велічков, Кузін. 71.6 сек.
5. Гайдим, Чілік, Петранов, Агрішан. 70.0 сек.
6. Голлоб, Ковач, Велічков, Христов. 70.6 сек.
7. Боді, Аас, Соайта, Капустка. 70.0 сек.
8. Марко, Марданшин, Кузін, Едер. 70.8 сек.
9. Капустка, Кузін, Христов, Петранов (П). 73.4 сек.
10. Марданшин, Чілік, Аас, Ковач. 70.8 сек.
11. Соайта, Агрішан, Едер, Велічков. 71.4 сек.
12. Голлоб, Марко, Боді, Гайдим. 69.8 сек. – КЧД.
13. Боді, Марданшин, Петранов, Велічков.
14. Гайдим, Капустка, Едер, Ковач (П). 71.0 сек.
15. Голлоб, Чілік, Кузін, Соайта. 70.2 сек.
16. Аас, Марко, Христов, Агрішан. 71.2 сек.
17. Голлоб, Петранов, Аас, Едер. 70.6 сек.
18. Боді, Агрішан, Кузін, Ковач (Сх). 71.6 сек.
19. Соайта, Гайдим, Марданшин, Христов. 70.8 сек.
20. Марко, Чілік, Велічков, Капустка (Сх). 70.4 сек.

Чвертьфінал D особистого чемпіонату світу пройшов 02 червня 1990 року у польському місті Жешув. У ньому стартували 6 гонщиків СРСР, з них троє – гонщики ровенської команди КАМАЗ – Володимир Трофимов, Ігор Марко та Віктор Гайдим. Ще троє представляли Владивосток (Григорій Харченко), Октябрьський (Рінат Марданшин) та Ленінград (Рене Аас). Наше тріо вдало виступило у Жешуві, Володимир Трофимов здобув 11 очок і посів 5-е місце, Віктор Гайдим та Ігор Марко набрали по 9 очок кожен, і розташувалися на наступних місцях (6-е та 7-е). Всі троє ровенчан пройшли у наступний етап чемпіонату.


02 червня 1990 року. Жешув.
Чвертьфінал D особистого чемпіонату світу.

Довжина доріжки – 395 м.
Рекорд треку – 68.79 сек., Януш Стахира, 17.05.1990 р.
Спортивний комісар FIM: Геннадій Фомін (СРСР).
Головний суддя: Влодзімєж Ковальські (Польща).

1. № 2 Ришард Доломішевич (Польща) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.
2. № 1 Йожеф Петрикович (Угорщина) (2, 3, 1, 3, 3) = 12 + 3.
3. № 11 Ян Кжистиньяк (Польща) (3, 3, 3, 1, 2) = 12 + 2.
4. № 4 Зденек Шнайдервінд (ЧСФР) (1, 3, 3, 1, 3) = 11.
5. № 7 Володимир Трофимов (СРСР) (3, 2, 2, 2, 2) = 11.
6. № 14 Віктор Гайдим (СРСР) (3, 1, 3, 1, 1) = 9.
7. № 10 Ігор Марко (СРСР) (2, 2, 0, 3, 2) = 9.
8. № 13 Ласло Боді (Угорщина) (2, 2, 1, 2, 2) = 9.
9. № 12 Томаш Голлоб (Польща) (1, 2, 2, 0, 3) = 8.
10. № 15 Вацлав Мілік (ЧСФР) (1, 1, 1, 3, 1) = 7.
11. № 6 Роберт Чілік (Угорщина) (1, В, 2, 2, 1) = 6.
12. № 5 Рене Аас (СРСР) (2, 1, 0, 2, 0) = 5.
13. № 9 Рінат Марданшин (СРСР) (0, Сх, 2, 0, 0) = 2.
14. № 3 Джанні Фамарі (Італія) (0, 0, 1, 1, 0) = 2.
15. № 16 Григорій Харченко (СРСР) (0, 1, В, 0, 1) = 2.
16. № 8 Маріуш Соайта (Румунія) (0, 0, 0, 0, Сх) = 0.

Запасні:
№ 17 Януш Капустка (Польща) (0) = 0.
№ 18 Януш Шльончка (Польща) – Н/С.

Позаїздно:
1. Доломішевич, Петрикович, Шнайдервінд, Фамарі. 69.00 сек. – КЧД.
2. Трофимов, Аас, Чілік, Соайта. 70.66 сек.
3. Кжистиньяк, Марко, Голлоб, Марданшин. 70.49 сек.
4. Гайдим, Боді, Мілік, Харченко. 71.19 сек.
5. Петрикович, Боді, Аас, Марданшин (Сх). 70.13 сек.
6. Доломішевич, Марко, Гайдим, Капустка [замість Чіліка (В)]. 69.88 сек.
7. Кжистиньяк, Трофимов, Мілік, Фамарі. 71.14 сек.
8. Шнайдервінд, Голлоб, Харченко, Соайта. 70.98 сек.
9. Кжистиньяк, Чілік, Петрикович, Харченко (В). 71.56 сек.
10. Доломішевич, Голлоб, Мілік, Аас. 70.15 сек.
11. Гайдим, Марданшин, Фамарі, Соайта. 72.37 сек.
12. Шнайдервінд, Трофимов, Боді, Марко. 71.62 сек.
13. Петрикович, Трофимов, Гайдим, Голлоб. 71.31 сек.
14. Доломішевич, Боді, Кжистиньяк, Соайта. 69.84 сек.
15. Марко, Аас, Фамарі, Харченко. 71.97 сек.
16. Мілік, Чілік, Шнайдервінд, Марданшин. 70.98 сек.
17. Петрикович, Марко, Мілік, Соайта. 71.49 сек.
18. Доломішевич, Трофимов, Харченко, Марданшин. 71.03 сек.
19. Голлоб, Боді, Чілік, Фамарі. 70.28 сек.
20. Шнайдервінд, Кжистиньяк, Гайдим, Аас. 71.27 сек.

Додатковий заїзд за 2-3 місця:
21. Петрикович, Кжистиньяк. 72.07 сек.

Півфінал особистого чемпіонату світу відбувся у Польщі (Бидгощ). І він став не фартовим для наших гонщиків. Володимир Трофимов набрав 5 очок (14-е місце), Віктор Гайдим з 1 очком посів 16-е місце, а Ігор Марко з 7 очками програв додатковий заїзд за 7-8 місця, котрі давали право виступати у фіналі континенту в якості основного гонщика, і потрапив в Норден лише у якості запасного учасника. Втім, як виявиться згодом, стартувати йому у цьому фіналі не довелося. Єдиною втіхою залишиться те, що організатори розмістили на титульній сторінці програмки гонки в Нордені фото Ігоря Марка…



23 червня 1990 року. Бидгощ.
Півфінал особистого чемпіонату світу.

Довжина доріжки – 374.40 м.
Рекорд треку – 65.48 сек., Ришард Доломішевич, 03.05.1987 р.
Спортивний комісар FIM: Білл Бойс (США).
Головний суддя: Йорген Дорсчеус (Данія).

1. № 5 Антонін Каспер (ЧСФР) (3, 3, 3, 3, 2) = 14.
2. № 3 Ян Кжистиньяк (Польща) (3, 3, 2, 2, 3) = 13.
3. № 6 Томаш Голлоб (Польща) [замість Зденека Шнайдервінда (ЧСФР)] (2, 3, 2, 3, 2) = 12 + 3.
4. № 11 Зденек Тесар (ЧСФР) (3, 2, 1, 3, 3) = 12 + 2.
5. № 8 Антал Кочо (Угорщина) (0, 2, 3, 1, 3) = 9.
6. № 16 Йожеф Петрикович (Угорщина) (1, 3, 3, 0, 1) = 8.
7. № 2 Войцех Залуські (Польща) (1, 1, 2, 0, 3) = 7 + 3.
8. № 10 Гейнріх Шатцер (Австрія) (2, 0, 3, 1, 1) = 7 + 2.
9. № 13 Ігор Марко (СРСР) (П, 2, 2, 2, 1) = 7 + 1.
10. № 15 Любомир Єдек (ЧСФР) (3, 1, 1, 1, В) = 6.
11. № 1 Роберт Надь (Угорщина) (2, 0, 0, 2, 2) = 6.
12. № 14 Ласло Боді (Угорщина) (2, 2, 1, П, 1) = 6.
13. № 12 Ришард Доломішевич (Польща) (1, 1, Сх, 3, 0) = 5.
14. № 9 Володимир Трофимов (СРСР) (0, 1, П, 2, 2) = 5.
15. № 7 Вальтер Небель (Австрія) (1, 0, 0, 1, 0) = 2.
16. № 4 Віктор Гайдим (СРСР) (0, 0, 1, 0, 0) = 1.

Запасні:
№ 17 Андреас Маріновські (ФРН) – Н/С.
№ 18 Вацлав Мілік (ЧСФР) – Н/С.

Позаїздно:
1. Кжистиньяк, Надь, Залуські, Гайдим. 66.78 сек. – КЧД.
2. Каспер, Голлоб, Небель, Кочо. 67.12 сек.
3. Тесар, Шатцер, Доломішевич, Трофимов. 67.04 сек.
4. Єдек, Боді, Петрикович, Марко (П). 67.47 сек.
5. Каспер, Марко, Трофимов, Надь. 67.13 сек.
6. Голлоб, Боді, Залуські, Шатцер. 67.52 сек.
7. Кжистиньяк, Тесар, Єдек, Небель. 67.31 сек.
8. Петрикович, Кочо, Доломішевич, Гайдим. 67.25 сек.
9. Петрикович, Голлоб, Тесар, Надь. 67.37 сек.
10. Каспер, Залуські, Єдек, Доломішевич (Сх). 67.44 сек.
11. Кочо, Кжистиньяк, Боді, Трофимов (П). 68.38 сек.
12. Шатцер, Марко, Гайдим, Небель. 69.19 сек.
13. Доломішевич, Надь, Небель, Боді (П). 69.87 сек.
14. Тесар, Марко, Кочо, Залуські. 67.81 сек.
15. Каспер, Кжистиньяк, Шатцер, Петрикович. 68.03 сек.
16. Голлоб, Трофимов, Єдек, Гайдим. 68.12 сек.
17. Кочо, Надь, Шатцер, Єдек (В). 68.07 сек.
18. Залуські, Трофимов, Петрикович, Небель. 67.91 сек.
19. Кжистиньяк, Голлоб, Марко, Доломішевич. 69.91 сек.
20. Тесар, Каспер, Боді, Гайдим. 69.31 сек.

Додатковий заїзд за 7-8 місця:
21. Залуські, Шатцер, Марко. 69.25 сек.

Додатковий заїзд за 3-є місце:
22. Голлоб, Тесар. 69.93 сек.


Між гонками особистого чемпіонату світу серед дорослих, Віктор Гайдим виступає у відбірковій гонці особистого чемпіонату світу серед юніорів та у командному чемпіонаті країни.
Розповідь про це – у наступних розділах.

У статті використані фото програмок з особистого архіву Ігоря Марка, за що висловлюю подяку родині Ігоря.