Badge "50 years of speedway in Rovno"

28 серпня 2016 р.

Сборная клубов Украины - сборная клубов Европы. Тест-матч. Ровно. 27 августа 2016 года.

Сборная клубов Украины – сборная клубов Европы. Тест-матч.

Ровно. Мототрек.
27 августа 2016 года.

Украина – Европа 46:40.


Главный судья: Анатолий Жабчик (Ровно).
Директор соревнований: Виталий Марчук (Ровно).
Спортивный комментатор: Вячеслав Крыжанивский (Ровно).
Главный судья на старте: Пётр Повшук (Ровно).
Судьи на старте: Юрий Билощук (Ровно), Пётр Семенович (Ровно).
Секретарь: Станислав Белощук (Ровно).
Хронометрист: Тарас Мыслывый (Ровно).
Судьи в закрытом парке: Сергей Кардаш (Ровно), Алексей Цыганков (Ровно).
Судьи на виражах
1-й вираж  Юрий Мартынюк (Ровно), Андрей Мальчевский (Ровно), Сергей Панасюк.
2-й вираж  Сергей Трикиша (Ровно), Юрий Радчик (Ровно), Валерий Прокопчук (Ровно).

На гонке присутствовал Генеральный секретарь Федерации мотоциклетного спорта Украины Василий Якимчук.

Перед началом гонки минутой молчания почтили память Александра КОРШАКОВА и Виктора СУРХАЕВА...

Напомню болельщикам спидвея.
Александр КОРШАКОВ – ровенский гонщик, который погиб во время гонки, состоявшейся ровно 32 года назад  27 августа 1984 года. Тогда в календарной встрече командного чемпионата СССР в западной зоне высшей лиги ровенский "Сигнал" принимал уфимскую "Башкирию". Саша разбился в 5-м заезде...
Виктор СУРХАЕВ – ровенский гонщик, воспитанник донецкого спидвея. Выступал за ровенский "Сигнал" с 1982 по 1989 гг. включительно. Первый советский легионер – в 1991-1993 гг. выступал в германской Бундеслиге.
Погиб в автомобильной катастрофе 9 июня 2006 года. 4 августа 2016 года ему могло бы исполниться 60 лет...

Украина = 46.
№ 1 Виталий Лысак (Ровно) (П/И, 0, 0, 2, –, 1) = 3.
№ 2 Владимир Омельян (Ровно) (2, 1, П/Н/С, –, –) = 3.
№ 3 Марко Левишин (Ровно) (1*, –, П, –, П/4) = 1 + 1.
№ 4 Дмитрий Мостовик (Червоноград) (2, П/И, 1, –, 2*, 3) = 8 + 1.
№ 5 Павел Месёнц (Польша) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.
№ 6 Станислав Мельничук (Ровно) (2, 6!, 2*, 3, 2*) = 15 + 2.

Европа = 40.
№ 7 Камил Пульчински (Польша) (3, 3, 3, 1, 2, Сх) = 12.
№ 8 Милен Манев (Болгария) (1, Н/С, 2, 0, –) = 3.
№ 9 Максим Росощук (Ровно) (0, 1, 2, 2, 1, 2) = 8.
№ 10 Якуб Букхаве (Дания) (3, 3, 2*, 1, 3, 1) = 13 + 1.
№ 11 Мариуш Фирлей (Польша) (2, 1, Сх/4, 1) = 4.
№ 12 Христо Христов (Болгария) (П, 0) = 0.

Резерв трека:
№ 13 Назар Федорчук (Ровно) (1, Сх) = 1.
№ 14 Денис Присяжнюк (Ровно) – Н/С.

Позаездно:
1. 2R/R. Пульчински, Омельян, Манев, Лысак (П/И). 2:4 (2:4). 68.84 сек.
2. Букхаве, Мостовик, Левишин*, Росощук. 3:3 (5:7). 67.59 сек.
3. Месёнц, Фирлей, Омельян, Манев (Н/С). 4:2 (9:9). 68.44 сек.
4. Пульчински, Мельничук (вместо Левишина), Росощук, Лысак. 2:4 (11:13). 67.81 сек.
5. 2R/R. Букхаве, Манев, Мостовик (П/И), Омельян (П/Н/С). 0:5 (11:18). 68.13 сек.
6. Месёнц, Росощук, Фирлей, Левишин (П). 3:3 (14:21). 67.90 сек.
7. Пульчински, Букхаве*, Мостовик, Лысак. 1:5 (15:26). 67.95 сек.
8. Мельничук J (вместо Левишина), Росощук, Федорчук (вместо Омельяна), Манев. 7:2 (22:28). 67.99 сек.
9. Месёнц, Мельничук* (вместо Мостовика), Букхаве, Фирлей (Сх/4). 5:1 (27:29). 67.32 сек.
10. Месёнц, Мостовик*, Пульчински, Христов (П) (вместо Манева). 5:1 (32:30). 67.11 сек. – ЛВД.
11. Букхаве, Лысак, Фирлей, Федорчук (Сх) (вместо Омельяна). 2:4 (34:34). 67.77 сек.
12. Мельничук (вместо Лысака), Пульчински, Росощук, Левишин (П/4). 3:3 (37:37). 67.45 сек.
13. Мостовик, Росощук, Лысак, Христов. 4:2 (41:39). 69.85 сек.
14. Месёнц, Мельничук*, Букхаве, Пульчински (Сх). 5:1 (46:40). 68.35 сек.

Мемориальный заезд памяти Виктора Сурхаева.
15. Месёнц, Букхаве, Мельничук, Пульчински. 67.14 сек.















 




19 серпня 2016 р.

Ровенский спидвейный календарь. 19 августа.

Ровенский спидвейный календарь.
19 августа.

В этот день в разные годы в Ровно состоялись следующие гонки:

55 лет назад, 19 августа 1961 года, был проведён первый день международной товарищеской гонки (личная) с участием гонщиков Польши, Чехословакии и СССР.
При переполненных трибунах победу одержал Бедржих Сланы (Чехословакия), набравший 14 очков.
Вторым был его земляк Ярослав Вольф-младший с 12 пунктами.
Леонид Дробязко занял 3-е место (12 очков).
Фарит Шайнуров с 11 очками расположился на 4-м месте, Всеволод Нерытов с 10 очками  6-е место.
Польский гонщик Бронислав Идзиковски стал 5-м.
В гонке также выступали польские гонщики Йоахим Май, Норберт Свитала и Януш Сухецки, и наши гонщики  Виктор Кузнецов, Виталий Шило, Борис Савойский.
Чехословакию представляли, кроме вышеупомянутых спортсменов, Ярослав Вольф-старший и Богумил Рендек.
Виктор Трофимов из-за травмы не смог принять участие в этой гонке.


На фото (из личного архива Бориса Савойского, публикуется впервые): представление гонщиков.

28 лет назад, 19 августа 1988 года, на ровенском мототреке прошёл первый полуфинал Кубка СССР среди пар. В заезде стартовало по 3 пары.

Призёры:

1. "Сигнал-1" (Ровно) – 47.
Игорь Марко (5, 5, 4, 5, 4, 4) = 27.
Виктор Кузнецов (0, 4, 5, 3, 5, 3) = 20.

2. "БАШКИРИЯ-1" (Уфа) – 45.
Михаил Старостин (4, 5, 4, П, 4, 5) = 22.
Риф Саитгареев (5, 4, 5, 4, 5, Сх) = 23.

3. "ВОСТОК-1" (Владивосток) – 38.
Аркадий Кононец (1, 4, 3, 5, 5, 2) = 20.
Григорий Харченко (4, 3, 2, 4, 4, 1) = 18.

11 лет назад, 19 августа 2005 года, в Ровно состоялась гонка Открытого командного чемпионата России между командами "Украина" (Ровно) и "Восток" (Владивосток). Хозяева одержали уверенную победу со счётом 57:33. Игорь Марко набрал комплект  15 очков, Ласло Шатмари  12 очков, на счету Виктора Гайдыма и Владимира Колодия-старшего – по 11 очков и соответственно 3 и 1 бонуса.
Лучшим в составе гостей оказался Сергей Ерошин, на счету которого было также 11 очков.

10 лет назад, 19 августа 2006 года, в Ровно снова гонка "Украина" – "Восток". 


На этот раз была упорная борьба за каждое очко, и небольшой перевес был на стороне наших гонщиков – 47:43. В составе гостей доминировал польский гонщик Дариуш Следзь, выигравший все заезды (15 очков), и доставивший немало хлопот и зрителям, и гонщикам ровенчан.

После гонки главный тренер "Востока" Игорь Столяров подал протест на результат с требованием вскрыть двигатели Виктора Гайдыма и Владимира Колодия-старшего, и главный судья соревнований Владимир Посредников принял решение о вскрытии двигателей гонщиков хозяев.

Что из этого вышло смотрите сюжет Николая Марценюка:



14 серпня 2016 р.

Пам'яті Бориса Івановича ГОРКИ...

Сьогодні, 14 серпня 2016 року, одному із піонерів рівненського спідвею, майстру спорту СРСР з мотоциклетного спорту, Борису Івановичу ГОРЦІ, могло б виповнитися 75 років...




Народився Борис Іванович Горка у Хмельницькій області у серпні 1941 року. Коли у 1962 році Бориса Горку було запрошено спробувати свої сили на гаревій доріжці ровенського мототреку, молодий мотогонщик, який дуже любив мотоспорт, погодився, і навіть прийняв участь у виїзних гонках ровенського „Вимпела” на ІІІ етапі особисто-командного чемпіонату СРСР, які пройшли 21-22 липня в Уфі. „Вимпел” в етапі набрав 30 очок і посів 3-є місце – команда не могла достойно чинити опір львівському клубу „Карпати-1” із нашим земляком Віталієм Шилом та уфімській „Ракеті” з Геннадієм Куриленком. Доробок Бориса Горки у тих гонках склав 4 пункти. Це був єдиний сезон, коли Борис Горка виступав не за „Радугу”. Вже у наступному році він закріпився у складі головної ровенської команди і протягом 15 років захищав честь нашого спідвею у її кольорах.


На фото (з особистого архіву гонщика): перші кроки на ровенському мототреку.

За довгу кар’єру гонщика у Бориса Горки було багато перемог, і не лише на гаревих доріжках. Але саме як гаревого гонщика його найбільше запам’ятали численні уболівальники в багатьох містах колишнього СРСР.
У 1963 році ровенська „Радуга” посіла 4-е місце у чемпіонаті країни і 22-річний Борис Горка разом з Віктором Трофімовим, Панасом Ковальчуком Борисом Савойським, Володимиром Ульяніним та Ростиславом Шилом здобули для команди 390 очок, поступившись лише 5 пунктами московській „Сирені”. Ось як писала обласна газета „Червоний прапор” 23 липня 1963 року про гонки IV етапу особисто-командного чемпіонату СРСР, що пройшли на ровенському мототреку:
„На цей раз, мабуть, найбільше аплодисментів випало на долю спортсмена, який займав найнижчу сходинку п’єдесталу пошани.
Чим же завоював таку симпатію глядачів ровенський гонщик Борис Горка? Він – наймолодший учасник команди „Радуга” у чемпіонаті країни з гаревих мотогонок. Але не лише одна молодість скорила серця присутніх. Борис показав себе сміливим і самовідданим бійцем гаревих доріжок. Лише йому одному вдалося перемогти переможця – лідера ровенської команди Віктора Трофімова.
Десять разів виходив на старт Віктор Трофімов за два дні змагань. Дев’ять разів в його активі з’являлися переможні „трійки”. Не змогли встояти перед майстерністю ровенчанина і москвичі Борис Захаров та Валентин Моісєєв, і башкирський гонщик Володимир Соколов. Тільки в
17-ому заїзді другого дня змагань Горка випередив Трофімова на фініші…”.
Того ж року Борис Горка разом з лідерами нашої команди – Віктором Трофімовим та Борисом Савойським, завоював право виступити у півфіналі особистого чемпіонату з мотогонок по гаревій доріжці, але до львівського фіналу потрапив лише Віктор Трофімов.
Особисто-командний чемпіонат країни 1964 року розпочався досить пізно. Лише у липні відбулися гонки І та ІІ його етапів. На цих стадіях змагань ровенська „Радуга”, як господар гонок, виступала на домашньому треку і з перемінним успіхом змагалася із „Салаватом”, здобувши 19-20 липня перемогу із доробком у 69 очок, а через два дні команда посіла 2-е місце, віддавши завойований гандикап у 9 пунктів непоступливому башкирському клубу на чолі із Володимиром Соколовим. Після двох етапів попереду були команди Уфи і Львова. Ровенська „Радуга” та „Салават” набрали по 149 очок і ділили третє-четверте місця. А фінішували наші земляки на 6-ому місці із
307 пунктами.
Того року Борис Горка провів декілька гонок на дубровицькому мототреку, де ще тільки зароджувався інший вид мотоциклетного спорту – мотобол, а найкращий дубровицький мотогонщик Василь Коростель пробував власні сили на гаревих доріжках.


На фото (з особистого архіву сестри Бориса Горки - Ванди Горки): 1964 рік. Старт одного із заїздів в Дубровиці. Зліва направо: Борис Горка, Віктор Трофімов, Володимир Будаговський.

Особистий чемпіонат СССР з мотогонок по гаревій доріжці 1964 року відбувся у далекому узбецькому місті Алмалик досить пізно: 14-15 листопада пройшов перший півфінал, а через тиждень – 21-22 листопада, дві гонки фіналу. Пояснюється це тим, що й командний чемпіонат країни стартував у середині літа та закінчився лише 1 листопада, і гонки особистого чемпіонату в таку пізню і не зовсім спідвейну пору року, було вирішено провести на півдні. Реальним кандидатом і став узбецький центр металургії Алмалик, в якому вже діяв мототрек „40 років Жовтня”. До того ж, у складі чемпіона СРСР – уфімської „Башкірії”, виступали найсильніші гонщики країни, і проводити раніше фінал особистого чемпіонату без Ігоря Плєханова, Бориса Самородова, Фаріта Шайнурова, було б несправедливо.
У першому півфіналі, що пройшов 14 та 15 листопада, стартувало відразу троє ровенських гонщиків: Віктор Трофімов, Борис Горка та Євген Міхель. Запасним був гонщик ровенської „Чайки” Володимир Будаговський. До фіналу потрапили Віктор Трофімов та Борис Горка.
Фінальні гонки відбулися у суботу ввечері 21 листопада та у неділю вранці. Не зовсім вдалий виступ Віктора Трофімова у перший день фіналу, коли він набрав тільки 9 пунктів і поділив 6-7 місця з уфімським гонщиком Юрієм Чекрановим, було компенсовано у другій гонці. Віктор Трофімов виграв 4 заїзди з 5, поступившись лише майбутньому чемпіону Борису Самородову, який в Алмалиці був нестримним – за 2 гонки – два комплекти (по 15 очок) і чемпіонська сума в 30 пунктів! Віктор Трофімов у неділю набрав 14 очок, ставши 2-им в цій гонці, що у підсумковому результаті його вивело на загальне 3-є місце. Перша особиста медаль Віктора Івановича в чемпіонатах Радянського Союзу – бронзова, стала заслуженою нагородою за його відмінний виступ протягом цілого сезону. Борис Горка з 6 очками зайняв 14-е місце, набравши у кожній гонці по 3 пункти.


На фото (з особистого архіву Павла Корнелюка, публікується вперше):
Борис Горка та Віто Артосін (Італія). Світовий півфінал особистого чемпіонату світу. Рівне. Мототрек. 11 серпня 1991 року.

1965 рік приніс Борису Івановичу 10-є місце у фіналі особистого чемпіонату країни, що відбувся у Львові. Серед квартету ровенських гонщиків, які завоювали це право, Борис Горка показав другий результат: Віктор Трофімов став 4-им, Панас Ковальчук – 14-им, а Борис Савойський – 16-им. Він випередив таких сильних гонщиків, як уфімці Лев Краєв та Борис Бурляєв, ленінградця Анатолія Бєлкіна та новосибірці В’ячеслава Дубініна. Одночасно результати цього фіналу увійшли до особистого заліку Спартакіади народів СРСР, а у командному заліку збірна нашої республіки завоювала срібні нагороди. Командний чемпіонат СССР 1965 року мав відбутися за новою схемою – у двох лігах (вища та перша), проте було дуже багато технічних поразок, відкладених гонок та організаційних проблем. Це був перший рік, коли в гонках їздили дві команди, замість особисто-командних змагань. Все ж таки, клуби не були готові до нововведень – ні організаційно, ні фінансово, хоча тоді все коштувало набагато дешевше. В 1965 році вперше постала проблема Владивостока: в радянський час всі гонки „Восток” проводив удома. Крім цього, два головних суперники в боротьбі за золото – „Башкірія” (Уфа) та СКА-1 (Львів) – майже повністю збірна СРСР, і багато їх гонок відкладали із-за відсутності вдома спортсменів. Тому командний чемпіонат країни 1965 року залишився незавершеним, хоча „Радуга” розпочала його більш ніж впевнено – 17 травня на домашньому мототреку була розтрощена уфімська „Уфа” – 88:33 (нововведення ЦАМКа – за кожен парний фініш гонщиків тоді нараховувалося додаткове бонусне очко).
12 вересня Борис Горка виступив у складі ровенської команди у матчовій зустрічі зі збірною Австрії. Перевага наших мотогонщиків над альпійськими спортсменами була відчутною, що в кінцевому результаті вилилось у розгромний рахунок – 83:25. Але матч для нього закінчився передчасно – у третьому заїзді він разом з Володимиром Ульяніним стартував проти австрійців Мейзля та Вольха. В одному з віражів Володимир Ульянін в’їхав у мотоцикл товариша по команді, і після падіння з переломом потиличної кістки Борис Горка був відправлений у лікарню.
1966 рік став успішним для „Радуги” – було здобуто бронзу командного чемпіонату. Команда набрала 14 очок (508 пунктів), і лише на одну перемогу відстала від срібного призера СКА-1 (Львів). Борис Горка завоював для клубу 77 пунктів – третій результат після Леоніда Дроб’язка та Віктора Трофімова.
У фіналі І Кубка Радянського Союзу з мотогонок по гаревій доріжці, що відбувся у 1966 році, ровенська „Радуга” у складі: Леонід Дроб’язко, Костянтин Кришталь, Борис Горка та Григорій Хлиновський, завоювала 4-е місце, набравши 23 пункти, 4 з яких на рахунку Бориса Горки. А в кінці жовтня відбувся 7-ий особистий чемпіонат Ровенської області з мотогонок по гаревій доріжці, де серед 10 гонщиків Борис Іванович став 3-ім.
Командний чемпіонат 1967 року „Радуга” завершила невдало, зайнявши останнє, 8-е місце у класі „А”, та понизилася у нижчий клас „Б”. Із всіх 359.5 пунктів, набраних у зустрічах із 7 найсильнішими клубами країни, на рахунку Бориса Горки було 40.5 пунктів. Той сезон запам’ятався любителям гаревих гонок великою кількістю гонщиків, які стартували у барвах клубу – відразу 15 спортсменів спробували свої сили на гаревих доріжках мототреків.
Команда України у 1967 році (Леонід Дроб’язко, Віктор Трофімов, Борис Горка, Костянтин Кришталь) успішно виступила у IV Спартакіаді народів СРСР, де завоювала бронзу у командному заліку.
А у чемпіонаті Ровенської області Борис Горка знову був третім, поділивши 3-5 місця з Геннадієм Примаченко та Миколою Кальчуком.
У класі „Б” „Радуга” затрималася на один сезон, де блискуче провела матчі у 1968 році. Команда виграла всі 8 гонок у червоноградского „Шахтаря”, елістинського „Тайфуна”, єреванського „Наїрі” та однойменної команди з Тбілісі. Своєрідною того року була формула змагань переможців трьох зон класу „Б” за перехід до класу „А”. Спочатку 6 команд, які посіли 1-2 місця у своїх зонах, зустрічалися між собою за олімпійською системою. Потім 3 переможці цих поєдинків повинні були розіграти між собою 2 путівки до вищого класу за круговою системою – на виїзді та власному мототреку. Таким чином, „Радуга” пройшла московський „Центр”, а далі тріумфувала у двоколовому турнірі з участю команд Жигулі” (Тольятті) та „Сибір” (Новосибірськ).
Того ж року Борис Горка виграв гонку чвертьфіналу особистого чемпіонату СРСР, що пройшла на ровенському мототреку.


На фото: бойовий склад ровенської „Радуги” зразка 1968 року. Верхній ряд (зліва направо): Костянтин Кришталь, Геннадій Примаченко, Григорій Хлиновський, Володимир Будаговський. Нижній ряд (зліва направо): Євген Міхель, Віктор Трофімов, Ігор Макарович Бєлік, Борис Горка, Анатолій Раєвський.

А 8 серпня 1968 року Борис Горка разом з Віктором Трофімовим та Костянтином Кришталем був учасником І Меморіалу на приз імені екіпажа Ігашова, що відбувся в Даугавпілсі. Він набрав 4 пункти і посів 12-е місце.
У чемпіонаті області, що пройшов 17-18 травня 1968 року на ровенському мототреку, у додатковому заїзді за 3-є місце Борис Горка поступився молодому Анатолію Раєвському.
1969 рік „Радуга” проводила у класі „А”, де здобула 6 перемог і посіла 5-е місце, пропустивши вперед ленінградську „Неву”, яка набрала таку ж кількість очок, як і ровенчани – 12. Борис Горка здобув для клубу 67 пунктів, показавши 2-ий результат у команді після Григорія Хлиновського. У гонці чвертьфіналу особистого чемпіонату СРСР на домашній арені Борис Горка був 2-им, ставши своєрідною грозою авторитетів.
Командний чемпіонат СРСР 1970 року не було закінчено із-за епідемії холери – „…у зв’язку з карантинною обстановкою” (інформаційний бюлетень ЦАМК ДТСААФ СРСР), і місця команд було визначено умовно, по середньому результату. Першою було визнано уфімську „Башкірію”, хоча найбільше пунктів тоді здобув „Локомотив” (Даугавпілс), але він провів більше гонок, а рахували тоді таким чином: кількість очок ділили на кількість гонок. Але офіційно чемпіонат визнано таким, що не відбувся і нагородження медалями не було. „Радуга” отримала середній результат 0.5 (4 очка за дві перемоги поділити на 8 гонок) і умовне 7-е місце. Борис Іванович у цих матчах набрав 49 пунктів і знову виграв гонку чвертьфіналу особистого чемпіонату країни на улюбленому мототреку. У чемпіонаті Ровенської області він став 2-им після Віктора Трофімова, випередивши Григорія Хлиновського.
У командному чемпіонаті СРСР 1971 року „Радуга” здобула лише одну перемогу, набравши 231 пункт, з яких 56 – на рахунку Бориса Горки. Це був найкращий результат у команді. Ось такий виступ досвідченого 30-річного ювіляра.
Наступний сезон 1972 року видався невдалим, як для команди, так і особисто для Бориса Горки, незважаючи на бронзу особистого чемпіонату України, здобуту на новому мототреку у Полтаві. Ровенська команда на 4 роки покинула клас найсильніших, посівши передостаннє, 7-е місце, а Борис Горка у липні того року, під час тренування на ровенському мототреку після зіткнення з партнером по клубу – Володимиром Єжомбіком, разом з останнім потрапив до лікарні: у Горки перелом ноги, а у Єжомбіка – перелом обох ніг. Потім вони разом лежали в одній лікарняній палаті і нелегко повертали свою спортивну форму. Для обох мотогонщиків ці травми зіграли відчутну роль для закінчення кар’єри.
Через рік, у 1974 році, Борис Горка завоював разом з Віктором Трофімовим та Володимиром Рожанчуком, 2-е місце у командному Кубку України, виступаючи на червоноградському мототреку в кольорах „Радуги”.
У командних чемпіонатах СРСР з мотогонок по гаревій доріжці Борис Горка виступав лише за ровенські клуби:
„Вимпел” (Ровно) – 1962 рік;
„Радуга” (Ровно) – 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1969, 1970, 1971, 1972 роки – вища ліга (клас „А”);
1968, 1973, 1974, 1975, 1976, 1978 роки – І ліга (клас „Б”).
У вищій лізі (клас „А”) набрав 325.5 пунктів.
Борис Горка за час виступів у великому спідвеї приймав участь у гонках під час відкриття мототреків у Дубровиці, Чернівцях, Кадіївці, Полтаві.


На фото: під час відкриття мототреку у Дубровиці. 
Перший ліворуч – Борис Горка.

Активно Борис Іванович стартував і на іподромах, де завоював звання чемпіона Спартакіади України 1967 року у складі збірної Ровенської області разом з Борисом Фідрусом, Володимиром Будаговський та Вірою Раєвською. Він  дворазовий чемпіон України (1976, 1979 рр.) в особистому заліку (у класі мотоциклів з об’ємом двигуна до 250 см3), дворазовий чемпіон України (1976, 1979 рр.) у командному заліку, та срібний призер особистого та командного чемпіонатів України 1980 року з іподромних мотогонок. 
У фіналі особистого чемпіонату СРСР 1976 року (у класі мотоциклів з об’ємом двигуна до 250 см3), що відбувся у жовтні на одеському іподромі, Борис Горка завоював 5-е місце. У командному заліку збірна України виборола бронзу.

Також Борис Горка стартував в мотогонках на льоду, де одного разу в особистому чемпіонаті України в Сумах, у класі мотоциклів з об’ємом двигуна до 500 см3 зайняв 5-е місце.

Після закінчення спортивної кар’єри гонщика у 1978 році, Борис Горка не залишив мототрек. Він довгий час очолював обласний спортивно-технічний клуб, працював тренером та виховав не один десяток гонщиків, найвідомішими з яких є Василь Мурашко, Віктор Гайдим та Олександр Бородай.

У вересні 1992 року Борис Горка виступив у 2 гонках ветеранів радянського спідвею, що відбулися 12 вересня у Даугавпілсі та 20 вересня у Рівному. У Латвії він набрав 8 очок та посів 5-е місце.
У Рівному Борис Іванович виступив більш вдало, тричі він фінішував другим і двічі перемагав у заїздах: з 12 очками наш ветеран посів призове 2-е місце після непереможного в той день Віктора Трофимова.


У новітні часи у групі підготовки Бориса Івановича перебували хлопці віком 10-14 років. Серед них: Станіслав Мельничук, Павло Кондратюк, Віталій Лисак, Григорій Купець.


На фото: Олександр Верещук, Олександр Бородай та Анатолій Жабчик-молодший разом з тренером Борисом Горкою на параді-представленні. Півфінал особистого чемпіонату Європи серед юніорів (до 19 років). Рівне. Мототрек. 20 червня 1999 року.

Активно Борис Горка займався суддівством гонок, і більшість гонщиків, які приїжджали на гонки в Ровно, завжди зустрічалися з ветераном, знаючи, що отримають настанови та добру пораду від досвідченого мотогонщика, а любителі спідвею, які приходили на гонки, могли безперешкодно послухати спогади Бориса Івановича про його активні виступи на мототреках різних міст та захоплювалися його любов’ю до голубів (це захоплення ще з 6-річного віку), які жили поруч – у голубівні в закритому парку мототреку.
Спортивну форму Борис Горка підтримував і як активний морж з більше ніж 30-річним стажем, купаючись круглий рік у Басівкутському озері. Спочатку все відбувалося стихійно, потім був створений міський клуб моржів „Пінгвін”, головою якого на громадських засадах було обрано Бориса Горку...

Борис Горка пішов з життя взимку 2010 року і це сталося раптово...
Провели його в останній путь по-спортивному: друзі, колеги по команді, ветерани спідвею, молоді гонщики, здійснили з Борисом Горкою останнє коло на засніженому рівненському мототреку...

Його вже понад 6 років його немає з нами...

48 років свого життя він віддав спідвею, і залишився вірним йому до кінця...

Пам'ятаємо, щоб жити...

7 серпня 2016 р.

Первая победа Виктора Трофимова-младшего! Karl-Heinz Podeyn Pokal. Людвигслуст (Германия). 6 августа 2016 года.

6 августа 2016 года в городе Людвигслуст (Германия) состоялся Karl-Heinz Podeyn Pokal.




В гонке были заявлены 20 основных участников и один запасной гонщик.
Её участниками стали гонщики 7 стран:
Швеция - 2;
Голландия - 2;
Норвегия - 2;
Польша - 4;
Дания - 3;
Германия - 6 (плюс 1 запасной);
Украина - 1.

Нашу страну представлял Виктор Трофимов-младший. Он выступал в Германии под стартовым № 7, который стал для 16-летнего Виктора счастливым.

В основной серии заездов Виктор набрал 12 очков и занял 2-е место. 
Лидером был датский гонщик Якоб Букхав, выигравший все свои заезды. 
Полуфиналы были отменены, и сразу был проведён финальный заезд, в котором победу одержал наш гонщик!


Поздравляю Виктора Трофимова-младшего с первой победой на европейских треках!
Так держать, Виктор!

Привожу полные результаты гонки:

Гонка была посвящена памяти бессменного руководителя местного мотоклуба - Карла-Хайнца Подейна, который умер в апреле этого года.

Karl-Heinz Podeyn Pokal.
Людвигслуст (Германия). 6 августа 2016 года.

1. № 7 Виктор Трофимов-младший (Украина) (2, 3, 2, 3, 2) = 12 + 3 = 15.
2. № 18 Якоб Букхав (Дания) (3, 3, 3, 3, 3) = 15 + 0 = 15.
3. № 15 Матиас Шульц (Германия) (3, 3, 1, 3, 1) = 11 + 2 = 13.
4. № 16 Джейсон Йоргенсен (Дания) (2, 3, 3, П/И, 3) = 11 + 1 = 12.
5. № 9 Кристиан Хефенброк (Германия) (3, 3, 2, 2, П/И) = 10.
6. № 2 Сандро Вассерманн (Германия) (3, 2, 3, 1, 1) = 10.
7. № 10 Марсель Кайзер (Польша) (2, 1, 3, 2, 2) = 10.
8. № 3 Мартин Стин Хансен (Дания) (2, 2, 0, 3, 2) = 9.
9. № 1 Кенни Веннерстам (Швеция) (3, 0, 1, 1, 3) = 8.
10. № 14 Войцех Лисецки (Польша) (1, 2, –, 2, 3) = 8.
11. № 8 Лассе Мэдлэнд Фредриксен (Норвегия) (1, –, 2, 2, 3) = 8.
12. № 4 Себастьян Карлссон (Швеция) (2, 2, 1, 2, 0) = 7.
13. № 19 Аркадиуш Павляк (Польша) (0, 0, 3, Сх, 2) = 5.
14. № 20 Рихард Гейер (Германия) (0, 1, 1, 3, Н/С) = 5.
15. № 5 Рафал Конопка (Польша) (1, 2, 2, Сх, 0) = 5.
16. № 17 Дарелл де Врис (Голландия) (1, 0, 2, 0, 1) = 4.
17. № 6 Стивен Мауэр (Германия) (1, 1, 1, 1, 0) = 4.
18. № 12 Данни Маассен (Германия) (0, 1, 0, Сх, 2) = 3.
19. № 11 Эспен Сандвор (Норвегия) вместо Милена Манева (Болгария) (0, 0, 0, 0, 1) = 1.
20. № 13 Бадди Прийс (Голландия) (0, 1, 0, 0, 0) = 1.

Запасной:
№ 21 Сергей Малышев (Германия) (0, 0) = 0.

Позаездно:
1. Веннерстам, Йоргенсен, Мауэр, Сандвор.
2. Вассерманн, Трофимов-младший, де Врис, Маассен.
3. Букхав, Хансен, Фредриксен, Прийс.
4. Хефенброк, Карлссон, Лисецки, Павляк.
5. Шульц, Кайзер, Конопка, Гейер.
6. Букхав, Лисецки, Кайзер, Веннерстам.
7. Шульц, Вассерманн, Мауэр, Павляк.
8. Трофимов-младший, Хансен, Гейер, Сандвор.
9. Йоргенсен, Карлссон, Маассен, Малышев (вместо Фредриксена).
10. Хефенброк, Конопка, Прийс, де Врис.
11. Павляк, Трофимов-младший, Веннерстам, Прийс.
12. Вассерманн, Фредриксен, Гейер, Малышев (вместо Лисецки).
13. Йоргенсен, Хефенброк, Шульц, Хансен.
14. Кайзер, де Врис, Карлссон, Сандвор.
15. Букхав, Конопка, Мауэр, Маассен.
16. Шульц, Фредриксен, Веннерстам, де Врис.
17. Букхав, Хефенброк, Вассерманн, Сандвор.
18. Хансен, Кайзер, Маассен (Сх), Павляк (Сх).
19. Гейер, Карлссон, Мауэр, Прийс.
20. R/RТрофимов-младший, Лисецки, Йоргенсен (П/И), Конопка (Сх).
21. R/RВеннерстам, Маассен, Хефенброк (П/И), Гейер (Н/С).
22. Йоргенсен, Кайзер, Вассерманн, Прийс.
23. Лисецки, Хансен, де Врис, Мауэр.
24. Букхав, Трофимов-младший, Шульц, Карлссон.
25. Фредриксен, Павляк, Сандвор, Конопка.

Полуфиналы не состоялись.
Финал:
26. Трофимов-младший, Шульц, Йоргенсен, Букхав.