Badge "50 years of speedway in Rovno"

27 листопада 2020 р.

Віктору КУЗНЄЦОВУ – 71!

Сьогодні, 27 листопада 2020 року, вихованцю новосибірського спідвею, 6-му гонщику світу 1986 року, чотириразовому чемпіону країни у командному заліку (1980, 1985-1987 рр.), чемпіону країни в особистому заліку 1985 року, майстру спорту СРСР міжнародного класу, Віктору Володимировичу КУЗНЄЦОВУ, виповнився 71 рік!


Автор світлини: Альона Анісімова (Рівне).

Про досягнення Віктора Кузнєцова багато написано і не менше відомо, не стану повторюватися, тому хочу нагадати уболівальникам спідвею зі стажем та молодим про одну перемогу, здобуту у Польщі. 

В останній день літа, 31 серпня 1986 року, після фіналу особистого чемпіонату світу, що відбувся напередодні у Хожуві на стадіоні „Шльонськ” і де Віктор Кузнєцов досягнув свого найвищого результату у спортивній кар’єрі гонщика (6-е місце, 10 пунктів), у Свєнтохловіце, на стадіоні „Скалка”, відбувся 4-й Меморіал Росціслава Словєцькі, знаного спідвейного функціонера та керівника Головної комісії спорту жужловего PZM. 

Віктор Кузнєцов вже приймав участь у цьому турнірі, коли 07 серпня 1983 року відбувся 1-й Меморіал. Тоді наш гонщик виступив невдало, здобув лише 4 пункти у 4 заїздах (гонка була припинена після 16-го заїзду із-за дощу), посівши 12-е місце. 

А через 3 роки Віктор Кузнєцов блискуче стартував у Свєнтохловіце, переміг у всіх 5 заїздах, здобув комплект – 15 пунктів, встановивши у 5-му заїзді новий рекорд треку – 70.62 сек. (до цього рекорд треку становив 70.80 сек. і його автором був Анджей Хуща, 16 червня 1985 року). Правда, у 16-му заїзді польський гонщик Ришард Доломішевич його покращив – 70.04 сек. 


Для любителів статистики подаю повні результати гонки: 

4-й Меморіал Росціслава Словєцькі. 
Свєнтохловіце. Стадіон „Скалка”. 31 серпня 1986 року. 

1. № 13 Віктор Кузнєцов (СРСР) (3, 3, 3, 3, 3) = 15
2. № 5 Анджей Хуща (Польща) (3, 2, 3, 2, 3) = 13. 
3. № 15 Ришард Доломішевич (Польща) (2, 2, 2, 3, 3) = 12. 
4. № 3 Гжегож Кузняр (Польща) (Сх, 3, 3, 3, 2) = 11. 
5. № 4 Лєшек Матисяк (Польща) [замість Ришарда Чарнецькі (Польща)] (1, 3, 2, 2, 2) = 10. 
6. № 1 Єжи Кохман (Польща) (3, 1, Сх, 3, 2) = 9. 
7. № 2 Антоні Бєліца (Польща) (2, 3, 0, 0, 3) = 8. 
8. № 8 Анджей Кулага (Польща) (2, 2, 2, 1, 1) = 8. 
9. № 11 Броніслав Клімович (Польща) (3, 0, 1, 2, 1) = 7. 
10. № 6 Кшиштоф Зажецькі (Польща) (1, 1, 3, 0, П) = 5. 
11. № 10 Томас Корпі (Фінляндія) (1, 2, 1, 0, 0) = 4. 
12. № 9 Адам Павлічек (Польща) [замість Пьотра Пишни (Польща)] (2, 0, 1, 1, В) = 4. 
13. № 14 Ярі Корделайнен (Фінляндія) (1, 0, 0, 2, 0) = 3. 
14. № 7 Властіміл Червенка (Чехословаччина) [замість Уве Естерберга (Швеція)] (0, 1, В, 1, 1) = 3. 
15. № 12 Торн Енгман (Швеція) (0, 0, 1, 0, 1) = 2. 
16. № 16 Славомір Дудек (Польща) [замість Мацея Яворека (Польща)] (П, –, –, –, –) = 0. 

Запасні: 
№ 17 Кшиштоф Бас (Польща) (–, 1, 2, 1, 2) = 6. 

















Позаїздно: 
1. Кохман, Бєліца, Матисяк, Кузняр (Сх). 71.16 сек. 
2. Хуща, Кулага, Зажецькі, Червенка. 74.26 сек. 
3. Клімович, Павлічек, Корпі, Енгман. 74.22 сек. 
4. Кузнєцов, Доломішевич, Корделайнен, Дудек (П). 71.71 сек. 
5. Кузнєцов, Хуща, Кохман, Павлічек. 70.62 сек. – рекорд треку
6. Бєліца, Корпі, Зажецькі, Корделайнен. 74.61 сек. 
7. Кузняр, Доломішевич, Червенка, Клімович. 71.50 сек. 
8. Матисяк, Кулага, Бас (замість Дудека), Енгман. 74.65 сек. 
9. Зажецькі, Бас (замість Дудека), Клімович, Кохман (Сх). 74.54 сек. 
10. Хуща, Доломішевич, Енгман, Бєліца. 72.60 сек. 
11. Кузняр, Кулага, Павлічек, Корделайнен. 74.25 сек. 
12. Кузнєцов, Матисяк, Корпі, Червенка (В). 71.88 сек. 
13. Кохман, Корделайнен, Червенка, Енгман. 73.50 сек. 
14. Кузнєцов, Клімович, Кулага, Бєліца. 72.99 сек. 
15. Кузняр, Хуща, Бас (замість Дудека), Корпі. 71.91 сек. 
16. Доломішевич, Матисяк, Павлічек, Зажецькі. 70.04 сек. – рекорд треку
17. Доломішевич, Кохман, кулага, Корпі. 71.27 сек. 
18. Бєліца, Бас (замість Дудека), Червенка, Павлічек (В). 75.11 сек. 
19. Кузнєцов, Кузняр, Енгман, Зажецькі (П). 72.33 сек. 
20. Хуща, Матисяк, Клімович, Корделайнен. Без часу. 

Grand Prix Taxi: 
21. Доломішевич, Кузнєцов, Матисяк, Хуща (Сх). 79.41 сек. 

Головний суддя: Роман Челадзе. 
Керівник закритого парку: Павел Валошек.

Від імені ветеранів рівненського спідвею та чисельної армії його уболівальників вітаю Віктора КУЗНЄЦОВА з Днем народження! Бажаємо щастя, здоров’я, нових досягнень та перемог!

Пам’яті Зенона Плєха…

Важкий 2020 рік знову приніс сумну вістку, цього разу – з польського Гданьська, де 25 листопада помер Зенон Плєх
Відомий польський гонщик, непересічна особистість, чия спортивна кар’єра неодноразово у 70-80-х роках минулого сторіччя пересікалася з рівненськими гонщиками. 
Зенон Плєх декілька разів виступав на треках колишнього СРСР, у тому числі і в Україні. 


В особистих чемпіонатах світу Зенон Плєх дебютував у 19-річному віці у 1972 році, і відразу заявив про себе, дійшовши до Європейського фіналу (був 2-м у чвертьфіналі в Гожуві Вєлькопольському на знайомому для себе треку, оскільки виступав за місцеву „Сталь”, і 3-м – у півфіналі в Празі). 
Тоді він вперше стартував у колишньому Радянському Союзі, потрапивши до континентального фіналу особистого чемпіонату світу у Черкеську. На „Домбаї” 25 червня 1972 року Зенон Плєх завоював 7 очок, ставши запасним гонщиком у Вроцлаві. 

У 1974 році Зенон Плєх успішно виступив у континентальному фіналі в Тольятті, посівши 3-є місце, незважаючи на падіння у першій серії заїздів та програний 20-й заїзд Григорію Хлиновському. 
Наступного року він стартував у фіналі континенту в Ленінграді, де посів 8-е місце після виграного додаткового заїзду за це місце (у чотирьох гонщиків було по 7 очок – Зенон Плєх, Микола Корнєв, Пьотр Брузда та Іржи Штанцл), програвши перший заїзд Віктору Трофимову (фінішував 3-м). 

Саме після цієї гонки Зенон Плєх вперше виступав в Україні. Оскільки трек у Рівному перебував на реконструкції, товариські дводенні особисті змагання відбулися в Червонограді, куди завітав нонет польських гонщиків – учасників ленінградського континентального фіналу. Гонки в шахтарському місті відбулися 25-26 червня 1975 року, і до гостей приєдналися ровенчани Віктор Трофимов, Григорій Хлиновський, Павло Хлиновський, Петро Брицюк, червоноградці Анатолій Самчук, Ярослав Валігура, Валерій Косаченко та Анатолій Фролов. Запасними гонщиками були заявлені ровенчанин Володимир Рожанчук та червоноградець М.Воробець, проте вони не стартували. Також не виступав польський гонщик Павел Валошек, котрий навіть не переодягався. Першу гонку виграв Григорій Хлиновський з комплектом – 15 очок, 2-е місце посів Анджей Юрчінські (13 очок), 3-є – Павло Хлиновський (12 очок). Переможцем наступного дня став польський гонщик Хенрік Глюкліх (14 очок), 2-е місце завоював Григорій Хлиновський (13 очок) і 3-м став Богуслав Новак (12 очок). 


Зенон Плєх кожного дня посідав 5-е місце, здобуваючи по 10 очок, допустивши падіння у дебютному заїзді на червоноградському мототреку. 

Наступний візит в Україну відбувся у 1984 році, коли Зенон Плєх вперше приїхав до нашого міста. На той час він вже 8 разів виступав у фіналах особистого чемпіонату світу, здобувши бронзову нагороду у 1973 році та срібну – у 1979 році (обидва рази у Хожуві). 
Тоді, після 22-річної перерви, до Ровно знову повернувся особистий чемпіонат світу. Новий мототрек, що відкрився у вересні 1983 року, отримав від FIM у календарі офіційних змагань право провести фінал континенту 22 липня. 

Цикл особистого чемпіонату світу 1984 року розпочався 22 квітня відбірковими раундами в югославському Кршко, угорському Дебрецені, у Чехословаччині (Слани) та Західній Німеччині (Ольчінг). 
Чвертьфінали відбулися 05 травня, один з них пройшов у Гданьську, де виступав і Зенон Плєх. Ту гонку виграв Антонін Каспер з 14 очками, 2-е місце зайняв польський гонщик Болеслав Прох (12 очок). У чотирьох гонщиків виявилося по 11 очок, і у додатковому заїзді переміг Петр Ондрашик (Чехословаччина), його земляк Іржи Свобода став 2-м, німецький гонщик Фріц Баур – третім, а Зенон Плєх не стартував у цьому заїзді. Посівши 6-е місце, він разом із своїми земляками (Зенон Каспчак, Едвард Янцаж, Анджей Хуща, Роман Янковські, Леонард Раба, Ян Кжистиньяк, Болеслав Прох, Войцех Жабялович) вийшов до півфіналу. 

Чинний чемпіон світу – німецький гонщик Егон Мюллер цього ж дня успішно стартував вдома, вигравши чвертьфінал у Ландсхуті з комплектом – 15 очок. 

Півфінали пройшли 10 червня в Нордені (ФРН) і у Жарновіці (Чехословаччина). Егон Мюллер знову був на висоті, вигравши на домашньому треку півфінал з 14 очками, квартет польських гонщиків виступив тут не зовсім вдало – до фіналу континенту зміг пробитися лише Анджей Хуща (7 очок), і то лише як запасний гонщик, а Роман Янковські, Леонард Раба та Ян Кжистиньяк, як і єдиний представник СРСР у Нордені – гонщик „Востока” Ігор Столяров, припинили подальшу боротьбу. 

В іншому півфіналі в Жарновіці у запеклій боротьбі першим став Зенон Каспчак (13 очок), призові місця розіграли у додатковому заїзді два гонщики Чехословаччини – Петр Ондрашик в Любомир Єдек, та радянський гонщик Михайло Старостін – у всіх після п’яти стартів було по 11 очок. У такій послідовності вони і посіли місця на подіумі. Едвард Янцаж набрав, як і Алеш Дримль (Чехословаччина), 10 очок, і став 6-м, пропустивши представника господарів треку на сходинку вище [і в особистому заїзді Янцаж програв Дримлю, і за кількістю перемог Алеш (3) також випередив Едварда (2)]. Зденек Шнайдервінд (Чехословаччина) здобув 9 очок і посів 7-е місце, ще у двох гонщиків було по 8 очок, і знадобився додатковий заїзд для визначення вісімки спортсменів, які потрапляли до фіналу континенту в Ровно. Зенон Плєх виграв цей заїзд у свого земляка Болеслава Проха, і вони разом потрапили до фіналу: Зенон Плєх – основним гонщиком, Болеслав Прох – запасним. Тоді ще ніхто не здогадувався, що в Ровно вони обидва стартуватимуть, і для Зенона Плєха гонка виявиться невдалою – травма після падіння, з відтінком невеликої радості у 4-му заїзді. 

Гонка континентального фіналу 22 липня 1984 року запам’яталася багатьом на довгі роки: уболівальники, котрі заповнили чашу мототреку вщерть, такої фантастичної гонки ще ніколи наживо не бачили, феєрія рекордів треку також викликала фурор, а неперевершена їзда німецького дуету Егон Мюллер – Карл Майєр назавжди лишиться в пам’яті всіх любителів спідвею. 

За результатами півфіналів (Норден і Жарновіца) в Ровно повинні були виступати гонщики 5 країн: 
Чехословаччина – 6: Зденек Шнайдервінд, Іржи Штанцл, Любомир Єдек, Вацлав Вернер, Алеш Дримль та Петр Ондрашик. 
ФРН – 5: Егон Мюллер, Карл Майєр, Георг Хакк, Йозеф Айгнер і Петер Вюртерле. 
Польща – 3: Зенон Каспчак, Зенон Плєх і Едвард Янцаж. 
Голландія – 1: Хенні Кроузе. 
СРСР – 1: Михайло Старостін. 
Запасними гонщиками були представники Польщі – Анджей Хуща і Болеслав Прох. Але під час гонки в Ландсхуті травмувався Йозеф Айгнер і його замінив перший запасний Анджей Хуща, Болеслав Прох став першим запасним гонщиком, а другим запасним був заявлений вихованець рівненського спідвею Володимир Трофимов (він невдало виступив у кваліфікаційному раунді особистого чемпіонату світу в Кршко, набрав 8 очок, і у додатковому заїзді за 8-е місце програв угорському гонщику Ласло Боді та італійцю Оттавіано Ріджетто).


Вже перша серія заїздів показала, що боротьба буде запеклою, цікавою, інколи навіть непередбачуваною. У 1-му заїзді переміг Іржи Штанцл, встановлюючи новий рекорд треку –
71.8 сек., покращуючи час ленінградського гонщика Володимира Смірнова на 0.2 сек. [рекорд треку – 72.0 сек., Володимир Смірнов встановив 12 травня 1984 року у 15-му заїзді гонки командного чемпіонату СРСР серед команд вищої ліги (західна зона) „Сигнал” (Ровно) – „Барикада” (Ленінград), хоча у програмці гонки континентального фіналу помилково вказано, що рекорд треку – 72.4 сек., належить ровенчанину Віктору Кузнєцову. Проте цей час гонщик ровенського „Сигналу” показав у 3-му заїзді фіналу особистого чемпіонату України 24 червня 1984 року]. 
2-й заїзд – знову захоплююча боротьба, старт виграв Михайло Старостін, але на виході з першого віражу його обходить дворазовий чемпіон світу на довгому треку німецький гонщик Карл Майєр, він не втрачає лідерства до фінішу, незважаючи на відчайдушні атаки Старостіна. Карл Майєр повторює рекордний час, встановлений нещодавно чехословацьким гонщиком. У 3-му заїзді – перше падіння, його допускає дев’ятиразовий чемпіон Голландії Хенні Кроузе. Перезаїзд відбувається без голландця, на дистанції весь час лідирував поляк Едвард Янцаж, але на останніх метрах його обходить Вацлав Вернер. Чехословацький гонщик не відстає від переможців попередніх двох заїздів, фіксуючи також феноменальний час Штанцла і Майєра – 71.8 сек. 
Заключний заїзд першої серії дає старт чинному чемпіону світу 1983 року на класичному треку і триразовому чемпіону світу на довгому треку (1974, 1975, 1978 рр.) Егону Мюллеру, польському гонщику Зенону Плєху, та чехословацькому дуету Алешу Дримлю – Петру Ондрашику. Алеш Дримль також неодноразово стартував на довгому треку, небагато уболівальників спідвею знають про те, що у фіналі особистого чемпіонату світу у цій дисципліні мотоспорту 1983 року, що відбувся на Батьківщині Алеша в Маріанскє Лазнє, після завершення 2-го півфінального заїзду, для визначення 2-го і 3-го фіналістів знадобився фотофініш, адже Айвен Мейджер і Алеш Дримль фінішували одночасно. Судді в результаті віддали тоді 2-е місце більш титулованому чемпіону світу з Нової Зеландії. 

А у 4-му заїзді в Ровно старт з першої доріжки виграє срібний призер особистого чемпіонату світу 1979 року Зенон Плєх, який виступав на мотоциклі з двигуном Godden, і як не старався Егон Мюллер на новому двигуні від Джузеппе Марцотто (GM), він фінішував 2-м. Можливо, сама присутність Вінсента Дональда Годдена на ровенському мототреку вже давала перевагу тим гонщикам, хто використовував двигуни саме цієї марки? Таких гонщиків в Ровно було п’ятеро – Зенон Плєх, Михайло Старостін, Кшиштоф Каспчак, Карл Майєр і Георг Хакк, і відомому конструктору, у минулому теж гонщику, Дон Годдену, було цікаво спостерігати, як ведуть себе двигуни Godden на фоні єдиного представника GM. Дон Годден прибув до нас за запрошення національної Федерації мотоспорту, здолавши відстані літаком за маршрутом Лондон – Москва і Москва – Київ, а потім автомобілем з Києва до Ровно. Проте як не старався Егон Мюллер, йому вдалося лише стати співавтором перемоги польського гонщика, адже заїзд виграв Зенон Плєх, показавши новий рекордний час – 70.4 сек. Ось так в першій серії було встановлено відразу два рекорди треку! 


Забігаючи наперед, варто відзначити, що цей час повторить Егон Мюллер в 11-му заїзді, а сам рекорд ровенського мототреку Зенона Плєха протримається майже 2 роки, коли 24 травня 1986 року його покращить гонщик ровенського „Сигналу” Ігор Марко у гонці 2-го раунду „Кубку Дружби” соціалістичних країн. Ті змагання юніорів взагалі стали історичними для рівненського спідвею – в день його 27-річчя рекорд мототреку був оновлений 5 разів! І двічі це вдалося нашому гонщику Ігорю Марку, для якого той рік взагалі став чемпіонським!... 

Друга серія заїздів приносить чергові перемоги лідерам німецького спідвею Егону Мюллеру та Карлу Майєру, перемагають у своїх заїздах і чехословацькі гонщики Вацлав Вернер та Любомир Єдек. У 7-му заїзді невдало виступає Зенон Плєх, фінішуючи 4-м. 

Третя серія для гонщика гданьського клубу завершується ще сумніше: у 10-му заїзді він падає після другого віражу. Що це? Невезіння чи гра долі, що згадала фінал особистого чемпіонату світу 1973 року в польському Хожуві, коли 20-річний Зенон Плєх став бронзовим призером, а гонщик ровенської „Радуги” Григорій Хлиновський незаслужено став лише 5-м? І у нашому місті через 11 років так все повернулося проти Зенона? Але попереду ще було дві серії заїздів. 

Четверта серія, і тут почергово перемагають Мюллер, Штанцл, Майєр і Хакк. У 16-му заїзді, коли на доріжці польське тріо протистояло німецькому гонщику Георгу Хакку, у 2-му віражі Анджей Хуща збиває Зенона Плєха – в результаті травма та завершення виступів для гонщика під стартовим № 15. У перезаїзді на доріжці вперше з’являється другий запасний – гонщик ровенського „Сигнала” Володимир Трофимов, але двигун мотоцикла дає збій і, схід… 

У заключній серії заїздів перемагають Болеслав Прох (стартував замість Зенона Плєха), Петр Ондрашик, Георг Хакк та Егон Мюллер. У 19-му заїзді на доріжці знову з’явився Володимир Трофимов, він фінішує 3-м, але головний суддя змагань, угорський арбітр Ене Корокнаї, анулював цей результат, вважаючи їзду Володимира небезпечною для суперників. 

Після основної серії заїздів у двох німецьких гонщиків було по 14 очок – буде додатковий заїзд за 1-2-е місця, а у двох чехословацьких гонщиків – Вацлава Вернера та Іржи Штанцла – по 11, значить, ще один додатковий заїзд – за 3-є місце. У 21-му заїзді стартували Мюллер та Майєр, які проїхали всі 4 кола під бурхливі аплодисменти глядачів: чинний чемпіон мира, як і належить найсильнішому, лідирував від старту і до фінішу. У другому додатковому заїзді сильнішим виявився Іржи Штанцл, він і посів підсумкове 3-є місце. П’ятим став польський гонщик Едвард Янцаж, котрий не виграв жодного заїзду, але він стабільно завершував свої старти на 2-й позиції – 10 очок. 

На гонці в Ровно був присутній спеціальний кореспондент німецького журналу „Bahnsport Aktuell” Йозеф Хольцмюллер і генеральний секретар Німецького Мотосоюзу Ганс Фокк, які високо оцінили рівень підготовки, організації та проведення гонки в Ровно, подякувавши всім за прекрасне свято спідвею. А Ганс Фокк окремо зазначив, що за 20 років проведення та відвідування змагань з мотоспорту, він вперше почув таке якісне виконання гімну його Батьківщини. Егон Мюллер був вдячний глядачам за підтримку і організаторам за відмінний трек і доріжку, завдяки яким він вже вп’яте у кар’єрі виступатиме у фіналі особистого чемпіонату світу (фінал відбувся 01 вересня 1984 року в Гьотеборзі на стадіоні „Уллеві”). 

Травма Зенона Плєха у Ровно виявилася не зовсім важкою, бо вже за тиждень він виступав у складі свого гданьського клубу у І Польській лізі проти жешувської „Сталі”, принісши в актив 14 пунктів (найкращий результат у господарів), проте цього не вистачило для перемоги – 45:45. А з ровенської гонки лишилися спогади, світлини та автографи її учасників на обкладинці програмки, серед них і автограф Зенона Плєха (архів Павла Корнелюка):


На завершення – повна статистика гонки: 
Континентальний фінал особистого чемпіонату світу. 
Ровно. 22 липня 1984 року. 
Мототрек. 16 000 глядачів. 
Спортивний комісар FIM: Ренцо Джанніні (Італія). 
Спортивний комісар національної Федерації мотоспорту: Геннадій Фомін (Москва). 
Головний суддя: Ене Корокнаї (Угорщина). 
Технічний комісар: Ігор Зарубін (Москва). 
Головний хронометрист: Володимир Кочнєв (СРСР). 
Директор змагань: Леонід Філюк (Ровно). 
Коментатор: Володимир Карнєєв ( Москва). 

1. № 14 Егон Мюллер (ФРН) (2, 3, 3, 3, 3) = 14 + 3. 
2. № 5 Карл Майєр (ФРН) (3, 3, 3, 3, 2) = 14 + 2. 
3. № 2 Іржи Штанцл (Чехословаччина) (3, 2, 2, 3, 1) = 11 + 3. 
4. № 11 Вацлав Вернер (Чехословаччина) (3, 3, 2, 2, 1) = 11 + 2. 
5. № 9 Едвард Янцаж (Польща) (2, 2, 2, 2, 2) = 10. 
6. № 16 Петр Ондрашик (Чехословаччина) (0, 1, 3, 2, 3) = 9. 
7. № 6 Георг Хакк (ФРН) (1, П, 1, 3, 3) = 8. 
8. № 13 Алеш Дримль (Чехословаччина) (1, 1, 2, 1, 2) = 7. 
9. № 8 Любомир Єдек (Чехословаччина) (0, 3, 1, 0, 2) = 6. 
10. № 10 Хенні Кроузе (Голландія) (П, 1, 3, 1, 1) = 6. 
11. № 7 Михайло Старостін (СРСР) (2, 2, П, 2, 0) = 6. 
12. № 4 Анджей Хуща (Польща) (1, 2, 1, П/В, 0) = 4. 
13. № 15 Зенон Плєх (Польща) (3, 0, П, П/Н/С, –) = 3. 
14. № 1 Зденек Шнайдервінд (Чехословаччина) (2, П/В, 0, 0, 0) = 2. 
15. № 3 Петер Вюртерле (ФРН) (0, 1, 0, 0, Сх) = 1. 
16. № 12 Зенон Каспчак (Польща) (1, 0, –, –, –) = 1. 

Запасні: 
№ 18 Болеслав Прох (Польща) (1, 1, 3) = 5. 
№ 19 Володимир Трофимов (СРСР) (Сх, 1/А) = 0. 

Позаїздно: 
1. Штанцл, Шнайдервінд, Хуща, Вюртерле. 71.8 сек. – рекорд треку
2. Майєр, Старостін, Хакк, Єдек. 71.8 сек. – повторення рекорду треку
3. R/R. Вернер, Янцаж, Каспчак, Кроузе (П). 71.8 сек. – повторення рекорду треку
4. Плєх, Мюллер, Дримль, Ондрашик. 70.4 сек. – новий рекорд треку
5. R/R. Майєр, Янцаж, Дримль, Шнайдервінд (П/В). 71.6 сек. 
6. Мюллер, Штанцл, Кроузе, Хакк (П). 70.8 сек. 
7. Вернер, Старостін, Вюртерле, Плєх. 70.8 сек. 
8. Єдек, Хуща, Ондрашик, Каспчак. 72.4 сек. 
9. Ондрашик, Вернер, Хакк, Шнайдервінд. 72.4 сек. 
10. Майєр, Штанцл, Прох (замість Каспчака), Плєх (П). 71.2 сек. 
11. R/R. Мюллер, Янцаж, Єдек, Вюртерле. 70.4 сек. – повторення рекорду треку
12. R/R. Кроузе, Дримль, Хуща, Старостін (П). 72.2 сек. 
13. Мюллер, Старостін, Прох (замість Каспчака), Шнайдервінд. 71.2 сек. 
14. Штанцл, Вернер, Дримль, Єдек. 
15. Майєр, Ондрашик, Кроузе, Вюртерле. 73.3 сек. 
16. R/R. Хакк, Янцаж, Трофимов (Сх) [замість Плєха (П/Н/С)], Хуща (П/В). 72.0 сек. 
17. Прох (замість Плєха), Єдек, Кроузе, Шнайдервінд. 73.0 сек. 
18. Ондрашик, Янцаж, Штанцл, Старостін. 72.4 сек. 
19. Хакк, Дримль, Трофимов (А) (замість Каспчака), Вюртерле (Сх). 72.2 сек. 
20. Мюллер, Майєр, Вернер, Хуща. 

Додатковий заїзд за 1-2-е місця: 
21. Мюллер, Майєр. 70.8 сек. 

Додатковий заїзд за 3-є місце: 
22. Штанцл, Вернер. 71.4 сек. 

Моє знайомство із Зеноном Плєхом відбулося у Любліні 12 жовтня 2013 року, де проходила товариська зустріч збірної Польщі проти збірної чемпіонів світу. Мій перший міжнародний досвід і перша поїздка на спідвей за кордон (разом із Сергієм Головнею, Русланом Лозовицьким та Орестом Погореляком) відразу принесли можливість зустрітися із зірками світового спідвею, як діючими гонщиками так і легендарними ветеранами. Першим серед них став саме Зенон Плєх, котрий був на цій гонці у якості почесного гостя. За три години до початку змагань я познайомився із Зеноном Плєхом у закритому парку люблінського треку, і добрих півгодини розмовляв із легендою польського спідвею. 

Пан Зенон охоче ділився власними спогадами про минулі часи, особливо цікавою була тема знаменитого фіналу особистого чемпіонату світу 1973 року у Хожуві, де сталася така неочікувана розв’язка, коли Григорій Хлиновський опинився у центрі уваги після фінішу 19-го заїзду. Зенон Плєх тоді розповів, що ставка на перемогу у фіналі в Хожуві робилася саме на нього, і це не приховували навіть у PZM. Серед квінтету польських фіналістів, а вони не проходили сито всіх відбіркових раундів (згідно із регламентом чемпіонату до фіналу, що проходив у Польщі у 70-х роках минулого сторіччя, відразу потрапляли 5 польських гонщиків), кандидатура 20-річного Зенона Плєха розглядалася в якості головного претендента на перемогу, і він це відчував у всіх відношеннях. Проте хід гонки дещо перекреслив амбітні плани всіх її учасників, організаторів і, можливо, суддів. Зенон Плєх підкреслив те, що оскільки фінал проходив у Польщі, то й чемпіоном світу повинен був стати польський гонщик. І у цьому плані здійснювалася велика робота. 

На моє запитання, чи був контакт у 19-му заїзді між Григорієм Хлиновським і ним, він не дав відповіді, а сказав, що про це він може розповісти під час спільної зустрічі з нашим відомим майстром. Я тоді запитав, чи може Зенон Плєх приїхати до Рівного і, таким чином, відбудеться така зустріч? Зенон Плєх сказав, що може приїхати до нас, але це повинна бути дуже сильна гонка в рамках чемпіонату світу або любого європейського фіналу. Хоча потім, із сумом, згадав 1984 рік, коли він так невдало виступив на нашому мототреку, отримавши травму після шаленої атаки свого земляка Анджея Хущі. Це, здається, була свого роду сатисфакція за хожувський фінал 1973 року. 

У Люблін на гонку, знаючи що там буде і Зенон Плєх, я взяв із собою його автобіографічну книгу „W cieniu złota”, що перекладається як „У тіні золота”. 



Книгу, що вийшла у 2010 році, мені презентував наш польський друг, який багато разів приїжджав до Рівного, Адам Гєрнальчик. Під час розмови із Зеноном Плєхом він люб’язно погодився її підписати. 


Зі свого боку, я подарував Зенону Плєху книгу про Віктора Трофимова, якого він теж пам’ятає, і з яким теж неодноразово виступав у багатьох гонках. Із сумом Зенон Плєх слухав про те, що наш легендарний гонщик 01 жовтня 2013 року залишив цей світ… 

Пізніше Зенон Плєх з радістю підписував Сергію Головні світлини та згадував перипетії різних спідвейних змагань. 




Вдруге я зустрівся із Зеноном Плєхом у Гданьську, де
14 серпня 
2017 року відбувся Міжнародний особистий чемпіонат Польської Екстраліги. Напередодні ми відвідали у Ченстохові гонку Екстраліги господарів проти вроцлавської „Спарти”, і потім марш-кидок автобаном до Гданьська. 
Перед гонкою відбулася коротка розмова з паном Зеноном і фото на пам’ять.


Ми пам’ятаємо Тебе, Зенон Плєх.
Спочивай з миром… 

16 листопада 2020 р.

Віктор ТРОФИМОВ-молодший - у Рибніку! Виступи Трофимових у Рибніку.

Віктор Трофимов-молодший у сезоні 2021 року виступатиме у складі клубу ROW Rybnik у eWinner 1. Liga
У цьому місті він провів 5 гонок. 



Ще у 4 гонках у Рибніку стартував знаменитий Віктор Іванович Трофимов та одного разу  Володимир Трофимов. 
У хронологічному порядку це виглядає так:

Віктор Іванович ТРОФИМОВ. 

1. 17 жовтня 1964 року. 
4-й турнір „Puchar ROW” (командний). 
Збірна СРСР здійснювала турне Польщею і в Рибніку, у дев’ятій гонці, посіла 3-е місце у п’ятиособовому складі, пропустивши вперед збірну господарів під дивною назвою Польська Центральня (35 очок), де виступали Анджей Погожельські, Павел Валошек, Хенрік Жито та Збігнєв Подлєцькі. Чемпіон Польщі 1964 року, команда „Гурнік” (Рибнік), у складі якої стартували Станіслав Ткоч, Йоахім Май, Антоні Ворина, Анджей Виглєнда та Кароль Печке, стала 2-ю з 26 очками, стільки ж було і у нашої команди, але на один виграний заїзд менше. 4-е місце – у збірної Чехословаччини (9 очок). 
3-є місце, СРСР – 26: 
№ 13 Віктор Трофимов (П, 2, 2, 2) = 6. 
№ 14 Валентин Моісєєв (1, 2, 1, 1) = 5. 
№ 15 Борис Самородов (3, 2, 3, 3) = 11. 
№ 16 Володимир Коваленко (3, –, –, –) = 3. 
№ 20 Костянтин Кришталь (–, 1, 0, 0) = 1. 

2. 13 жовтня 1968 року. 
Світова Ліга (під егідою FIM). 
Польща – СРСР 49:29. 
№ 5 Віктор Трофимов (1, 0, Сх, –) = 1. 

3. 21 вересня 1969 року. 
Фінал командного чемпіонату світу. 
3-є місце, СРСР – 23: 
№ 1 Геннадій Куриленко (3, 2, 2, 1) = 8. 
№ 2 Володимир Смірнов (2, 3, 2, 2) = 9. 
№ 3 Валерій Клементьєв (1, 3, 1, П/В) = 5. 
№ 4 Юрій Дубінін (П, 1, 0, –) = 1. 
№ 5 Віктор Трофимов (–, –, –, 0) = 0. 

4. 14 жовтня 1973 року. 
13-й турнір „Puchar ROW” (особистий). 
Турнір виграв Володимир Заплєшний з Владивостока (14 очок). 
Відразу у 4 гонщиків було по 10 очок, проте додаткових заїздів не проводили: Павел Валошек і Віктор Трофимов мали по 3 перемоги, один раз кожен з них фінішував третім та 1 раз – четвертим, але за результатом особистої зустрічі, яку виграв Валошек, він і посів 2-е місце. У Анатолія Кузьміна та Анджея Виглєнди було по 2 перемоги, двічі вони фінішували другими та одного разу – четвертими, але за результатами особистої зустрічі гонщик даугавпілського „Локомотива” посів вище місце. 
3-є місце, Віктор Трофимов (СРСР) (0, 1, 3, 3, 3) = 10. 

Володимир ТРОФИМОВ. 

5. 01 червня 1991 року. 
Континентальний чвертьфінал особистого чемпіонату світу. 
15-е місце, № 16 Володимир Трофимов (СРСР) (0, 0, 1, 0, 0) = 1. 

Віктор ТРОФИМОВ-молодший. 

6. 29 серпня 2017 року. 
XIV раунд командного чемпіонату Польщі серед юніорів. 
5-е місце, Fogo Unia Leszno – 16: 
№ 16 Шимон Шлаудербах (3, 1, 2, 3) = 9. 
№ 17 Віктор Трофимов-молодший (1, 2, 2, 1) = 6. 
№ 18 Марек Лутовіч (0, 1*, 0, 0) = 1 + 1*. 

7. 20 серпня 2020 року. 
2-й раунд командного чемпіонату Польщі серед юніорів. 
Група С. 
2-е місце, Motor Lublin – 35: 
№ 13 Віктор Фірмуга (1, 2, 0, 1, 2) = 6. 
№ 14 Віктор Лампарт (3, 3, 3, 3, 2) = 14. 
№ 15 Віктор Трофимов-молодший (3, 3, 2, 2, 3) = 13. 
№ 16 Максиміліан Следзь (0, Сх, 1, 1, В) = 2. 

8. 21 серпня 2020 року. 
PGE Ekstraliga. 11-й раунд. 
PGG ROW Rybnik – Motor Lublin 38:52. 
№ 7 Віктор Трофимов-молодший, Motor Lublin (2*, 0, 1) = 3 + 1*. 

9. 25 серпня 2020 року. 
Ліга юніорів. 3-й раунд. 
3-є місце, Motor Lublin – 20: 
№ 7 Віктор Лампарт (2, 2*, 2*, 3) = 9 + 2*. 
№ 8 Віктор Фірмуга (0, 0, 0, 1) = 1. 
№ 9 Віктор Трофимов-молодший (3, 3, 1, 3) = 10. 

10. 17 вересня 2020 року. 
Чемпіонат Польщі серед пар (юніори). 
6-е місце, Motor Lublin – 14: 
№ 9 Віктор Трофимов-молодший (1, 3, 3, 2, 3, 2) = 14. 
№ 10 Ян Рахубік (0, 0, 0, –, –, 0) = 0. 
№ 19 Якуб Шпитма (0, 0) = 0.

Побажаємо Віктору успішних виступів та нових перемог!

12 листопада 2020 р.

Сергію МАРИНИЧУ – 42!

12 листопада 2020 року одному із активістів "Клубу вболівальників рівненського спідвею", керівнику його "Спілки ветеранів мотоспорту", рівненському гонщику 90-х років, Сергію МАРИНИЧУ, виповнилося 42 роки!




Нестабільні роки, на які припали його виступи у спідвеї, не дали змоги реалізувати себе повністю на гаревій доріжці.

Сергій активно потім стартував у ветеранських гонках, виступивши у 9 таких турнірах з 15, що були організовані в Україні упродовж 2009-2018 рр.: 5 гонок він провів у Червонограді та 4 – у Вознесенську.



Сьогодні Сергій Маринич нерозривно пов'язаний з діяльністю "Клубу вболівальників рівненського спідвею", комунального закладу "Рівненський міський спортивно-технічний клуб" Рівненської міської ради, дитячої секції спідвею, на всіх змаганнях плідно працює над підготовкою доріжки як директор змагань, є суддею з мотоспорту!

Від імені ветеранів рівненського спідвею та від чисельної армії уболівальників вітаю Сергія Федоровича МАРИНИЧА з Днем народження та бажаю міцного здоров'я, спортивного довголіття, щастя, миру, тепла та нових успіхів на спідвейній ниві!

11 листопада 2020 р.

Григорію ХЛИНОВСЬКОМУ – 73!

11 листопада 2020 року вихованцю рівненського спідвею та Леоніда Дробязка, триразовому срібному призеру командних чемпіонатів світу (1971, 1972, 1975 рр.), бронзовому призеру командного чемпіонату світу (1973 р.), триразовому чемпіону країни в якості старшого тренера команди „Сигнал” (Ровно) (1985, 1986, 1987 рр.), майстру спорту СРСР міжнародного класу, заслуженому тренеру України, судді національної категорії з мотоспорту, Григорію Олександровичу ХЛИНОВСЬКОМУ, виповнилося 73 роки! 


Упродовж 15 сезонів Григорій Хлиновський захищав кольори рівненських команд „Радуга” та „Сигнал”, ще один сезон він провів у складі команди „Авангард” (Львів), 13 років був членом збірної країни, а потім перейшов на тренерську роботу, де теж має значні досягнення. 

Як гонщик Григорій Хлиновський став символом 70-х років, досягнувши найвищої сходинки у своїй спортивній кар’єрі у 1973 році, коли лише із-за сумнівного суддівського рішення німецького арбітра залишився поза п’єдесталом у фіналі особистого чемпіонату світу. 

Сьогодні Григорію Хлиновському – 73 роки. 

А тоді, у далекому 1973 році, 47 років назад (саме такий рік народження – 1947), Григорій Хлиновський блискуче долав всі раунди особистого чемпіонату світу. 

Розпочалося все 20 травня 1973 року в угорському Мішкольці, де 25-річний лідер збірної країни здобув перемогу у чвертьфіналі: 


Континентальний чвертьфінал особистого чемпіонату світу. 
Мішкольц (Угорщина). 20 травня 1973 року. 
1. № 1 Григорій Хлиновський (СРСР) (3, 3, 3, 2, 3) = 14. 
2. № 6 Віктор Трофимов (СРСР) (2, 3, 2, 3, 3) = 13. 
3. № 16 Олександр Павлов (СРСР) (3, 3, 1, 3, 1) = 11. 
4. № 2 Юрій Дубінін (СРСР) (1, 2, 3, 0, 3) = 9. 
5. № 14 Янош Беркі (Угорщина) (2, 0, 3, 0, 3) = 8. 
6. № 11 Іштван Ширацькі (Угорщина) (0, 3, 0, 3, 2) = 8. 
7. № 8 Ян Клокочка (Чехословаччина) (3, 0, 2, 1, 2) = 8. 
8. № 9 Петр Шафарік (Чехословаччина) (3, 1, 1, 1, 2) = 8. 
9. № 4 Вацлав Вернер (Чехословаччина) (2, 2, 2, 2, В) = 8. 
10. № 5 Мірослав Росулек (Чехословаччина) (1, 2, 2, 2, В) = 7. 
11. № 7 Володимир Чистяков (СРСР) (0, В, 3, 3, 0) = 6. 
12. № 12 Йіндріх Домінік (Чехословаччина) (2, 1, Сх, 1, 2) = 6. 
13. № 13 Гіпес Барнабаш (Угорщина) (1, 0, 1, 2, 1) = 5. 
14. № 3 Шандор Чато (Угорщина) (0, 2, 0, 1, 0) = 3. 
15. № 10 Янош Якуб (Угорщина) (1, 1, 0, 0, –) = 2. 
16. № 15 Крістоф Бетцль (ФРН) (0, –, –, –, –) = 0. 
Запасні: 
№ 17 Бернарт Ярош (Угорщина) (1, 0, 1) = 2. 
№ 18 Дьюла Озко (Угорщина) (1, 0/1) = 2. 

Позаїздно: 
1. Хлиновський, Вернер, Дубінін, Чато. 
2. Клокочка, Трофимов, Росулек, Чистяков. 
3. Шафарік, Домінік, Якуб, Ширацькі. 
4. Павлов, Беркі, Барнабаш, Бетцль. 
5. Хлиновський, Росулек, Шафарік, Барнабаш. 
6. Трофимов, Дубінін, Якуб, Беркі. 
7. Ширацькі, Чато, Ярош (замість Бетцля), Чистяков (В). 
8. Павлов, Вернер, Домінік, Клокочка. 
9. Хлиновський, Трофимов, Павлов, Ширацькі. 
10. Дубінін, Росулек, Озко (замість Бетцля), Домінік (Сх). 
11. Беркі, Клокочка, Шафарік, Чато. 
12. Чистяков, Вернер, Барнабаш, Якуб. 
13. Чистяков, Хлиновський, Домінік, Беркі. 
14. Ширацькі, Барнабаш, Клокочка, Дубінін. 
15. Павлов, Росулек, Чато, Якуб. 
16. Трофимов, Вернер, Шафарік, Ярош (замість Бетцля). 
17. Хлиновський, Клокочка, Ярош (замість Бетцля), Озко (замість Якуба). 
18. Дубінін, Шафарік, Павлов, Чистяков. 
19. Трофимов, Домінік, Барнабаш, Чато. 
20. Беркі, Ширацькі, Озко [замість Вернера (В)], Росулек (В). 

Один з двох півфіналів континенту відбувся 02 червня 1973 року у Західній Німеччині (Роденбах). Григорій Хлиновський знову перемагає (13 очок):


Континентальний півфінал особистого чемпіонату світу. 
Роденбах (ФРН). 02 червня 1973 року. 
1. № 1 Григорій Хлиновський (СРСР) (3, 3, 3, 3, 1) = 13. 
2. № 15 Володимир Гордєєв (СРСР) (3, 3, 2, 3, 2) = 13. 
3. № 3 Мілан Шпінька (Чехословаччина) (2, 1, 3, 3, 3) = 12. 
4. № 7 Вацлав Вернер (Чехословаччина) (3, 2, 2, 2, 3) = 12. 
5. № 8 Володимир Пазніков (СРСР) (2, 3, 2, 3, 0) = 10. 
6. № 10 Віктор Трофимов (СРСР) (2, 2, 1, 2, 3) = 10. 
7. № 14 Йозеф Ангермюллер (ФРН) (0, 3, 1, 1, 3) = 8. 
8. № 11 Олександр Павлов (СРСР) (3, 0, Сх, 2, 2) = 7. 
9. № 2 Олег Дзядик (СРСР) (1, 0, 3, 1, 2) = 7. 
10. № 16 Ян Клокочка (Чехословаччина) (2, 1, 2, 1, 1) = 7. 
11. № 13 Манфред Пошенрідер (ФРН) (1, 2, 3, 0, Сх) = 6. 
12. № 6 Ян Холуб (Чехословаччина) (1, 1, 1, 1, 2) = 6. 
13. № 9 Георгій Іванов (СРСР) (1, 1, 0, 2, Сх) = 4. 
14. № 12 Мірослав Росулек (Чехословаччина) (0, 2, 1, 0, Сх) = 3. 
15. № 4 Юрій Дубінін (СРСР) (0, П, 0, –, –) = 0. 
16. № 5 Петр Шафарік (Чехословаччина) (0, 0, П, –, –) = 0. 
Запасні: 
№ 17 Володимир Чистяков (СРСР) (0, 1) = 1. 
№ 18 Отто Барт (ФРН) (0, 0) = 0. 

Позаїздно: 
1. Хлиновський, Шпінька, Дзядик, Дубінін. 
2. Вернер, Пазніков, Холуб, Шафарік. 
3. Павлов, Трофимов, Іванов, Росулек. 
4. Гордєєв, Клокочка, Пошенрідер, Ангермюллер. 
5. Хлиновський, Пошенрідер, Іванов, Шафарік. 
6. Ангермюллер, Трофимов, Холуб, Дзядик. 
7. Гордєєв, Вернер, Шпінька, Павлов. 
8. Пазніков, Росулек, Клокочка, Дубінін (П). 
9. Хлиновський, Клокочка, Холуб, Павлов (Сх). 
10. Дзядик, Гордєєв, Росулек, Шафарік (П). 
11. Шпінька, Пазніков, Ангермюллер, Іванов. 
12. Пошенрідер, Вернер, Трофимов, Дубінін. 
13. Хлиновський, Вернер, Ангермюллер, Росулек. 
14. Пазніков, Павлов, Дзядик, Пошенрідер. 
15. Шпінька, Трофимов, Клокочка, Чистяков (замість Шафаріка). 
16. Гордєєв, Іванов, Холуб, Барт (замість Дубініна). 
17. Трофимов, Гордєєв, Хлиновський, Пазніков. 
18. Вернер, Дзядик, Клокочка, Іванов (Сх). 
19. Шпінька, Холуб, Пошенрідер (Сх), Росулек (Сх). 
20. Ангермюллер, Павлов, Чистяков (замість Шафаріка), Барт (замість Дубініна). 

Нагорода з півфіналу, Роденбах:


Фінал континенту на берегах Неви – Григорій Хлиновський другий (12 очок), Віктор Трофимов – 5-й з 11.5 очками (розділив пункти у 9-му заїзді з Володимиром Гордєєвим, коли вони одночасно фінішували третіми): 

Континентальний фінал особистого чемпіонату світу. 
Ленінград (СРСР). 23 червня 1973 року. 
1. № 15 Валерій Гордєєв (СРСР) (3, 3, 2, 2, 3) = 13. 
2. № 4 Григорій Хлиновський (СРСР) (2, 3, 3, 1, 3) = 12. 
3. № 16 Володимир Заплєшний (СРСР) (2, 2, 2, 3, 3) = 12. 
4. № 6 Володимир Гордєєв (СРСР) (3, 3, ½, 3, 2) = 11.5. 
5. № 1 Віктор Трофимов (СРСР) (3, 3, ½, 3, 2) = 11.5. 
6. № 12 Олександр Павлов (СРСР) (3, 0, 3, 2, 3) = 11. 
7. № 8 Анатолій Кузьмін (СРСР) (2, 1, 3, 3, 1) = 10. 
8. № 11 Володимир Пазніков (СРСР) (1, 2, 3, 2, 2) = 10. 
9. № 9 Іржи Штанцл (Чехословаччина) (2, 2, 2, 0, 2) = 8. 
10. № 3 Петр Ондрашик (Чехословаччина) (1, 1, 0, 2, 1) = 5. 
11. № 14 Мілан Шпінька (Чехословаччина) (1, 2, 1, В, 1) = 5. 
12. № 13 Вацлав Вернер (Чехословаччина) (0, 1, 2, 1, 0) = 4. 
13. № 5 Мірослав Вернер (Чехословаччина) (1, 0, 1, 1, 0) = 3. 
14. № 7 Йозеф Ангермюллер (ФРН) (0, 0, 1, 1, 1) = 3. 
15. № 10 Карел Воборнік (Чехословаччина) (0, 1, 0, 0, 0) = 1. 
16. № 2 Петр Кучера (Чехословаччина) (0, 0, 0, 0, 0) = 0. 
Запасний: 
№ 17 Олег Дзядик (СРСР) – Н/С. 

Позаїздно: 
1. Трофимов, Хлиновський, Ондрашик, Кучера. 
2. Володимир Гордєєв, Кузьмін, Мірослав Вернер, Ангермюллер. 
3. Павлов, Штанцл, Пазніков, Воборнік. 
4. Валерій Гордєєв, Заплєшний, Шпінька, Вацлав Вернер. 
5. Трофимов, Штанцл, Вацлав Вернер, Мірослав Вернер. 
6. Володимир Гордєєв, Шпінька, Воборнік, Кучера. 
7. Валерій Гордєєв, Пазніков, Ондрашик, Ангермюллер. 
8. Хлиновський, Заплєшний, Кузьмін, Павлов. 
9. Пазніков, Заплєшний, Трофимов – Володимир Гордєєв. 
10. Павлов, Валерій Гордєєв, Мірослав Вернер, Кучера. 
11. Кузьмін, Штанцл, Шпінька, Ондрашик. 
12. Хлиновський, Вацлав Вернер, Ангермюллер, Воборнік. 
13. Трофимов, Павлов, Ангермюллер, Шпінька (В). 
14. Кузьмін, Пазніков, Вацлав Вернер, Кучера. 
15. Заплєшний, Ондрашик, Мірослав Вернер, Воборнік. 
16. Володимир Гордєєв, Валерій Гордєєв, Хлиновський, Штанцл. 
17. Валерій Гордєєв, Трофимов, Кузьмін, Воборнік. 
18. Заплєшний, Штанцл, Ангермюллер, Кучера. 
19. Павлов, Володимир Гордєєв, Ондрашик, Вацлав Вернер. 
20. Хлиновський, Пазніков, Шпінька, Мірослав Вернер. 

Європейський фінал відбувся в Абенсберзі (Західна Німеччина). Нефартовий для Віктора Трофимова трек підтвердив свою репутацію, і наш ветеран з 2 очками завершив боротьбу в особистому чемпіонаті світу 1973 року. А Григорій Хлиновський з 7 очками (9-е місце) потрапив в число 11 фіналістів, котрі вийшли до фіналу чемпіонату в Польщі. 

Це був другий поспіль фінал нашого майстра! 

Варто відзначити, що в чемпіонаті світу 1973 року всі польські гонщики не приймали участь у попередніх раундах чемпіонату, адже регламентом їм було гарантовано 5 місць у фіналі: 

Європейський фінал особистого чемпіонату світу. 
Абенсберг (ФРН). 19 серпня 1973 року. 
1. № 7 Андерс Міханек (Швеція) (3, 3, 3, 3, 3) = 15. 
2. № 5 Айвен Мейджер (Нова Зеландія) (2, 3, 3, 3, 3) = 14. 
3. № 13 Володимир Пазніков (СРСР) (3, 2, 1, 3, 3) = 12. 
4. № 4 Бернт Перссон (Швеція) (0, 3, 2, 3, 2) = 10. 
5. № 9 Володимир Заплєшний (СРСР) (3, 0, 2, 2, 2) = 9. 
6. № 16 Пітер Коллінз (Англія) (2, 2, 3, 2, Сх) = 9. 
7. № 14 Валерій Гордєєв (СРСР) (П, 3, 3, 1, 1) = 8. 
8. № 11 Оле Ольсен (Данія) (2, 2, 2, 2, –) = 8. 
9. № 1 Григорій Хлиновський (СРСР) (1, 1, 0, 2, 3) = 7. 
10. № 3 Джон Булгер (Австралія) (3, 1, 1, 1, 1) = 7. 
11. № 2 Рей Уїлсон (Англія) (2, 2, П, 1, 1) = 6. 
12. № 6 Бент Янссон (Швеція) (1, 1, 1, 1, 2) = 6. 
13. № 15 Олександр Павлов (СРСР) (1, 0, 2, 0, 1) = 4. 
14. № 8 Іржи Штанцл (Чехословаччина) (0, 0, 0, 0, 2) = 2. 
15. № 12 Віктор Трофимов (СРСР) (0, 1, 1, 0, 0) = 2. 
16. № 10 Анатолій Кузьмін (СРСР) (1, 0, 0, 0, 0) = 1. 
Запасні: 
17. № 17 _____________________ (Чехословаччина) – Н/С. 
18. № 18 Отто Барт (ФРН) (0) = 0. 
19. № 19 _____________________ (ФРН) – Н/С. 
20. № 20 _____________________ (ФРН) – Н/С. 
Замість № 4 Джона Льюїса (Англія) під його ж номером виступав другий запасний Бернт Перссон (Швеція). Замість № 8 Володимира Гордєєва під його ж номером виступав перший запасний Іржи Штанцл (Чехословаччина). Запасними гонщиками на Європейський фінал в Абенсберзі були заявлені чехословацький гонщик та 3 гонщики Західної Німеччини, один з них – Отто Барт. 

Позаїздно: 
1. Булгер, Уїлсон, Хлиновський, Перссон. 77.9 сек. 
2. Міханек, Мейджер, Янссон, Штанцл. 77.1 сек. 
3. Заплєшний, Ольсен, Кузьмін, Трофимов. 77.1 сек. 
4. Пазніков, Коллінз, Павлов, Гордєєв (П). 76.9 сек. 
5. Мейджер, Пазніков, Хлиновський, Заплєшний. 77.5 сек. 
6. Гордєєв, Уїлсон, Янссон, Кузьмін. 77.7 сек. 
7. Міханек, Ольсен, Булгер, Павлов. 77.5 сек. 
8. Перссон, Коллінз, Трофимов, Штанцл. 78.0 сек. 
9. Коллінз, Ольсен, Янссон, Хлиновський. 77.8 сек. 
10. Мейджер, Павлов, Трофимов, Уїлсон (П). 76.6 сек. 
11. Гордєєв, Заплєшний, Булгер, Штанцл. 76.9 сек. 
12. Міханек, Перссон, Пазніков, Кузьмін. 76.7 сек. 
13. Міханек, Хлиновський, Гордєєв, Трофимов. 78.7 сек. 
14. Пазніков, Ольсен, Уїлсон, Штанцл. 77.8 сек. 
15. Мейджер, Коллінз, Булгер, Кузьмін. 77.3 сек. 
16. Перссон, Заплєшний, Янссон, Павлов. 75.9 сек. – НЧД
17. Хлиновський, Штанцл, Павлов, Кузьмін. 77.1 сек. 
18. Міханек, Заплєшний, Уїлсон, Коллінз (Сх). 76.9 сек. 
19. Пазніков, Янссон, Булгер, Трофимов. 77.5 сек. 
20. Мейджер, Перссон, Гордєєв, Барт (замість Ольсена). 76.8 сек. 

Фінал особистого чемпіонату світу відбувся 02 вересня 1973 року у Польщі (Хожув) на стадіоні „Шльонськ”. Про цю драматичну гонку багато є інформації, проте вважаю, що останню крапку над „і” в цій історії ще не поставлено, і це вже інша історія… 

Від імені ветеранів рівненського спідвею та багатотисячної армії його уболівальників вітаю Григорія Олександровича ХЛИНОВСЬКОГО з Днем народження та бажаю міцного здоров’я, довгих років активного життя та нових досягнень на спідвейному шляху!


Фото Альони Анісімової (Рівне).