Badge "50 years of speedway in Rovno"

29 червня 2020 р.

29 червня 2020 року Ігорю МАРКУ могло б виповнитися 55 років...

29 червня 2020 року нашому відомому гонщику, легенді рівненського спідвею, чемпіону світу серед юніорів 1986 року, Ігорю Івановичу МАРКУ, могло б виповнитися 55 років... Вже трохи більше 13 років Ігоря Марка немає з нами...



На фото (з особистого архіву Руслана Маліновського): Ігор МАРКО.

Багато написано і відомо про досягнення Ігоря Марка у спідвеї. Повторюватися не буду. 

Хочу нагадати результати фіналу особистого чемпіонату СРСР серед юніорів 1985 року, коли Ігор Марко завоював свою першу медаль в особистому заліку в країні - бронзову. 

Відбулося це на мотодромі "Домбай" у далекому Черкеську 12-13 жовтня 1985 року. 


На фото (з особистого архіву Ігоря Марка): програмка фіналу в Черкеську.

Це була четверта нагорода рівненських юніорів в особистих чемпіонатах країни після срібної медалі Василя Мурашка у 1972 році в Тольятті, бронзової медалі Павла Хлиновського у 1974 році в Черкеську та бронзової медалі Володимира Трофимова у 1981 році в Уфі.

Ігор Марко виступав під №13 обидва дні фіналу, і першого дня посів 6-е місце з 9 пунктами. Наступного дня, 13 жовтня 1985 року, Ігор Марко виграє гонку з 14 пунктами, поступившись лише у 33-му заїзді Віталію Матвєєву з Октябрьського. 

За підсумками двох днів у двох гонщиків рівненського "Сигналу", двох Ігорів - Марка та Звєрєва, однакова кількість очок - по 23. Ігор Звєрєв (стартовий № 14) першого дня здобув 13 пунктів і був 2-м, другого дня - 10 пунктів і 5-е місце. Володар бронзової нагороди вирішувався у додатковому заїзді між двома юніорами "Сигналу". Перемога була за Ігорем Марком, який і став бронзовим призером особистого чемпіонату країни серед юніорів 1985 року.


Ще один рівненський юніор, котрий виступав у цьому фіналі, Олександр Кришталь, здобув за два дні 11 пунктів та посів 11-е місце.

Результати фіналу:
Черкеськ. Мотодром "Домбай".

12 жовтня 1985 року. Перший день.
1. № 16 Федір Захаров (Уфа) (3, 3, 3, 3, 3) = 15.
2. № 14 Ігор Звєрєв (Ровно) (2, 3, 2, 3, 3) = 13.
3. № 8 Андрій Волохов (Балаково) (2, 2, 3, 2, 3) = 12.
4. № 7 Віталій Матвєєв (Октябрьський) (3, 3, 2, 2, 1) = 11.
5. № 2 Талгат Галєєв (Черкеськ) (3, 2, 3, 0, 2) = 10.
6. № 13 Ігор Марко (Ровно) (В, Сх, 3, 3, 3) = 9.
7. № 9 В'ячеслав Кочергін (Октябрьський) (3, 3, 1, 1, 0) = 8.
8. № 6 Михайло Похмельнов (Тольятті) (0, 1, 2, 3, 2) = 8.
9. № 5 Сергій Царьов (Черкеськ) (1, В, 2, 2, 2) = 7.
10. № 11 В'ячеслав Шаріпов (Тольятті) (2, 2, 1, 1, 1) = 7.
11. № 4 Ігор Швець (Владивосток) (2, В, 1, 2, 0) = 5.
12. № 15 Руслан Коваль (Черкеськ) (1, 1, 0, 0, 2) = 4.
13. № 12 Олександр Кришталь (Ровно) (1, 1, 1, 0, 1) = 4.
14. № 1 Андрій Марухін (Владивосток) (0, 2, 0, 1, Сх) = 3.
15. № 3 Сергій Балдін (Новосибірськ) (1, 0, 0, 1, 0) = 2.
16. № 10 Юрій Брауцейс (Даугавпілс) (В, Сх, 0, В, 1) = 1.
Запасний:
№ 17 Армен Туманян (Єреван) – Н/С.

Позаїздно:
1. Галєєв, Швець, Балдін, Марухін.
2. Матвєєв, Волохов, Царьов, Похмельнов.
3. Кочергін, Шаріпов, Кришталь, Брауцейс (В).
4. Захаров, Зверев, Коваль, Марко (В).
5. Кочергін, Марухін, Марко (Сх), Царьов (В).
6. Звєрєв, Галєєв, Похмельнов, Брауцейс (Сх).
7. Матвєєв, Шаріпов, Коваль, Балдін.
8. Захаров, Волохов, Кришталь, Швець (В).
9. Захаров, Похмельнов, Шаріпов, Марухін.
10. Галєєв, Царьов, Кришталь, Коваль.
11. Волохов, Звєрєв, Кочергін, Балдін.
12. Марко, Матвєєв, Швець, Брауцейс.
13. Звєрєв, Матвєєв, Марухін, Кришталь.
14. Марко, Волохов, Шаріпов, Галєєв.
15. Захаров, Царьов, Балдін, Брауцейс (В).
16. Похмельнов, Швець, Кочергін, Коваль.
17. Волохов, Коваль, Брауцейс, Марухін (Сх).
18. Захаров, Галєєв, Матвєєв, Кочергін.
19. Марко, Похмельнов, Кришталь, Балдін.
20. Звєрєв, Царьов, Шаріпов, Швець.

13 жовтня 1985 року. Другий день.
1. № 13 Ігор Марко (Ровно) (3, 3, 3, 2, 3) = 14.
2. № 16 Федір Захаров (Уфа) (3, 3, 3, 3, 1) = 13.
3. № 8 Андрій Волохов (Балаково) (3, 3, 1, 3, 2) = 12.
4. № 2 Талгат Галєєв (Черкеськ) (2, 2, 3, 2, 3) = 12.
5. № 14 Ігор Звєрєв (Ровно) (1, 3, 3, Сх, 3) = 10.
6. № 7 Віталій Матвєєв (Октябрьський) (3, 1, В, 3, 3) = 10.
7. № 11 В'ячеслав Шаріпов (Тольятті) (2, 0, 2, 1, 2) = 7.
8. № 12 Олександр Кришталь (Ровно) (2, 2, 2, 1, 0) = 7.
9. № 6 Михайло Похмельнов (Тольятті) (1, 0, 1, 3, 1) = 6.
10. № 10 Юрій Брауцейс (Даугавпілс) (0, 1, 1, 2, 2) = 6.
11. № 15 Руслан Коваль (Черкеськ) (1, 2, 2, 1, П) = 6.
12. № 3 Сергій Балдін (Новосибірськ) (2, 0, 1, 0, 2) = 5.
13. № 9 В'ячеслав Кочергін (Октябрьський) (0, 2, 0, 2, 0) = 4.
14. № 5 Сергій Царьов (Черкеськ) (1, 1, 2, П, Н/С) = 4.
15. № 4 Ігор Швець (Владивосток) (0, 1, 0, 0, 1) = 2.
16. № 1 Андрій Марухін (Владивосток) (0, 0, Н/С, Н/С, Н/С) = 0.

Запасний:
№ 17 Армен Туманян (Єреван) – Н/С.

Позаїздно:
21. Волохов, Балдін, Похмельнов, Брауцейс.
22. Захаров, Кришталь, Коваль, Швець.
23. Марко, Галєєв, Звєрєв, Марухін.
24. Матвєєв, Шаріпов, Царьов, Кочергін.
25. Звєрєв, Кочергін, Швець, Балдін.
26. Захаров, Галєєв, Матвєєв, Похмельнов.
27. Волохов, Кришталь, Царьов, Марухін.
28. Марко, Коваль, Брауцейс, Шаріпов.
29. Захаров, Шаріпов, Балдін, Марухін (Н/С).
30. Марко, Царьов, Похмельнов, Швець.
31. Звєрєв, Коваль, Волохов, Матвєєв (В).
32. Галєєв, Кришталь, Брауцейс, Кочергін.
33. Матвєєв, Марко, Кришталь, Балдін.
34. Похмельнов, Кочергін, Коваль, Марухін (Н/С).
35. Волохов, Галєєв, Шаріпов, Швець.
36. Захаров, Брауцейс, Звєрєв (Сх), Царьов (П).
37. Матвєєв, Брауцейс, Швець, Марухін (Н/С).
38. Звєрєв, Шаріпов, Похмельнов, Кришталь.
39. Марко, Волохов, Захаров, Кочергін.
40. Галєєв, Балдін, Коваль (П), Царьов (Н/С).

Дододатковий заїзд за 3-є місце:
41. Марко, Звєрєв.

За сумою двох днів:
1. № 16 Федір Захаров (Уфа) – (15 + 13) = 28.
2. № 8 Андрій Волохов (Балаково) – (12 + 12) = 24.
3. № 13 Ігор Марко (Ровно) – (9 + 14) = 23 + 3.
4. № 14 Ігор Звєрєв (Ровно) – (13 + 10) = 23 + 2.
5. № 2 Талгат Галєєв (Черкеськ) – (10 + 12) = 22.
6. № 7 Віталій Матвєєв (Октябрьський) – (11 + 10) = 21.
7. № 6 Михайло Похмельнов (Тольятті) – (8 + 6) = 14.
8. № 11 В'ячеслав Шаріпов (Тольятті) – (7 + 7) = 14.
9. № 9 В'ячеслав Кочергін (Октябрьський) – (8 + 4) = 12.
10. № 5 Сергій Царьов (Черкеськ) – (7 + 4) = 11.
11. № 12 Олександр Кришталь (Ровно) – (4 + 7) = 11.
12.  15 Руслан Коваль (Черкеськ) – (4 + 6) = 10.
13. № 4 Ігор Швець (Владивосток) – (5 + 2) = 7.
14. № 3 Сергій Балдін (Новосибірськ) – (2 + 5) = 7.
15. № 10 Юрій Брауцейс (Даугавпілс) – (1 + 6) = 7.
16. № 1 Андрій Марухін (Владивосток) – (3 + 0) = 3.
Армен Туманян (Єреван) – Н/С.

Наступного року Ігор Марко в Балаково виграє юніорський особистий чемпіонат країни з комплектом пунктів...


Пам'ятаємо Тебе, ІГОРЕ... 

28 червня 2020 р.

28 червня 2020 року Олександру КОРШАКОВУ могло б виповнитися 60 років...

28 червня 2020 року, вихованцю рівненського мотоспорту, Олександру Євгеновичу КОРШАКОВУ, могло б виповнитися 60 років.


На фото (з особистого архіву Олександра Коршакова): у заїзді лідирує Олександр Коршаков.


На фото (з особистого архіву Олександра Коршакова): Олександр Коршаков і Павло Хлиновський. Вознесенськ. Мототрек. 1983 рік.



На фото (з особистого архіву Анатолія Жабчика): капітани команд Анатолій Жабчик та Олександр Коршаков піднімають прапор змагань. Вознесенськ. Мототрек. Весна 1983 року.


На жаль, серед видатних перемог рівненського спідвею за 61-річний період, багато рівненських уболівальників пам’ятають і трагічні його сторінки.
Сьогодні необхідно згадати про Олександра Коршакова, гонщика, чиє життя обірвалося так трагічно 27 серпня 1984 року. Сталося це майже 36 років тому назад…

Олександр Коршаков народився у Рівному 28 червня 1960 року. Тоді ще ніхто не здогадувався, що з 1996 року цей день відзначатиметься у незалежній Україні, як День Конституції. Олександр Коршаков не дожив до тих часів, але у свідомості багатьох рівнян та в пам’яті друзів і колег, з якими він виступав на мототреках різних міст, 28 червня назавжди залишиться Днем народження Олександра Коршакова
Сьогодні йому могло б виповнитися 60 років

Олександр Коршаков у командному чемпіонаті СРСР виступав у складі команд:
„Радуга” (Ровно) – 1977 р. (був заявлений у складі, але не стартував), 1978, 1979 рр.
„Шахтар” (Червоноград) – 1979 р.
„Сигнал” (Ровно) – 1982-1984 рр.

Досягнення Олександра Коршакова:

Спідвей:
Учасник особистих чемпіонатів України серед юніорів 1977-1979 рр. У 1979 році посів 4-е місце. 
Бронзовий призер командного чемпіонату України серед юніорів 1979 року у складі команди Ровенської області разом з Володимиром Трофимовим.
Учасник особистих чемпіонатів України серед дорослих 1982-1984 рр. Бронзовий призер особистого чемпіонату України 1982 року, 10-е місце у 1983 р., 9-е місце у 1984 р.
Чемпіон України у командному заліку серед дорослих 1984 року у складі команди Ровенської області.
Учасник особистого чемпіонату СРСР серед юніорів 1978 року, у півфіналі в Ризі посів 13-е місце.


Учасник особистого чемпіонату СРСР серед дорослих 1982 року, у чвертьфіналі у Донецьку посів 9-е місце.
Учасник двох Меморіалів на приз екіпажу Ігашова в Даугавпілсі (1979 та 1984 рр.).

Іподромні мотогонки:
Учасник особисто-командних чемпіонатів України 1978, 1982-1984 рр.
Чемпіон України в особистому заліку у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см3 1978 року та у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 175 см3 1982 року.
Чемпіон України у командному заліку у складі команди Ровенської області 1982 та 1984 року.
Срібний призер у командному заліку у складі команди Ровенської області 1983 року.
Бронзовий призер у командному заліку у складі команди Ровенської області 1978 року.
Учасник особисто-командного чемпіонату СРСР 1978 року.
Срібний призер особистого чемпіонату СРСР 1978 року у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см3 серед юнаків.

…Далекого 1978 року, наприкінці січня, у Костополі відбулися міжобласні змагання з мотогонок на льоду. Волинські та рівненські гонщики розіграли приз костопільської районної газети „Червоний промінь”. Двадцять мотоциклістів вели боротьбу на машинах у класі з об’ємом двигуна до 500, 250 та 125 см3. Понад 5 тисяч болільників стали свідками захоплюючих заїздів та безкомпромісної боротьби. Сильнішими виявилися рівненські гонщики, які завоювали головний трофей. Його складовими стали впевнені перемоги в особистому заліку мотогонщиків нашої області: у класі мотоциклів з об’ємом двигуна до 500 см3 переміг гонщик з Костополя Сергій Тершак, у класі 250 см3 – Леонід Шмарчук та у класі 125 см3 – Олександр Коршаков.

Більшість мотогонщиків, які присвятили себе спідвею, розпочинали свою спортивну кар’єру в мотокросі. Пройшов цю школу і Олександр Коршаков. Саша досить успішно поєднував виступи в мотокросі з гонками на іподромі та на льоду. 

У квітні 1978 року Олександр завойовує звання чемпіона України з іподромних мотогонок. У класі мотоциклів з об’ємом двигуна до 125 см3 він стає переможцем чемпіонату, що відбувся в Одесі.

1978 рік взагалі був тріумфальним для Олександра Коршакова. 
18-річний вихованець рівненського мотоспорту, здобувши право виступати на чемпіонаті СРСР з іподромних мотогонок разом з більш досвідченим Володимиром Казаковим, ретельно готувався до фінальних стартів. А готуватися було до чого. Адже фінал чемпіонату мав відбутися восени в столиці Киргизії – Фрунзе. Звикнути до місцевого клімату – це вже своєрідна підготовка. Олександр не здогадувався, що пройде трохи більше року, і він знову опиниться майже у цих самих краях, але вже в іншій якості та не у спортивному комбінезоні. Крива радянської військової машини закине Олександра у Ташкент, а потім у гірський Афганістан виконувати свій громадянський обов’язок по захисту Батьківщини.

Але повернемося до сонячної Киргизії. З 05 по 08 жовтня 1978 року столиця республіки Фрунзе вже втретє приймала учасників чемпіонату СРСР з іподромних мотогонок. 103 спортсмени прибули в місто, що розташоване в Чуйській долині, виборювати звання найсильніших в особистому та командному заліках. Гонки відбувалися на доріжці іподрому довжиною 1600 м у класі мотоциклів з об’ємом двигуна до 125 см3 (жінки, юнаки та чоловіки), до 175 см3 (чоловіки) та до 250 см3.


На фото (з особистого архіву Володимира Казакова): титулка програмки особисто-командного чемпіонату СРСР з іподромних мотогонок 1978 року.

Олександр Коршаков традиційно виступав у юнацькому найменшому класі. Початково у класі було заявлено 19 юнаків, проте лише 7 з них виступили у Фрунзе, інші були замінені мабуть більш сильнішими гонщиками, а представник команди Латвії (в заявці був зазначений Оскар Козінда) взагалі не виступав. Таким чином у юнацькому класі стартувало 17 гонщиків з 11 союзних республік, Москви та Ленінграду. Команда Росії була представлена 3 юнаками, Україна та Казахстан – двома, інші республіки та міста – по одному учаснику.

Олександр Коршаков у Фрунзе стартував під № 20. Довгі дні та місяці тренувань і значна кількість переможно проведених мотокросових гонок дали свій результат у Фрунзе: 08 жовтня 1978 року Олександр зійшов на другу сходинку п’єдесталу пошани у класі мотоциклів з об’ємом двигуна до 125 см3, завоювавши срібну медаль всесоюзного чемпіонату.

Олександр Коршаков у відбірковому заїзді посів 12-е місце, потрапивши до півфіналу (виходили до півфіналу перші 14 гонщиків). У другому півфіналі він став переможцем, випередивши своїх 6 суперників – колегу по збірній Геннадія Єнютіна, гонщика з команди Грузії Олега Одинця, Юрія Бізяєва з Казахстану, Валерія Дудінського з команди Білорусії, Сергія Мінінко з команди Таджикистану, і не стартував у цьому півфіналі представник команди Росії Ігор Лавров. 

У фінальному заїзді, в якому стартувало 8 юнаків, переміг гонщик з команди Туркменії Айдогди Джумаєв, Олександр Коршаков фінішував 2-м, Віктор Алябушев з команди Москви – 3-м. Наступні місця посіли: 4-е – Геннадій Єнютін (Україна), 5-е – Віктор Гороховець (Азербайджан), 6-е – Олег Одинець (Грузія). Двоє гонщиків – Ігор Яковлєв (Росія) та Юрій Бізяєв (Казахстан) зійшли з траси.


В ті часи спорстмени після завершення змагань отримували ось такі довідки про набрані класифікаційні очки, отримав її і Олександр Коршаков:


У тому чемпіонаті СРСР з іподромних мотогонок срібна медаль Олександра Коршакова виявилася єдиною для збірної України, котра у командному заліку зайняла скромне 8-е місце з 201 очком серед 13 команд (переможцем стала команда Росії, 2-ю – Білорусії, 3-ю – Казахстану). П’яте місце у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 250 см3 посів інший вихованець рівненського мотоспорту Володимир Казаков. А тренер Олександра Коршакова і Володимира Казакова, відомий гонщик-універсал Борис Фідрус, виступав у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 125 см3 серед чоловіків, де посів 20-е місце, віддавши вкотре всі сили для більш успішних виступів своїх вихованців.

1978 рік закінчився для Олександра Коршакова перемогою в обласному мотокросі у його любимому класі мотоциклів наприкінці листопада.

Після завершення військової служби Олександр Коршаков повертається у рідну команду, яка на той час вже носить назву „Сигнал”.

У травні 1982 року він успішно виступає на знайомій доріжці одеського іподрому в особисто-командному чемпіонаті України з іподромних мотогонок, де завойовує чемпіонський титул у класі мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна до 175 см3.









На фото (з особистого архіву Олександра Коршакова): 
лідирує Олександр Коршаков;
нагороджується чемпіон України з іподромних мотогонок 1982 року Олександр Коршаков; 
чемпіонська стрічка та чемпіонська медаль;
вимпел Одеського обласного комітету ДТСААФ.
Одеса. Іподром. 23 травня 1982 року.

Олександр Коршаков – один із 7 рівненських гонщиків, хто приймав участь у турнірі на приз імені екіпажа Ігашова, що проводився з 1968 по 1987 рр. у Даугавпілсі. Перший раз це сталося у 1979 році, коли він поїхав на турнір разом з Олегом Максимюком. Набравши 4 очки, Олександр посів 12-е місце. Вдруге старт у Даугавпілсі в згаданому змаганні відбувся 28 липня 1984 року. 8 здобутих очок принесли Олександру 9-е місце. Колеги по „Сигналу” – Сергій Тершак та Олег Максимюк – посіли 12-е (5 очок) та 16-е (1 очко) місця…

Олександр Коршаков приймав участь у міжнародній гонці-відкритті нового ровенського мототреку, котра відбулася 18 вересня 1983 року. Він стартував під № 12 та завоював 3 пункти, посівши 14-е місце.



На фото (з особистого архіву Євгена Самусєнка):
1. Учасники гонки-відкриття від СРСР, зліва направо: № 17 Анатолій Ковальчук, № 13 Анатолій Жабчик, № 12 Олександр Коршаков, № 8 Віктор Кузнєцов, № 7 Володимир Смірнов, № 6 Віктор Сурхаєв, № 5 Володимир Трофимов, № 1 Валерій Гордєєв. Старший тренер команди Григорій Хлиновський.
2. Віктор Кузнєцов, Олександр Коршаков, Сергій Тершак, Валерій Гордєєв, Григорій Хлиновський.

1984 рік рівненський „Сигнал” проводив у вищій лізі командного чемпіонату країни (західна зона), куди був допущений рішенням федерації мотоспорту СРСР без відбіркових змагань. За „Сигнал” того року виступали: Віктор Кузнєцов, Віктор Сурхаєв, Ігор Звєрєв, Володимир Трофімов, Олександр Коршаков, В’ячеслав Чмут, Сергій Тершак, Олександр Кришталь, Валерій Соколовський та Анатолій Ковальчук.

У понеділок 27 серпня 1984 року на рівненському мототреку, у присутності 13900 глядачів, відбулася гонка між командами „Сигнал” (Ровно) та „Башкірія” (Уфа). Олександр Коршаков був заявлений у складі команди під № 6.



На фото (з особистого архіву Руслана Маліновського): командний чемпіонат СРСР. Вища ліга, західна зона. „Сигнал” (Ровно)  „Башкірія” (Уфа). Парад-представлення команд.

У всіх шести заїздах він мав стартувати в парі з п’ятим номером „Сигналу” Ігорем Звєрєвим. 
Перший старт пари Звєрєв – Коршаков відбувся у третьому заїзді, коли рахунок зустрічі був не на користь наших земляків – 5:7. Ігор Звєрєв на фініш приходить першим, Олександр Коршаков – третім, рахунок зрівнявся – 9:9. У четвертому заїзді Віктор Сурхаєв програє Михайлу Старостіну, а В’ячеслав Чмут фінішує останнім – „Башкірія” знову попереду – 11:13. У п’ятому заїзді сталася трагедія: Олександр не зміг справитися з мотоциклом і на повній швидкості врізався в борт при вході у другий віраж. Гонка була зупинена на досить тривалий час, „швидка” забрала гонщика до лікарні, але отримані травми були несумісні із життям. Олександр Коршаков помер при свідомості у центральній міській лікарні. Смерть молодого гонщика приголомшила все місто. Команда з Уфи, яка, до речі, гонку виграла 49:59, лишилася у Рівному і проводжала, разом із тисячами вболівальників, в останню путь Олександра Коршакова. Михайло Старостін від імені команди біля могили виголосив останнє слово. Похований Олександр Коршаков на кладовищі „Молодіжне” у Рівному…


…У командному чемпіонаті СРСР 1984 року Олександр Коршаков провів 6 гонок, стартував у 31 заїзді, набрав у них 25 очок та 10 бонусів, ставши п’ятим гонщиком у команді за кількістю набраних очок після Віктора Кузнєцова, Віктора Сурхаєва, Ігоря Звєрєва та Володимира Трофімова. Сергій Тершак, до речі, який стартував у тій фатальній для товариша по команді гонці у 7-ому, 12-ому, 14-ому та 16-ому заїздах замість Олександра Коршакова, так і не зміг набрати хоча б один пункт.

Ось так рано закінчилося життя молодого гонщика, Олександра Коршакова, вихованця рівненського спідвею, який зовсім небагато не дожив до тих славних часів, коли його команда тричі поспіль ставала найсильнішим клубом Радянського Союзу у командному чемпіонаті зі спідвею.


15 вересня 2010 року на приміщенні обласної організації ТСОУ поруч з мототреком завдяки ініціативі Ігоря Пирогова та за підтримки небайдужих меценатів було відкрито пам’ятну дошку Олександру Коршакову. 


У відкритті дошки взяли участь Рівненський міський голова Володимир Хомко та рідний брат Олександра Коршакова – Михайло Коршаков. У присутності уболівальників спідвею було вшановано пам’ять Олександра Коршакова.



На фото (з особистого архіву Віктора Поліщука):
1. Відкриття дошки.
2. Виступає Михайло Коршаков.

…У День світлої пам’яті Олександра Коршакова хочеться вірити, що його скромні заслуги перед рівненським спідвеєм та мотоспортом назавжди залишаться у пам’яті тисяч вдячних уболівальників цього прекрасного і мужнього спорту, а ідея прожовження проведення Меморіал на честь Олександра, що виникла колись і була втілена принаймні тричі, знайде свою підтримку у теперішніх шанувальників гаревого спорту та його щедрих меценатів.
Адже для них і для улюбленого спідвею він віддав своє життя.


Ми пам’ятаємо Тебе, ОЛЕКСАНДРЕ…