Badge "50 years of speedway in Rovno"

30 серпня 2017 р.

44 роки пройшло. Зенон Плєх і Григорій Хлиновський...

02 вересня 1973 року у Хожуві (Польща) відбувся фінал 28-го особистого чемпіонату світу, перемогу у якому сенсаційно здобув польський гонщик Єжи Щакель.
Всім відомо, як відбувалися події у тому фіналі, коли було прийнято спірне рішення судді після 19-го заїзду, та переможний результат Григорія Хлиновського було анульовано, та додатковий заїзд за 1-е місце між Єжи Щакелем та Айвеном Мейджером...


Цікаво, що титулка програмки фіналу особистого чемпіонату світу у Хожуві зображує переднє колесо мотоцикла у вигляді прапорів країн, чиї гонщики виступали у фіналі. І прапор СРСР розміщено на верхній позиції поруч з прапором Великобританії. Однак, у фіналі вийшло все по-іншому...

Через неповних 2 тижні - 15 вересня 1973 року, у Лондоні, на стадіоні "Уемблі", відбувся фінал командного чемпіонату світу, де перемогу святкувала збірна господарів. 


Британці здобули 37 очок, всі заїзди провели результативно, вигравши 7 заїздів із 16, ще 7 разів вони фінішували на 2-й позиції та двічі були третіми. Всі свої заїзди виграв Пітер Коллінз, здобувши комплект - 12 очок.

Шведська збірна завоювала срібні нагороди, набравши 31 очко, і збірна СРСР стала бронзовим призером із 20 очками. 
Збірна Польщі, у складі якої був новоспечений чемпіон світу Єжи Щакель, набрала лише 8 пунктів, 5 з яких в активі Зенона Плєха, 2 здобув єдвард Янцаж, 1 очко - на рахунку Павла Валошека і без очок - чемпіон світу. 
Показово, що очну дуель між Григорієм Хлиновським і Зеноно Плєхом у 4-му заїзді фіналу на "Уемблі" виграв "винуватець" падіння Зенона Плєха у Хожуві - Григорій Хлиновський. Він фінішував першим, другим на фініші був британський гонщик Малькольм Сайммонс, третім - шведський гонщик Бернт Перссон, і замкнув цей заїзд Зенон Плєх.

Перед гонкою - фото на "Уемблі", зліва направо: Григорій Хлиновський (СРСР), Томмі Янссон (Швеція), Зенон Плєх (Польща), Малькольм Сайммонс (Великобританія):


З того часу пройшло вже майже 44 роки...

14 серпня 2017 року у Гданьську мені довелося зустрітися із Зеноном Плєхом:


а через 10 днів, 24 серпня 2017 року, у Рівному - з Григорієм Хлиновським:


Надіюся на те, що коли-небудь, дві легенди світового спідвею ще зустрінуться...


26 серпня 2017 р.

Рівне. Мототрек. 24 серпня 2017 року. "Кубок Незалежності України", Кубок на честь клубу "Сигнал" та Кубок голови Рівненської ОДА для юнаків.

У Рівному в День Незалежності України відбувся міжнародний турнір „Кубок Незалежності України” та Кубок на честь клубу „Сигнал” (Ровно). Змагання другого Кубку були присвячені 30-річчю третьої перемоги ровенського „Сигналу” у командному чемпіонаті СРСР у 1987 році. 
Нагадаю уболівальникам спідвею, що тоді наша команда достроково здобула чемпіонство, вигравши 06 вересня 1987 року домашню зустріч з „Востоком”  74:33, кращим у якій був лідер команди Ігор Звєрєв. Він виграв всі свої заїзди та набрав комплект – 18 пунктів. Відзначився Ігор Звєрєв і в особистій гонці напередодні, коли записав до свого активу черговий комплект – 15 пунктів...

Ось тому на парад-представлення учасників гонки були запрошені ветерани „Сигналу”, яким вручили подарунки:


Потім, власне, відбулася сама гонка.

„Кубок Незалежності України”:

1. № 14 Оскар Бобер (Польща) (3, 3, 3, 2) = 11.
2. № 7 Ондрей Сметана (Чехія) (2, 3, 1, 3) = 9.
3. № 6 Станіслав Бужа (Польща) (3, 2, 3, 0) = 8.
4. № 3 Факундо Албін (Аргентина) (2, Сх, 3, 3) = 8.
5. № 10 Станіслав Мельничук (Україна) (3, 2, 1, 2) = 8.
6. № 11 Марсель Кайзер (Польща) (2, 3, 2, 1) = 8.
7. № 9 Андрій Кобрін (Україна) (0, 2, 2, 2) = 6.
8. № 5 Віталій Лисак (Україна) (1, 0, 0, 3) = 4.
9. № 1 Марко Левішин (Україна) (1, 1, 2, П/1) = 4.
10. № 8 Дмитро Мостовик (Україна) (0, 0, 1, 1) = 2.
11. № 12 Якуб Букхаве (Данія) (1, 1, 0, 0) = 2.
12. № 2 Мілєн Манєв (Болгарія) (0, 1, 0, 1) = 2.

Запасні:
№ 13 Назар Федорчук (Україна) – Н/С.
№ 4 Максим Росощук (Україна) – Н/С.
№ 15 Назар Ткачук (Україна) – Н/С.

Позаїздно:
1. Бобер, Албін, Левішин, Манєв. 69.21 сек.
2. Бужа, Сметана, Лисак, Мостовик. 68.78 сек.
3. Мельничук, Кайзер, Букхаве, Кобрін. 68.54 сек.
4. Сметана, Кобрін, Левішин, Мостовик. 69.04 сек.
5. Бобер, Мельничук, Букхаве, Лисак. 67.64 сек.
6. Кайзер, Бужа, Манєв, Албін (Сх). 68.37 сек.
7. Албін, Левішин, Мельничук, Лисак. 68.97 сек.
8. Бобер, Кайзер, Сметана, Манєв. 68.20 сек.
9. Бужа, Кобрін, Мостовик, Букхаве. 68.67 сек.
10. Сметана, Мельничук, Кайзер, Бужа. 69.69 сек.
11. Албін, Бобер, Мостовик, Букхаве. 68.23 сек.
12. Лисак, Кобрін, Манєв, Левішин (П/2). 74.93 сек.

Кубок на честь клубу „Сигнал”:

1. № 14 Оскар Бобер (Польща) (3, 3) = 6.
2. № 11 Марсель Кайзер (Польща) (2, 2) = 4.
3. № 7 Ондрей Сметана (Чехія) (2, 1) = 3.
4. № 6 Станіслав Бужа (Польща) (3, 0) = 3.
5. № 3 Факундо Албін (Аргентина) (1) = 1.
6. № 10 Станіслав Мельничук (Україна) (1) = 1.
7. № 5 Віталій Лисак (Україна) (0) = 0.
8. № 9 Андрій Кобрін (Україна) (Сх) = 0.

Півфінал № 1:
13. Бобер (Ч), Кайзер (Б), Албін (С), Кобрін (Ж) (Сх). 67.33 сек. – КЧД.

Півфінал № 2:
14. Бужа (С), Сметана (Ч), Мельничук (Б), Лисак (Ж). 68.31 сек.

Фінал:
15. Бобер (Ж), Кайзер (С), Сметана (Ч), Бужа (Б). 67.45 сек.

Кубок голови Рівненської обласної державної адміністрації для юнаків у класі мотоциклів до 125 см3:

Три півфінали відбулися після 6-го заїзду „Кубка Незалежності України”. 
У заїзді стартували по 3 гонщики, які долали дистанцію у 3 кола, очки 2-1-0. 
До фіналу виходили переможці півфіналів:


1. Роман Капустін (Рівне) (3, 3) = 6.
2. Микола Копелюк (Рівне) (3, 2) = 5.
3. Михайло Кулик (Рівне) (3, Н/С) = 3.
4. Владислав Борейчук (Рівне) (1) = 1.
5. Віктор Раковський (Рівне) (0) = 0.
6. Денис Захаров (Рівне) (П/2) = 0.
7. Віталій Філіпович (Рівне) (П/1) = 0.
8. Андрій Рицько (Рівне) – Н/С.

Півфінал № 1:
1. Капустін, Борейчук, Раковський. 72.22 сек. – КЧД.

Півфінал № 2:
2. Копелюк, Захаров (П/2), Філіпович (П/1). 75.32 сек.

Півфінал № 3:
3. Кулик, Рицько (Н/С). 75.98 сек.

Фінал відбувся після 12-го заїзду „Кубка Незалежності України”.
Фінал:
4. Капустін, Копелюк, Кулик (Н/С). 74.03 сек.


Головний суддя:
суддя національної категорії Григорій Хлиновський (Рівне).
Коментатор:
В’ячеслав Крижанівський (Рівне).
Головний секретар:
суддя національної категорії Станіслав Бєлощук (Рівне).
Маршал на старті:
суддя національної категорії Петро Повшук (Рівне).
Суддя на старті:
Суддя національної категорії Петро Семенович (Рівне).
Суддя закритого парку:
суддя національної категорії Юрій Бєлощук (Рівне).
Суддя-хронометрист:
суддя національної категорії Тарас Мисливий (Рівне).
Судді на віражах:
суддя ІІ категорії Сергій Трікіша (Рівне).
суддя ІІ категорії Юрій Радчик (Рівне).

19 серпня 2017 р.

Кубок з командної гонки Італія - СРСР, що відбулася в Лоніго на початку вересня 1965. До обговорення!

Нещодавно на форумі РС, на якому я вже не "живу" більше 3 років, з'явилася інформація про те, що на одному із російських Інтернет-магазинів продається Кубок Габдрахмана Кадирова, завойований у 1965 році в італійському Лоніго. Стартова ціна - 25000 р.:





Користувачі форуму обурюються, що розпродається історія спідвею та припускають, що належність Кубка саме Кадирову - сумнівна, адже Кубок - командний...

Тема гонок збірної СРСР та Італії в Лоніго на Парко Іпподромо у вересні 1965 року досить активно обговорювалася упродовж осені 2010 - осені 2011 рр. на іншому форумі - СФ. І там є інформація вся, яку вдалося знайти.

Проте, незважаючи на те, що 2 гонки в Лоніго були командними, і обидві завершилися перемогою збірної СРСР із одинаковим рахунком 17:73, Кубок міг бути вручений радянським гонщикам за найкращі індивідуальні показники. 
А вони є такими:
1) у першій гонці Ігор Плєханов набрав 14 пунктів; Віктор Трофимов - 13 пунктів (2-е місце) і три наших гонщики здобули по 12 пунктів - Володимир Соколов, Юрій Чекранов та Габдрахман Кадиров;
2) у другій гонці максимальну кількість очок здобув Геннадій Куриленко - 15; Юрій Чекранов та Габдрахман Кадиров - на другій позиції з 13 очками кожен; Віктор Трофимов набрав 12 пунктів, і це 4-е місце.

Можливо за індивідуальний показник у другій гонці і було вручено Кубок... Або навіть 2 Кубки...

Лот в Інтернет-магазин надійшов від продавця з Уфи...

Пропогую обговорити.

16 серпня 2017 р.

PGE IMME. Гданьськ. 14 серпня 2017 року.

Після гонки Екстраліги в Ченстохові ми прибули у північну столицю польського спідвею - "вільне" місто Гданьськ, де в понеділок, 14 серпня 2017 року, відбувся IV особистий міжнародний чемпіонат Екстраліги.


До обіду була прогулянка Гданьськом (про це окремий репортаж трохи пізніше на іншому блозі), а потім вирушаємо до стадіону ім. Збігнєва Подлєцькі, де о 19:00 год. мала відбутися сама гонка.
Отримуємо акредитацію.

Стадіон носить ім'я цього гонщика з квітня 2008 року:



А у серпні 2009 року, після смерті Збігнєва Подлєцькі (08 січня 2009 року) на ньому була встановлена меморіальна плита:



Збігнєв Подлєцькі - чемпіон світу у командному заліку 1965 року, і у тому ж році він виступав на старому рівненському мототреку. Після завершення півфіналу особистого чемпіонату світу у Львові (23 травня 1965 року), його учасники Польщі та СРСР переїхали до Ровно, де 25 травня провели міжнародну товариську зустріч (особисту). У Львові Збігнєв Подлєцькі з 11 очками посів 3-є місце, а на ровенському мототреку він зайняв 2-е місце, поступившись лише своєму товаришу по команді Анджею Погожельські.

Перед входом на стадіон з боку закритого парку розташовано фотогалереї минулих років і минулих гданьських чемпіонів:



А першим рівненським гонщиком, хто стартував у Гданьську є Віталій Шило. 
У жовтні 1963 року збірна СРСР (Ігор Плєханов, Геннадій Куриленко, Віталій Шило, Костянтин Кришталь, Валентин Моісєєв, Юрій Чекранов) провела у Польщі 5 командних зустрічей зі збірними господарів та Чехословаччини. Одна з них пройшла 13 жовтня у Гданьську. Віталій Шило в ній здобув 1 пункт.
Потім у Гданьську неодноразово виступав Віктор Іванович Трофимов, який став 3-м призером турніру на Кубок Міністра внутрішніх справ (05 червня 1974 року) та завоював 4-е місце у континентальному півфіналі особистого чемпіонату світу (30 травня 1976 року).
12 квітня 1993 року свій дебют у Польській лізі гонкою у Гданьську занотував перший український легіонер у Польщі Ігор Звєрєв...
Але це вже далека історія, тому повертаємось у сьогодення.

Короткий огляд закритого парку:


фото з Таєм Воффінденом:


і фото із Зеноном Плєхом:


Глядачі потрохи заповнюють трибуни, проте було відчуття, що у порівнянні з гонкою у Ченстохові, у Гданьську уболівальники не заповнять стадіон повністю...



О 18:45 розпочинається парад-представлення гонщиків:









Стадіон має освітлення. Це - 23 звичайні стовпи звичайної висоти, на кожному з яких розташовано по 7 ліхтарів.

Накульгуючи та використовуючи нехитрі пристрої, до закритого парку направляється Джейсон Дойл. За нього дуже вболівала Таня, навіть шарф взяла Джейсона з собою...



І після гонки хотіла з ним зфотографуватися, але не вийшло, тому ось тільки так:


Кожен з нас уболівав за свого кумира: Сергій - за Мацея Яновські:


Андрій - за Бартоша Змарзліка:


А я на початку - і за Джейсона, і за Мацея, а у другій половині гонки - за Кацпера Ворину.
За нього переживала і уболівала пані Олександра з Рибніка, котра перебувала одним рядом нижче від нас:



Кацпер Ворина у цій гонці був єдиним представником команди з Рибніка, і від заїзда до заїзду їхав все гірше: 2 пункти, 1 пункт, 1 пункт, потім була дуже важлива і цінна перемога у 13-му заїзді, і... прикрий дефект на другій позиції у 19-му заїзді з потужним складом учасників.
Але доля розпорядилася так, що Кацпер потрапив до півфіналу з 7 очками, виграв його та успішно виступив у фіналі, випередивши перед самим фінішем Бартоша Змарзліка і завоюваши загальне 2-е місце!



Окремі моменти гонки, яку, зрештою, неочікувано виграв Леон Мадсен (Данія). Він напередодні і в Ченстохові вдало стартував...














Післяматчеві інтерв'ю, автографи:







Фото з одним із коментаторів гонки - Томашем Лореком:


І ще фото:




Після гонки йде підготовка треку:



До нових зустрічей, Гданьськ!