Badge "50 years of speedway in Rovno"

7 жовтня 2020 р.

Фінал особистого чемпіонату світу серед юніорів. Пардубіце. 02 жовтня 2020 року. Історія виступів рівненських гонщиків.

Марко Левішин став другим рівненським гонщиком, хто виступав під прапором України у фіналі особистого чемпіонату світу серед юніорів за часів незалежної України. Ситуація з пандемією коронавірусу у світі призвела до того, що цьогоріч FIM відмовилася від проведення відбіркових раундів юніорського чемпіонату світу, і сама визначила коло фіналістів за поданими заявками національних федерацій. Таким чином, Марко Левішин потрапив до фіналу.

Першим у 1992 році був Віктор Гайдим, який 23 серпня фінішував у німецькому місті Пфайффенхофен на 12-му місці, здобувши 4 пункти. Це був четвертий поспіль фінал для юного і талановитого рівнянина. Двічі у фіналах виступав Віктор Трофимов-молодший: першого разу у 2018 році був заявлений запасним, але не стартував; і у одному з фіналів 2019 року посів 12-е місце з 5 очками. Віктор Трофимов-молодший – рівненський гонщик, але у цих фіналах він виступав за Польщу.

У Пардубіце цього року Марко Левішин вже виступав, і цей трек він добре знає. Але, як кажуть, „перегорів”. У перших двох серіях допустив падіння, потім зібрався, і у четвертій серії виграв в одного з фаворитів фіналу – польського гонщика Якуба Місковьяка, але у заключній серії знову впав, правда, підвівся і доїхав до фінішу третім. Здобувши 5 пунктів, Марко посів 11-е місце…

Фінал особистого чемпіонату світу серед юніорів.

Пардубіце. Стадіон „Світков”. 02 жовтня 2020 року. 18:00.

Замість травмованого Віктора Лампарта (Польща) виступав Якуб Місковьяк (Польща).

Замість Віталія Котляра (Росія) виступав Лукас Бауманн (Німеччина).

З дикою картою виступав Петр Хлюпач (Чехія).



1. № 15 Джеймон Лідсі (Австралія) (3, 3, 3, 2, 3) = 14 + 3 + 3.

2. № 9 Домінік Кубера (Польща) (1, 3, 3, 3, 2) = 12 + 2 + 2.

3. № 14 Олег Михайлов (Латвія) (2, 3, 2, 2, 2) = 11 + 2 + 1.

4. № 7 Даніель Бьюлі (Англія) (2, 2, 3, 3, 3) = 13 + 3 + 0.

5. № 11 Мадс Хансен (Данія) (2, 11, 3, 1, 1) = 8 + 1.

6. № 10 Петр Хлюпач (Чехія) (3, В, 0, 2, 2) = 7 + 1.

7. № 13 Якуб Місковьяк (Польща) (1, 1, 2, 2, 3) = 9 + 0.

8. № 5 Ян Квех (Чехія) (3, 2, 2, 3, 3) = 13 + П.

9. № 1 Ніклас Сайріо (Фінляндія) (2, 0, 2, 1, 1) = 6.

10. № 16 Лукас Фінхаге (Німеччина) (0, 3, 1, 1, 0) = 5.

11. № 2 Марко Левішин (Україна) (П1, П/1/В, 1, 3, 1) = 5.

12. № 6 Маттіа Ленардуцці (Італія) (1, 2, Сх/4, 0, 2) = 5.

13. № 4 Люк Беккер (США) (Ф, 2, 1, 1, Сх) = 4.

14. № 3 Александер Воентін (Швеція) (3, Сх, П/В, Сх, Ф) = 3.

15. № 12 Лукас Бауманн (Німеччина) (0, 1, 0, 0, П/В) = 1.

16. № 8 Стівен Горе (Франція) (0, В/2хв., Сх, –, В/2хв.) = 0.

17. № 17 Даніель Кліма (Чехія) (Сх/4, П) = 0.

18. № 18 Павел Кухаж (Чехія) (П) = 0.

Позаїздно:

1. 2R/R. Воентін, Сайріо, Левішин1 (П), Кліма (Сх/4) [замість Беккера (Ф)].

2. Квех, Бьюлі, Ленардуцці, Горе.

3. Хлюпач, Хансен, Кубера, Бауманн.

4. Лідсі, Михайлов, Місковьяк, Фінхаге.

5. Кубера, Квех, Місковьяк, Сайріо.

6. 2R/R. Михайлов, Ленардуцці, Левішин (П/1/В), Хлюпач (П/В).

7. R/R. Лідсі, Бьюлі, Хансен1, Воентін (Сх).

8. R/R. Фінхаге, Беккер, Бауманн, Кухаж (П) [замість Горе (В/2хв.)].

9. Хансен, Сайріо, Фінхаге, Ленардуцці (Сх/4).

10. Лідсі, Квех, Левішин, Бауманн.

11. R/R. Кубера, Михайлов, Воентін (П/В), Горе (Сх).

12. Бьюлі, Місковьяк, Беккер, Хлюпач.

13. Бьюлі, Михайлов, Сайріо, Бауманн.

14. Левішин, Місковьяк, Хансен, Кліма (П) (замість Горе).

15. Квех, Хлюпач, Фінхаге, Воентін (Сх).

16. Кубера, Лідсі, Беккер, Ленардуцці.

17. Лідсі, Хлюпач, Сайріо, Горе (В/2хв.).

18. Бьюлі, Кубера, Левішин, Фінхаге.

19. 2R/R. Місковьяк, Ленардуцці, Бауманн (П/В), Воентін (Ф).

20. Квех, Михайлов, Хансен, Беккер (Сх).

Півфінал 1:

21. Лідсі, Кубера, Хансен, Місковьяк.

Півфінал 2:

22. Бьюлі, Михайлов, Хлюпач, Квех (П).

Фінал:

23. Лідсі, Кубера, Михайлов, Бьюлі.

Головний суддя: Джузеппе Гранді (Італія).

Президент жюрі FIM: Майк Бетс (Англія).

Нагадаю уболівальникам спідвею, що Віктор Гайдим вперше потрапив до фіналу особистого чемпіонату світу у 1989 році в якості запасного гонщика, проте фінал в Лоніго із-за дощу був перенесений з липня на вересень, і восени (24 вересня) наш юніор був травмований і в Лоніго не поїхав. Вдруге Віктор виступав теж в якості запасного у Львові 09 вересня 1990 року, виїхавши один раз на заміну замість шведського гонщика Петера Карлссона та фінішувавши другим услід за майбутнім багаторазовим чемпіоном світу Тоні Рікардссоном (Швеція), лишивши позаду себе австралійця Шона Паркера та данця Брайяна Андерсена. Третій фінал був повноцінним, але гонку також довелося переносити на наступний день – в Ковентрі (Англія) 30 вересня 1991 року Віктор Гайдим посів 10-е місце з 6 пунктами. А 1993 року був п’ятий старт Віктора Гайдима у чемпіонаті, проте до фіналу він не потрапив…

Якщо ж брати до уваги виступи рівненських гонщиків у всіх чемпіонатах світу серед юніорів, з врахуванням відкритих чемпіонатів Європи серед юніорів, що проводилися під егідою FIM з 1979 до 1988 року, то фіналістами цих чемпіонатів також були рівняни, правда вони представляли тоді ще СРСР, але це теж історія, яку потрібно знати і пам’ятати.

Тому першим рівненським гонщиком, хто виступав у фіналі особистого чемпіонату світу, є Володимир Трофимов, котрий двічі поспіль пробивався до фіналу: 18 липня 1982 року та 24 липня 1983 року рівнянин стартував відповідно у Поккінгу (тоді ще Західна Німеччина) та у Лоніго (Італія), де двічі посів 13-е місце (4 та 5 пунктів). Магія здобутих очок – 4 та 5, переслідуватиме наших гонщиків у фіналах чемпіонату, як покаже подальша історія, і у майбутньому. Забігаючи наперед, скажу, що Марко Левішин, у п’ятницю 02 жовтня 2020 року в Пардубіце, також завоював 5 пунктів, а Віктор Гайдим, як бачите вище, у 1992 році здобув 4 пункти.

Ігор Марко, котрий з 1985 року виступав у рівненській команді та представляв саме наше місто на всіх міжнародних змаганнях, двічі також потрапляв до фіналу: 14 липня 1985 року в Абенсберзі (Західна Німеччина) він був 11-м з 6 пунктами, і 13 липня 1986 року, як всі добре знають, став чемпіоном світу на домашньому треку з 13 очками.

Наведемо результати виступів всіх рівненських гонщиків на всіх етапах особистого чемпіонату світу серед юніорів, у тому числі у фіналах (для Ігоря Звєрєва та Ігоря Марка вказані гонки, коли вони виступали вже в „Сигналі”, тобто з 1984 та 1985 рр.). Незважаючи на те що Віктор Трофимов-молодший з серпня 2017 року представляє Польщу, він також присутній серед рівнян.

Всього упродовж 40 років – з 1981 по 2020 рр., в особистому чемпіонаті світу серед юніорів, стартувало 16 рівненських спортсменів:

1. Володимир ТРОФИМОВ:

1) ¼ фіналу. 31 травня 1981 року. Сегед (Угорщина). 4-е місце, 10 очок.

2) ½ фіналу. 05 липня 1981 року. Абенсберг (Західна Німеччина). 9-е місце, 9 очок.

3) ¼ фіналу. 30 травня 1982 року. Шумен (Болгарія). 8-е місце, 8 очок.

4) ½ фіналу. 04 липня 1982 року. Ньєредьхаза (Угорщина). 5-е місце, 10 очок.

5) фінал. 18 липня 1982 року. Поккінг (Західна Німеччина). 13-е місце, 4 очки.

6) ½ фіналу. 03 липня 1983 року. Ленінград (СРСР). 4-е місце, (11 + 1) очок.

7) фінал. 24 липня 1983 року. Лоніго (Італія). 13-е місце, 5 очок.

2. Ігор ЗВЄРЄВ:

1) ½ фіналу. 30 червня 1984 року. Гожув Вєлькопольські (Польща). 12-е місце, 4 очки.

2) ½ фіналу. 30 червня 1985 року. Ровно (СРСР). Другий запасний, Н/С.

3. Ігор МАРКО:

1) ¼ фіналу. 26 травня 1985 року. Ньєредьхаза (Угорщина). 7-е місце, 8 очок.

2) ½ фіналу. 30 червня 1985 року. Ровно (СРСР). 4-е місце, 11 очок.

3) фінал. 14 липня 1985 року. Абенсберг (Західна Німеччина). 11-е місце, 6 очок.

4) ¼ фіналу. 01 червня 1986 року. Слани (Чехословаччина). 10-е місце, 6 очок.

5) фінал. 13 липня 1986 року. Ровно (СРСР). Чемпіон світу, 13 очок.

4. Віктор ГАЙДИМ:

1) ¼ фіналу. 07 травня 1989 року. Тирговіште (Болгарія). 6-е місце, 9 очок.

2) ½ фіналу. 18 червня 1989 року. Пфайффенхофен (Західна Німеччина). 8-е місце, (7 + 2) очок.

3) фінал. 02 липня 1989 року, перенос на 24 вересня 1989 року. Лоніго (Італія). Запасний, Н/В (після переносу фіналу із-за дощу на вересень не зміг прибути на фінал із-за травми).

4) ¼ фіналу. 27 травня 1990 року. Ньєредьхаза (Угорщина). 4-е місце, 10 очок.

5) ½ фіналу. 30 червня 1990 року. Тарнув (Польща). 10-е місце, 7 очок.

6) фінал. 09 вересня 1990 року. Львів (СРСР). Другий запасний, 2 очки.

7) ¼ фіналу. 19 травня 1991 року. Норден (Німеччина). 6-е місце, 10 очок.

8) ½ фіналу. 30 червня 1991 року. Черкеськ (СРСР). 3-є місце, (12 + 2) очок.

9) фінал. 30 вересня 1991 року. Ковентрі (Англія). 10-е місце, 6 очок.

10) ¼ фіналу. 30 травня 1992 року. Марієстад (Швеція). Переможець гонки, комплект – 15 очок.

11) ½ фіналу. 12 липня 1992 року. Бровст (Данія). 3-є місце, (11 + 3) очок.

12) фінал. 23 серпня 1992 року. Пфайффенхофен (Німеччина). 12-е місце, 4 очки.

13) ¼ фіналу. 01 травня 1993 року. Брокштедт (Німеччина). 4-е місце, 11 очок.

14) ½ фіналу. 11 липня 1993 року. Вроцлав (Польща). 13-е місце, 2 очки.

5. Ігор МУРАШКО:

1) ¼ фіналу. 15 травня 1994 року. Людвігслуст (Німеччина). 10-е місце, (5 + 2) очок.

6. Олександр КСЕНЖУК:

1) ¼ фіналу. 11 травня 1997 року. Даугавпілс (Латвія). 12-е місце, 5 очок.

7. Анатолій ЖАБЧИК-молодший:

1) ¼ фіналу. 11 травня 1997 року. Даугавпілс (Латвія). 14-е місце, 2 пункти.

2) ¼ фіналу. 01 травня 1998 року. Штральзунд (Німеччина). 16-е місце, 0 очок.

3) ¼ фіналу. 04 червня 2000 року. Бидгощ (Польща). 17-е місце, 1 очко.

8. Петро ВЕЛЕСИК:

1) ¼ фіналу. 01 травня 1998 року. Штральзунд (Німеччина). 7-е місце, 7 очок.

9. Ярослав ПОЛЮХОВИЧ:

1) ¼ фіналу. 12 травня 2007 року. Горічан (Хорватія). 16-18-е місце, 1 очко.

10. Михайло ОНЕШКО:

1) ¼ фіналу. 16 травня 2009 року. Кршко (Словенія). 13-е місце, 3 очки.

11. Станіслав ОГОРОДНИК:

1) ¼ фіналу. 15 травня 2011 року. Червоноград (Україна). 15-е місце, 2 очки.

12. Віталій ЛИСАК:

1) ¼ фіналу. 15 травня 2011 року. Червоноград (Україна). Перший запасний, Н/С.

13. Павло КОНДРАТЮК:

1) ¼ фіналу. 15 травня 2011 року. Червоноград (Україна). Другий запасний, Н/С.

2) кваліфікаційний раунд. 11 травня 2013 року. Червоноград (Україна). 13-е місце, 3 пункти.

14. Станіслав МЕЛЬНИЧУК:

1) кваліфікаційний раунд. 11 травня 2013 року. Червоноград (Україна). 10-е місце, 6 пунктів.

2) кваліфікаційний раунд. 03 травня 2014 року. Штральзунд (Німеччина). 12-е місце, 5 очок.

3) кваліфікаційний раунд. 20 травня 2016 року. Пардубіце (Чехія). 7-е місце, 9 очок.

15. Віктор ТРОФИМОВ-молодший:

1) фінал № 2. 22 липня 2018 року. Лєшно (Польща). Другий запасний, Н/С.

2) кваліфікаційний раунд. 25 травня 2019 року. Краків (Польща). Другий запасний, Н/С.

3) фінал № 1. 22 червня 2019 року Люблін (Польща). 12-е місце, 5 очок.

16. Марко ЛЕВІШИН:

1) кваліфікаційний раунд. 25 травня 2019 року. Пардубіце (Чехія). 10-е місце, 7 пунктів.

2) фінал. 02 жовтня 2020 року. Пардубіце (Чехія). 11-е місце, 5 очок.

Ігор Звєрєв та Ігор Марко виступали в чемпіонатах світу серед юніорів також ще до моменту переходу до нашої команди.

1. Ігор ЗВЄРЄВ:

1) ½ фіналу. 04 липня 1982 року. Ньєредьхаза (Угорщина). 10-е місце, 7 очок.

2) ½ фіналу. 03 липня 1983 року. Ленінград (СРСР). Ігор Звєрєв був заявлений як основний учасник півфіналу під № 6, але із-за травми, отриманої в командній гонці „Кубку Дружби” соціалістичних країн, не зміг виступати в Ленінграді, замість нього під № 6 виступав уфимець Олег Юдахін.

2. Ігор МАРКО:

1) ½ фіналу. 30 червня 1984 року. Гожув Вєлькопольські (Польща). 8-е місце, 9 очок.

Сумарні виступи рівненських гонщиків в особистих чемпіонатах світу (1981 – 2020 рр.):

 

 

№ з/п

 

ГОНЩИК

 

Кількість стартів

 

Роки

 

Гонки

 

Фінали

Кількість перемог у всіх раундах

 

Очки

 

Примітки

1.

Володимир ТРОФИМОВ

3

1981-1983

7

2

(57 + 1)

 

2.

Ігор ЗВЄРЄВ

2

1984, 1985

2

4

 

3.

Ігор МАРКО

2

1985, 1986

5

2

1

44

 

4.

Віктор ГАЙДИМ

5

1989-1993

14

4

1

(106 + 7)

 

5.

Ігор МУРАШКО

1

1994

1

(5 + 2)

 

6.

Олександр КСЕНЖУК

1

1997

1

5

 

7.

Анатолій ЖАБЧИК-молодший

3

1997, 1998, 2000

3

3

 

8.

Петро ВЕЛЕСИК

1

1998

1

7

 

9.

Ярослав ПОЛЮХОВИЧ

1

2007

1

1

 

10.

Михайло ОНЕШКО

1

2009

1

3

 

11.

Станіслав ОГОРОДНИК

1

2011

1

2

 

12.

Віталій ЛИСАК

1

2011

1

Н/С

1-й запасний

13.

Павло КОНДРАТЮК

2

2011, 2013

2

3

 

14.

Станіслав МЕЛЬНИЧУК

3

2013, 2014, 2016

3

20

 

15.

Віктор ТРОФИМОВ-молодший

2

2018, 2019

3

2

5

Польща

16.

Марко ЛЕВІШИН

2

2019, 2020

2

1

12

 

РАЗОМ:

24

24

42

11

2

(277 + 10)

 

     
Наші юніори стартували в 42 гонках на 32 треках 9 країн Європи (кількість гонок):
1. Сегед (Угорщина) – 1.
2. Абенсберг (Західна Німеччина) – 2.
3. Шумен (Болгарія) – 1.
4. Ньєредьхаза (Угорщина) – 3.
5. Поккінг (Західна Німеччина) – 1.
6. Ленінград (СРСР) – 1.
7. Лоніго (Італія) – 2.
8. Гожув Вєлькопольські (Польща) – 1.
9. Ровно (СРСР) – 2.
10. Слани (Чехословаччина) – 1.
11. Тирговіште (Болгарія) – 1.
12. Пфайффенхофен (Західна Німеччина/Німеччина) – 2 (1/1).
13. Тарнув (Польща) – 1.
14. Львів (СРСР) – 1.
15. Норден (Німеччина) – 1.
16. Черкеськ (СРСР) – 1.
17. Ковентрі (Англія) – 1.
18. Марієстад (Швеція) – 1.
19. Бровст (Данія) – 1.
20. Брокштедт (Німеччина) – 1.
21. Вроцлав (Польща) – 1.
22. Людвігслуст (Німеччина) – 1.
23. Даугавпілс (Латвія) – 1.
24. Штральзунд (Німеччина) – 2.
25. Бидгощ (Польща) – 1.
26. Горічан (Хорватія) – 1.
27. Кршко (Словенія) – 1.
28. Червоноград (Україна) – 2.
29. Пардубіце (Чехія) – 3.
30. Лєшно (Польща) – 1.
31. Краків (Польща) – 1.
32. Люблін (Польща) – 1.

Країни – 16 (кількість гонок / треки):
Із врахуванням того, що окремо вказані Чехословаччина і Чехія, Західна Німеччина і Німеччина.
1. Угорщина – 4 (Сегед – 1; Ньєредьхаза – 3).
2. Західна Німеччина – 4 (Абенсберг – 2; Поккінг – 1; Пфайффенхофен – 1).
3. Болгарія – 2 (Шумен – 1; Тирговіште – 1).
4. СРСР – 5 (Ленінград – 1; Ровно – 2; Львів – 1; Черкеськ – 1).
5. Італія – 2 (Лоніго – 2).
6. Польща – 7 (Гожув Вєлькопольські – 1; Тарнув – 1; Вроцлав – 1; Бидгощ – 1; Лєшно – 1; Краків – 1; Люблін – 1).
7. Чехословаччина – 1 (Слани – 1).
8. Німеччина – 6 (Норден – 1; Пфайффенхофен – 1; Брокштедт – 1; Людвігслуст – 1; Штральзунд – 2).
9. Англія – 1 (Ковентрі – 1).
10. Швеція – 1 (Марієстад – 1).
11. Данія – 1 (Бровст – 1).
12. Латвія – 1 (Даугавпілс – 1).
13. Хорватія – 1 (Горічан – 1).
14. Словенія – 1 (Кршко – 1).
15. Україна – 2 (Червоноград – 2).
16. Чехія – 3 (Пардубіце – 3).

Немає коментарів: